Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують. 1.Особливостями догляду за тяжкохворими та хворими, що агонують є необхідність постійного медичного спостереження і контролю

1.Особливостями догляду за тяжкохворими та хворими, що агонують є необхідність постійного медичного спостереження і контролю, тому такі хворі госпіталізуються у відділення реанімації та інтенсивної терапії, а при відсутності таких – для нагляду за ними організують індивідуальний пост

А)Медперсонал індивідуального посту повинен постійно стежити за:

- зовнішнім виглядом пацієнта, станом психіки (рівень свідомості, поява марення і т.п.);

- станом його серцево-судинної системи (пульс, артеріальний тиск, при можливості - кардіомоніторинг);

- станом органів дихання (частота і ритм дихання, поява патологічних типів дихання);

- функцією травної та сечовидільної систем (наявність нудоти, блювоти, частота і характер випорожнень, сечовипускання, добовий діурез);

- своєчасним і повноцінним виконанням всіх лікарських призначень;

Б)Тривале перебування хворих у малорухомому стані може призвести до появи пролежнів (на ділянці потилиці, лопаток, хрестця, п’яток), що вимагає активної їх профілактики;

В)Годування тяжкохворих повинно проводитися часто, але невеликими порціями (їжа повинна бути теплою, у рідкому вигляді і вводитися в рот хворого з поїльника або через зонд);

Г)Особливого нагляду потребують хворі, що перебувають у стані психомоторного збудження: у них з'являється марення або галюцинації, вони скрикують, намагаються встати, утекти з палати, викинутися у вікно (до ліжка таких хворих прикріплюють спеціальну сітку, роблять м'яку фіксацію хворого і запрошують лікаря для вирішення питання щодо медикаментозної терапії);

Д)У тяжкохворих поступово відбувається виснаження і пригнічення усіх життєвих функцій, що може призводити до розвитку агонального стану

а) в агональному стані:

- збільшується виразність усіх попередніх змін функцій життєво важливих органів і систем;

- з'являються або збільшуються порушення свідомості, виникають патологічні типи дихання, серцева діяльність послаблюється;

- може виникати параліч сфінктерів, внаслідок чого відбуваються мимовільний акт дефекації і сечовипускання;

б)при розвитку такого стану медичний персонал повинен невідступно перебувати біля хворого, стежити за його станом і виконувати усі призначення лікаря, а при необхідності і реанімаційні заходи. Якщо реанімаційні заходи не призводять до відновлення функції дихання і кровообігу - наступає смерть

Е)Ознаки смерті:

- повне припинення дихання, відсутність пульсу на сонних артеріях і серцебиття;

- розширення зіниць і відсутність реакції на світло;

- мертвотна блідість шкірних покривів, розслаблення мускулатури;

- поступове охолодження тіла, поява заклякання м'язів;

- поява трупних плям на пологих частинах трупа (спина, нижньо-зовнішні сторони плечей);

а)Правила поводження із трупом:

- факт настання смерті повинен констатувати лікар і відзначити в історії хвороби точний час настання смерті;

- труп роздягають, укладають на спину з розігнутими кінцівками, опускають віка, підв'язують нижню щелепу, накривають простирадлом і залишають у ліжку на 2 години;

- після появи трупних плям, на шкірі стегна пишуть прізвище, ім'я по-батькові померлого, номер історії хвороби; ці дані дублюють на спеціальній супровідній записці в морг, у якій ще вказують дату настання смерті і діагноз;

- після появи трупних плям, трупного заклякання та розм'якшення очних яблук труп транспортують у патологоанатомічне відділення;

ДЕСМУРГІЯ

1. Десмургія - поняття про пов'язку, перев'язку та перев'язні засоби (термінологічні основи десмургії):

А) Десмургія – навчання про пов'язки, їх застосування та методи їх накладення.

