А) Огляд

Загальні ознаки:

- шкірні покриви бліді;

- при гострій крововтраті покриті холодним потом;

- гіподинамія, при гострій крововтраті загальмованість й інші порушення свідомості аж до коми.

Місцеві ознаки:

- Зовнішня кровотеча - витікання крові з рани;

- При внутрішній явній кровотечі: виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів;

- При внутрішній прихованій кровотечі: здуття живота, зменшення його участі в акті дихання, симптом «Ваньки-встаньки» (кровотеча в черевну порожнину), збільшення в обсязі суглоба, зміна його конфігурації (гемартроз), порушення свідомості, зміна діаметра зіниць, неможливість активних рухів у кінцівках (кровотеча в порожнину черепа);

б) Гемодинаміка:

- тахікардія, при гострій крововтраті пульс слабкий або ниткоподібний, може бути відсутнім на периферичних артеріях;

- зниження АТ, при гострій крововтраті – колапс;

в) Пальпація:

- при кровотечі в черевну порожнину - біль по всій поверхні живота, симптоми подразнення очеревини при м'якому животі (симптом Куленкампфа);

- при гемартрозі біль при пальпації суглоба й ін.

в) Перкусія:

- при кровотечі в плевральну порожнину - притуплення перкуторного звуку з відповідної сторони, зсув середостіння у сторону , протилежну гемотораксу;

- у черевну порожнину - біль, притуплення перкуторного звуку в пологих місцях;

г) Аускультація:

- при кровотечі в плевральну порожнину - ослаблення або відсутність дихальних шумів

- при кровотечі в черевну порожнину - ослаблення перистальтичних шумів;

- при кровотечі в перикард - зниження звучності серцевих тонів, аритмія за рахунок тампонади перикарда (падіння серцевого викиду й зупинка серця).

9. Принципи діагностичного алгоритму при кровотечі:

А) Клінічна діагностика:

а) Для зовнішньої кровотечі досить огляду, що дозволяє виявити вид, джерело кровотечі, оцінити його інтенсивність й, за об'єктивним даними, оцінити передбачуваний об’єм крововтрати;

б) Для внутрішньої кровотечі вирішальними є клінічні дані й додаткові дані, отримані при зондуванні шлунка, катетеризації сечового міхура, пальцевому обстеженні прямої кишки.

Б) Лабораторна діагностика:

а)Показники клінічного аналізу крові є основними критеріями, оцінюючими кровотечу (ступінь зміни показників червоної крові залежить від швидкості кровотечі й ступеня крововтрати):

- зниження кількості еритроцитів;

- зниження вмісту гемоглобіну;

- зниження гематокриту (відношення об’єму формених елементів до об’єму цільної крові);

- ознаки гіпокоагуляції при масивній крововтраті;

б)Варто пам'ятати, що в перші години при гострій кровотечі клінічний аналіз крові не відбиває реальний ступінь крововтрати;

В) Спеціальні методи діагностики:

а) Ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела й лікування кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:

- езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія – при кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту;

- торакоскопія – при кровотечі в плевральну порожнину;

- лапароскопія – при кровотечі в черевну порожнину;

- цистоскопія – при кровотечі із сечовивідних шляхів;

- артроскопія – при кровотечі в суглоб.

б) Пункції використовують для діагностики й у ряді випадків лікування кровотеч у порожнини тіла:

- пункція плевральної порожнини (торакоцентез) – при підозрі на гемоторакс;

- пункція черевної порожнини (лапароцентез) або пункція заднього зводу піхви – при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;

- пункція суглоба - при підозрі на гемартроз.

в) Інструментальні методи досліджень дозволяють виявити вилиту в порожнини й тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:

- гемоперитонеум - ультразвукове дослідження, комп´ютерна томоргафія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ);

- гемоторакс - оглядова рентгенографія грудної клітини, КТ, МРТ;

- гематоми й крововиливи в порожнину черепа - КТ, МТР;

- ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів дослідження.

10. Принципи й методи оцінки ступеня крововтрати:

А) Визначення дефіциту ОЦК - найбільш надійним методом оцінки ступеня крововтрати є метод оцінки за допомогою ізотопів або барвника Еванса, що через складність застосовується рідко. У клініці частіше використовують непрямі методи оцінки крововтрати;

Б) Вимірювання центрального венозного тиску (ЦВТ) у підключичній або яремній вені (нормальні значення становлять 50-100 мм. вод. ст.) ;

В) Клінічна оцінка крововтрати за критеріями американської колегії хірургів:

- втрата 15% ОЦК: ортостатична тахікардія не менш ніж на 20 уд./хв.;

- втрата 20-25% ОЦК: ортостатична гипотензія не менш ніж на 15 мм. рт. ст.;

- втрата 30-40% ОЦК: артеріальна гіпотензія в положенні лежачи на спині, олігоурія (до 400 мл/добу);

- втрата понад 40% ОЦК: порушення свідомості, колапс, кома;

Г) Оцінка крововтрати за формуллю Moore:

Нt належний. - Нt фактичний

крововтрата = ОЦК належне х

Нt належний.

