А) Огляд. - шкірні покриви бліді;

Загальні ознаки:

- шкірні покриви бліді;

- при гострій крововтраті покриті холодним потом;

- гіподинамія, при гострій крововтраті загальмованість й інші порушення свідомості аж до коми.

Місцеві ознаки:

- Зовнішня кровотеча - витікання крові з рани;

- При внутрішній явній кровотечі: виділення незмінної або зміненої крові із природних отворів;

- При внутрішній прихованій кровотечі: здуття живота, зменшення його участі в акті дихання, симптом «Ваньки-встаньки» (кровотеча в черевну порожнину), збільшення в обсязі суглоба, зміна його конфігурації (гемартроз), порушення свідомості, зміна діаметра зіниць, неможливість активних рухів у кінцівках (кровотеча в порожнину черепа);

б) Гемодинаміка:

- тахікардія, при гострій крововтраті пульс слабкий або ниткоподібний, може бути відсутнім на периферичних артеріях;

- зниження АТ, при гострій крововтраті – колапс;

в) Пальпація:

- при кровотечі в черевну порожнину - біль по всій поверхні живота, симптоми подразнення очеревини при м'якому животі (симптом Куленкампфа);

- при гемартрозі біль при пальпації суглоба й ін.

в) Перкусія:

- при кровотечі в плевральну порожнину - притуплення перкуторного звуку з відповідної сторони, зсув середостіння у сторону , протилежну гемотораксу;

- у черевну порожнину - біль, притуплення перкуторного звуку в пологих місцях;

г) Аускультація:

- при кровотечі в плевральну порожнину - ослаблення або відсутність дихальних шумів

- при кровотечі в черевну порожнину - ослаблення перистальтичних шумів;

- при кровотечі в перикард - зниження звучності серцевих тонів, аритмія за рахунок тампонади перикарда (падіння серцевого викиду й зупинка серця).

9. Принципи діагностичного алгоритму при кровотечі:

А) Клінічна діагностика:

а) Для зовнішньої кровотечі досить огляду, що дозволяє виявити вид, джерело кровотечі, оцінити його інтенсивність й, за об'єктивним даними, оцінити передбачуваний об’єм крововтрати;

б) Для внутрішньої кровотечі вирішальними є клінічні дані й додаткові дані, отримані при зондуванні шлунка, катетеризації сечового міхура, пальцевому обстеженні прямої кишки.

Б) Лабораторна діагностика:

а)Показники клінічного аналізу крові є основними критеріями, оцінюючими кровотечу (ступінь зміни показників червоної крові залежить від швидкості кровотечі й ступеня крововтрати):

- зниження кількості еритроцитів;

- зниження вмісту гемоглобіну;

- зниження гематокриту (відношення об’єму формених елементів до об’єму цільної крові);

- ознаки гіпокоагуляції при масивній крововтраті;

б)Варто пам'ятати, що в перші години при гострій кровотечі клінічний аналіз крові не відбиває реальний ступінь крововтрати;

В) Спеціальні методи діагностики:

а) Ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела й лікування кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:

- езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія – при кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту;

- торакоскопія – при кровотечі в плевральну порожнину;

- лапароскопія – при кровотечі в черевну порожнину;

- цистоскопія – при кровотечі із сечовивідних шляхів;

- артроскопія – при кровотечі в суглоб.

б) Пункції використовують для діагностики й у ряді випадків лікування кровотеч у порожнини тіла:

- пункція плевральної порожнини (торакоцентез) – при підозрі на гемоторакс;

- пункція черевної порожнини (лапароцентез) або пункція заднього зводу піхви – при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;

- пункція суглоба - при підозрі на гемартроз.

в) Інструментальні методи досліджень дозволяють виявити вилиту в порожнини й тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:

- гемоперитонеум - ультразвукове дослідження, комп´ютерна томоргафія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ);

- гемоторакс - оглядова рентгенографія грудної клітини, КТ, МРТ;

- гематоми й крововиливи в порожнину черепа - КТ, МТР;

- ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів дослідження.

10. Принципи й методи оцінки ступеня крововтрати:

А) Визначення дефіциту ОЦК - найбільш надійним методом оцінки ступеня крововтрати є метод оцінки за допомогою ізотопів або барвника Еванса, що через складність застосовується рідко. У клініці частіше використовують непрямі методи оцінки крововтрати;

Б) Вимірювання центрального венозного тиску (ЦВТ) у підключичній або яремній вені (нормальні значення становлять 50-100 мм. вод. ст.) ;

В) Клінічна оцінка крововтрати за критеріями американської колегії хірургів:

- втрата 15% ОЦК: ортостатична тахікардія не менш ніж на 20 уд./хв.;

- втрата 20-25% ОЦК: ортостатична гипотензія не менш ніж на 15 мм. рт. ст.;

- втрата 30-40% ОЦК: артеріальна гіпотензія в положенні лежачи на спині, олігоурія (до 400 мл/добу);

- втрата понад 40% ОЦК: порушення свідомості, колапс, кома;

Г) Оцінка крововтрати за формуллю Moore: