А) Огляд
Загальні ознаки:
- шкірні покриви бліді;
- при гострій крововтраті покриті холодним потом;
- гіподинамія, при гострій крововтраті загальмованість й інші порушення свідомості аж до коми.
Місцеві ознаки:
- Зовнішня кровотеча - витікання крові з рани;
- При внутрішній явній кровотечі: виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів;
- При внутрішній прихованій кровотечі: здуття живота, зменшення його участі в акті дихання, симптом «Ваньки-встаньки» (кровотеча в черевну порожнину), збільшення в обсязі суглоба, зміна його конфігурації (гемартроз), порушення свідомості, зміна діаметра зіниць, неможливість активних рухів у кінцівках (кровотеча в порожнину черепа);
б) Гемодинаміка:
- тахікардія, при гострій крововтраті пульс слабкий або ниткоподібний, може бути відсутнім на периферичних артеріях;
- зниження АТ, при гострій крововтраті – колапс;
в) Пальпація:
- при кровотечі в черевну порожнину - біль по всій поверхні живота, симптоми подразнення очеревини при м'якому животі (симптом Куленкампфа);
- при гемартрозі біль при пальпації суглоба й ін.
в) Перкусія:
- при кровотечі в плевральну порожнину - притуплення перкуторного звуку з відповідної сторони, зсув середостіння у сторону , протилежну гемотораксу;
- у черевну порожнину - біль, притуплення перкуторного звуку в пологих місцях;
г) Аускультація:
- при кровотечі в плевральну порожнину - ослаблення або відсутність дихальних шумів
- при кровотечі в черевну порожнину - ослаблення перистальтичних шумів;
- при кровотечі в перикард - зниження звучності серцевих тонів, аритмія за рахунок тампонади перикарда (падіння серцевого викиду й зупинка серця).
9. Принципи діагностичного алгоритму при кровотечі:
А) Клінічна діагностика:
а) Для зовнішньої кровотечі досить огляду, що дозволяє виявити вид, джерело кровотечі, оцінити його інтенсивність й, за об'єктивним даними, оцінити передбачуваний об’єм крововтрати;
б) Для внутрішньої кровотечі вирішальними є клінічні дані й додаткові дані, отримані при зондуванні шлунка, катетеризації сечового міхура, пальцевому обстеженні прямої кишки.
Б) Лабораторна діагностика:
а)Показники клінічного аналізу крові є основними критеріями, оцінюючими кровотечу (ступінь зміни показників червоної крові залежить від швидкості кровотечі й ступеня крововтрати):
- зниження кількості еритроцитів;
- зниження вмісту гемоглобіну;
- зниження гематокриту (відношення об’єму формених елементів до об’єму цільної крові);
- ознаки гіпокоагуляції при масивній крововтраті;
б)Варто пам'ятати, що в перші години при гострій кровотечі клінічний аналіз крові не відбиває реальний ступінь крововтрати;
В) Спеціальні методи діагностики:
а) Ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела й лікування кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:
- езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія – при кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту;
- торакоскопія – при кровотечі в плевральну порожнину;
- лапароскопія – при кровотечі в черевну порожнину;
- цистоскопія – при кровотечі із сечовивідних шляхів;
- артроскопія – при кровотечі в суглоб.
б) Пункції використовують для діагностики й у ряді випадків лікування кровотеч у порожнини тіла:
- пункція плевральної порожнини (торакоцентез) – при підозрі на гемоторакс;
- пункція черевної порожнини (лапароцентез) або пункція заднього зводу піхви – при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;
- пункція суглоба - при підозрі на гемартроз.
в) Інструментальні методи досліджень дозволяють виявити вилиту в порожнини й тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:
- гемоперитонеум - ультразвукове дослідження, комп´ютерна томоргафія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ);
- гемоторакс - оглядова рентгенографія грудної клітини, КТ, МРТ;
- гематоми й крововиливи в порожнину черепа - КТ, МТР;
- ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів дослідження.
10. Принципи й методи оцінки ступеня крововтрати:
А) Визначення дефіциту ОЦК - найбільш надійним методом оцінки ступеня крововтрати є метод оцінки за допомогою ізотопів або барвника Еванса, що через складність застосовується рідко. У клініці частіше використовують непрямі методи оцінки крововтрати;
Б) Вимірювання центрального венозного тиску (ЦВТ) у підключичній або яремній вені (нормальні значення становлять 50-100 мм. вод. ст.) ;
В) Клінічна оцінка крововтрати за критеріями американської колегії хірургів:
- втрата 15% ОЦК: ортостатична тахікардія не менш ніж на 20 уд./хв.;
- втрата 20-25% ОЦК: ортостатична гипотензія не менш ніж на 15 мм. рт. ст.;
- втрата 30-40% ОЦК: артеріальна гіпотензія в положенні лежачи на спині, олігоурія (до 400 мл/добу);
- втрата понад 40% ОЦК: порушення свідомості, колапс, кома;
Г) Оцінка крововтрати за формуллю Moore:
Нt належний. - Нt фактичний
крововтрата = ОЦК належне х
Нt належний.
- Нt належний для чоловіків становить 45%, для жінок – 42%. Замість показників гематокриту можна використати показники гемоглобіну, прийнявши його належний рівень за 150 г/л.
- ОЦК належне розраховують, виходячи з маси тіла: для чоловіків – 70 мл/кг, для жінок – 60 мл/кг, для вагітних – 75 мл/кг.
Д) Оцінка дефіциту ОЦК за шоковим індексом (відношення частоти пульсу до величини систолічного тиску):
-без крововтрати шоковий індекс становить 0,54;
-дефіцит 10-20% ОЦК - шоковий індекс становить 0,78;
-дефіцит 21-30% ОЦК - шоковий індекс становить 0,99;
-дефіцит 31-40% ОЦК - шоковий індекс становить 1,11;
-дефіцит 41-50% ОЦК - шоковий індекс становить 1,38.
11. Тимчасова зупинка кровотечі:
А) Тимчасова зупинка артеріальної кровотечі:
а) Накладення кровоспинного джгута, закрутки, турнікета вище місця ушкодження:
Рис. 93. Накладення кровоспинного джгута
+ Показання: кровотеча на кінцівках;
+ Методика накладення джгута:
- перед накладенням джгута кінцівку піднімають;
- джгут накладають проксимальніше і якнайближче до місця поранення, підклавши під нього матерію;
- під джгут підкладають записку із вказівкою точного часу накладення джгута (тримати джгут можна 1,5-2 години, у випадку більш тривалого знаходження джгут розпускають щогодини на 10-15 хв., заміняючи його пальцевим притисненням артерії);
- не можна закривати джгут одягом або пов'язкою;
- потерпілі із джгутом транспортуються в першу чергу.
Рис. 94. Типові місця накладення джгута.
+ Ефективність накладення джгута: визначають по зупинці кровотечі, зблідненню кінцівки, відсутності пульсу на периферії (слабо накладений джгут тільки підсилює кровотечу);
б) Пальцеве притиснення судини, що кровоточить, у місці її ушкодження або на протязі.
+ Показання: кровотеча на голові, шиї, проксимальних відділах кінцівки, де накладення джгута технічно складно (але навіть фізично сильна людина не в змозі притискати судину більше 15-20 хв.). Цей прийом важливий для підготовки до накладення джгута.
+ Методика пальцевого притиснення артерій:
Точки пальцевого притиснення артерій на протязі (місця, де артерія максимально близько прилягає до кістки):
Рис. 95. Місця пальцевого притиснення артерій
Точки пальцевого притиснення артерій
Таблиця 1.
Назва артерії | Зовнішні орієнтири | Підлягаюча кістка |
a. temporalis | 2 см догори й вперед від отвору зовнішнього слухового проходу | Скронева кістка |
a. facialis | 2 см вперед від кута нижньої щелепи | Нижня щелепа |
a. carotis communis | Середина внутрішнього краю кивального м'яза | Сонний горбок поперечного відростка С6 |
a. subclavia | За ключицею в середній третині | І ребро |
a. axillaris | Передня межа росту волосся в пахвовій западині | Голівка плечової кістки |
a. brachialis | Медіальний край двоголового м'яза в середній третині | Внутрішня поверхня плечової кістки |
a. femoralis | Середина пахової складки | Горизонтальна гілка лобкової кістки |
a. poplitea | Вершина підколінної ямки | Задня поверхня великогомілкової кістки |
Aorta abdominalis | Ділянка пупка (притискають кулаком) | Поперековий відділ хребта |
в) Максимальне згинання кінцівки:
+ Показання:
- кровотеча з судин стегна (максимальне згинання в тазостегновому суглобі),
- кровотеча з судин гомілки й стопи (максимальне згинання в колінному суглобі),
- кровотеча з судин кисті й передпліччя (максимальне згинання в ліктьовому суглобі);
г) Накладення затискача на судину, щокровоточить (частіше використовують під час операції);
д) Тампонада рани при кровотечі із дрібних артерій;
Б) Тимчасова зупинка венозної й капілярної кровотечі:
а) стисна пов'язка- на рану накладають асептичну пов'язку, а потім валик із декількох згорнутих стерильних серветок і щільно бинтують;
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 897;