- Нt належний для чоловіків становить 45%, для жінок – 42%. Замість показників гематокриту можна використати показники гемоглобіну, прийнявши його належний рівень за 150 г/л.

- ОЦК належне розраховують, виходячи з маси тіла: для чоловіків – 70 мл/кг, для жінок – 60 мл/кг, для вагітних – 75 мл/кг.

Д) Оцінка дефіциту ОЦК за шоковим індексом (відношення частоти пульсу до величини систолічного тиску):

-без крововтрати шоковий індекс становить 0,54;

-дефіцит 10-20% ОЦК - шоковий індекс становить 0,78;

-дефіцит 21-30% ОЦК - шоковий індекс становить 0,99;

-дефіцит 31-40% ОЦК - шоковий індекс становить 1,11;

-дефіцит 41-50% ОЦК - шоковий індекс становить 1,38.

11. Тимчасова зупинка кровотечі:

А) Тимчасова зупинка артеріальної кровотечі:

а) Накладення кровоспинного джгута, закрутки, турнікета вище місця ушкодження:

Рис. 93. Накладення кровоспинного джгута

+ Показання: кровотеча на кінцівках;

+ Методика накладення джгута:

- перед накладенням джгута кінцівку піднімають;

- джгут накладають проксимальніше і якнайближче до місця поранення, підклавши під нього матерію;

- під джгут підкладають записку із вказівкою точного часу накладення джгута (тримати джгут можна 1,5-2 години, у випадку більш тривалого знаходження джгут розпускають щогодини на 10-15 хв., заміняючи його пальцевим притисненням артерії);

- не можна закривати джгут одягом або пов'язкою;

- потерпілі із джгутом транспортуються в першу чергу.

Рис. 94. Типові місця накладення джгута.

+ Ефективність накладення джгута: визначають по зупинці кровотечі, зблідненню кінцівки, відсутності пульсу на периферії (слабо накладений джгут тільки підсилює кровотечу);

б) Пальцеве притиснення судини, що кровоточить, у місці її ушкодження або на протязі.

+ Показання: кровотеча на голові, шиї, проксимальних відділах кінцівки, де накладення джгута технічно складно (але навіть фізично сильна людина не в змозі притискати судину більше 15-20 хв.). Цей прийом важливий для підготовки до накладення джгута.

+ Методика пальцевого притиснення артерій:

Точки пальцевого притиснення артерій на протязі (місця, де артерія максимально близько прилягає до кістки):

Рис. 95. Місця пальцевого притиснення артерій

Точки пальцевого притиснення артерій

Таблиця 1.

Назва артерії Зовнішні орієнтири Підлягаюча кістка
a. temporalis 2 см догори й вперед від отвору зовнішнього слухового проходу Скронева кістка
a. facialis 2 см вперед від кута нижньої щелепи Нижня щелепа
a. carotis communis Середина внутрішнього краю кивального м'яза Сонний горбок поперечного відростка С6
a. subclavia За ключицею в середній третині І ребро
a. axillaris Передня межа росту волосся в пахвовій западині Голівка плечової кістки
a. brachialis Медіальний край двоголового м'яза в середній третині Внутрішня поверхня плечової кістки
a. femoralis Середина пахової складки Горизонтальна гілка лобкової кістки
a. poplitea Вершина підколінної ямки Задня поверхня великогомілкової кістки
Aorta abdominalis Ділянка пупка (притискають кулаком) Поперековий відділ хребта

в) Максимальне згинання кінцівки:

+ Показання:

- кровотеча з судин стегна (максимальне згинання в тазостегновому суглобі),

- кровотеча з судин гомілки й стопи (максимальне згинання в колінному суглобі),

- кровотеча з судин кисті й передпліччя (максимальне згинання в ліктьовому суглобі);

г) Накладення затискача на судину, щокровоточить (частіше використовують під час операції);

д) Тампонада рани при кровотечі із дрібних артерій;

Б) Тимчасова зупинка венозної й капілярної кровотечі:

а) стисна пов'язка- на рану накладають асептичну пов'язку, а потім валик із декількох згорнутих стерильних серветок і щільно бинтують;








Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 730; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2022 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.014 сек.