Струс головного мозку

1. Визначення:Струс головного мозку – це клінічний синдром раптово виниклого паралічу або парезу дихальної, вазомоторної й іншої рефлекторної діяльності головного мозку, що зумовлений дією механічних сил і характеризується короткочасною втратою свідомості без найближчих і віддалених ознак структурного ушкодження мозку.

2. Клінічна картина:

А) Скарги:

- нудота, однократна блювота;

- головний біль, тяжкість в голові, запаморочення;

- мелькання «мушок» перед очима, біль в очних яблуках, особливо при їхньому русі і яскравому світлі;

- порушення сну й пильнування у вигляді поганого сну вночі й сонливості вдень;

- відчуття припливу крові до обличчя;

Б) Анамнез захворювання:

- вказівка на травму голови;

- втрата свідомості або відсутня, або триває від декількох секунд до декількох хвилин;

- ретроградна амнезія або відсутня, або охоплює кілька хвилин;

В) Об'єктивні дані:

- не більше 24 годин після відновлення свідомості зберігається її сплутаність у вигляді минущої дезорієнтації в часі й просторі, неможливості сконцентрувати увагу, уповільненого виконання інструкцій, астенії, зниження критики до свого стану;

- можуть бути коливання артеріального тиску (гіпотензія або гіпертензія);

- брадикардія або тахікардія;

- вітальні функції звичайно не порушені;

а) Огляд:

- ознаки механічних ушкоджень в ділянці голови;

- психомоторне порушення, в алкоголіків - марення, порушення, буйство;

- погляд неуважний, мова вповільнена й невиразна;

1. шкірні покриви бліді або гіперемовані, гіпергідроз;

2. посилення дермографізму;

+Осередкова симптоматика відсутня або швидко регресує:

- спонтанний ністагм, плаваючі рухи очних яблук,

- мимовільна зміна ширини зіниць при збереженій реакції на світло,

-асиметрія шкірних і сухожильних рефлексів,

-легкі розлади координації (нестійкість у позі Ромберга), рухових порушень немає;

д) Пальпація, перкусія й аускультація не інформативні.

3. Діагностика струсу головного мозку:

- Діагноз струсу головного мозку може бути поставлений тільки ретроспективно.

- Додаткові дослідження звичайно не показані, рентгенографія виконується тільки при підозрі на перелом.

4. Лікування струсу головного мозку:

- головний терапевтичний ресурс – час і спокій протягом декількох днів;

- симптоматичне лікування головного болю й психічних порушень;

- всі зміни, як правило, регресують протягом 1 тижня без залишкових явищ.

Забій головного мозку

1. Визначення:Забій головного мозку – це локальне ушкодження мозку по механізму удара-протиудара, що характеризується виникненням у момент травми в мозковій речовині морфологічних порушень у вигляді контузійних вогнищ різних розмірів і локалізації із крововиливами в розтрощені ділянки тканини мозку, або з їх геморагічним розм'якшенням, просочуванням.

2. Ступеня тяжкості забою головного мозку:

- легкий;

- середньої втяжкості;

- тяжкий.

3. Клінічні прояви забою головного мозку.Клінічну картину визначають:

- тяжкість забою (наприклад, розмежувати струс й забій головного мозку легкого ступеня за тривалістю коми й посттравматичної амнезії, а також за клінічними проявами практично неможливо);

- локалізація вогнища контузії (наприклад, забій стовбура мозку приводить до смерті в перші години після травми);

- поширеність (обсяг) вогнища контузії;

- виразність перифокального набряку мозку;

- тенденція вогнища контузії до прогресу або регресу;

- стан хворого на момент травми.

Забій головного мозку часто сполучається з переломами склепіння черепа й крововиливами.

Таблиця 4

Диференціальні ознаки забою головного мозку різного ступеня тяжкості

4. Принципи лікування забою головного мозку:

а) Обсяг, інтенсивність і тривалість лікування визначаються тяжкістю забою, виразністю набряку мозку, внутрічерепної гіпертензії, порушень мікроциркуляції й лікворотока, наявністю ускладнень ЧМТ і віком потерпілих;

б) Основа лікування – індивідуальний підхід;

в) Стаціонарне лікування при не ускладненому перебігу;

- при забої легкого ступеня до 10-14 доби;

- при забої середнього ступеня тяжкості до 14-21 доби;

- при забої тяжкого ступеня кілька місяців;

г) Завдання життєзабезпечення:

- нормалізація геодинаміки;

- при дихальних порушеннях – ШВЛ;

- при порушеннях ковтання – годування через зонд;

д) Завдання медикаментозної терапії:

- поліпшення кровотоку й метаболізму головного мозку;

- захист головного мозку від гіпоксії й набряку;

- нормалізація ліквородинаміки;

- гемостатична терапія;

-профілактика й лікування гнійно-септичних ускладнень (антибіотикопрофілактика);

- симптоматичне лікування (головного болю, гіпертермії, судорожного синдрому й ін.)

е) Оперативне лікування при забої важкого ступеня при наявності вогнищ контузії великого обсягу.