Б) Пов'язка – перев’язочний матеріал, накладений і закріплений на тій або іншій ділянці тіла, складається із двох частин

а) первинна пов'язка, що накладається безпосередньо на рану (вона обов'язково повинна бути стерильною)

б) вторинна пов'язка, за допомогою якої ми закріплюємо первинну пов'язку

В) Перев'язка – послідовна зміна пов'язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо рани

2. Вимоги, які ставляться до перев'язного матеріалу:

А)Вимоги, пропоновані до перев'язного матеріалу

- гігроскопічність (добре всмоктувати ранове відділюване)

- еластичність

- легкість стерилізації, не змінюючи при цьому своїх властивостей

- біологічна інертність (не подразнювати тканини організму)

Б)Види перев'язного матеріалу: марля та вата

а) Марля буває дрібнопетлиста, середньо- і великопетлиста (цим зумовлений ступінь її гігроскопічності: дрібнопетлиста та середньопетлиста марля більш гігроскопічні)

+ З гігроскопічної марлі виготовляють різні види перев'язного матеріалу: серветки, тампони, кульки

- серветки являють собою квадратні шматки марлі різної величини, складені в кілька разів із загорненими усередину краями

- тампони– це довгі смуги марлі також із загорненими усередину краями

- марлеві кульки– невеликі шматочки марлі із загорненими усередину краями, складені у вигляді 4-кутної або 3-кутної пластинки або грудки і призначені для осушування рани та очищення її країв

б) Вата – перев'язний матеріал, виготовлений з бавовни (буває двох видів)

- проста (незнежирена) вата, не гігроскопічна, застосовується в хірургії як м'яка підкладка при накладенні шин, гіпсових пов'язок, а також при накладенні зігрівальних компресів

- гігроскопічна (знежирена) вата, має високу всмоктувальну здатність, завдяки чому збільшує поглинальні властивості пов'язки

Класифікація пов'язок

А) За метою пов'язки розподіляють на:

-фіксуючий, утримуючий перев'язний матеріал на рані або будь-якій ділянці тіла

-іммобілізуючі (які забезпечують нерухомість тієї або іншої частини тіла)

-пов'язки з витягненням

- стисні пов'язки

Б) За зовнішнім виглядом та формою матеріалу:

- бинтові

- косинкові

- пращеподібні

- контурні

- Т-подібні

В)За способом фіксації перев'язного матеріалу:

- клейові (клеолові, колоїдні)

- лейкопластирні

- бинтові

Г) За консистенцією:

- м'які

- тверді (шини, гіпсові, пластмасові та ін.)

Бинт і його елементи

1. Бинт – стрічка будь-якої тканини, скачана у валик.

А) У залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, бинти бувають: марлеві, фланелеві, еластичні, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто-трубчаті (ретеласт), гумові

Б)Бинт має:

-голівку (скачана частина бинта)

-початок бинта (вільна частина)

-спинку (зовнішня частина бинта)

-черевце (внутрішня частина бинта)

Рис. 27

В) Правила накладення бинтових пов'язок:

Винятки з правила: при накладенні пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу і пов'язки Дезо на праву руку, голівку бинта беруть у ліву руку, початок бинта - у праву і бинтують справа наліво

+Закріплюють початок бинта (фіксуючий тур) поруч із ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома-трьома круговими ходами, накладеними досить щільно

+Бинтують у напрямку зліва направо, від периферії до центра, планомірно закриваючи всю необхідну поверхню за певною методикою, в залежності від форми ділянки тіла і її функцій

+Кожен наступний тур бинта повинен закрити попередній на 1/2 або 2/3 його ширини (спинка бинта повинна рівномірно прилягати до поверхні, що бинтується, не утворюючи складок і випинань, а при накладенні закріпляючої пов'язки - не створювати стискувань)

Голівку бинта необхідно розгортати по поверхні, що бинтується, не відриваючись від неї!

+Зміна напрямків ходу бинта, перегини та ін. бажано проводити поза зоною рани

+Кінець бинта після накладення пов'язки найбільш часто закріплюють у тому самому місці, де закріплюється і його початок, так, щоб вузол не локалізувався в місці патологічного процесу і не турбував хворого

+Накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам:

- міцно утримувати перев'язний матеріал і не порушувати кровопостачання

- по можливості, не обмежувати рухів (якщо це не іммобілізуюча пов'язка)

+ Після накладення пов'язки варто звернути увагу на кольори шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій на ділянці, де була накладена пов'язка

Техніка накладення бинтових, косинкових, пращеподібних, клейових

пов'язок і пов'язок із трубчасто-еластичних бинтів

Бинтові пов'язки

1. Бинтові пов'язки на ділянку голови та шиї

А) Хрестоподібна пов'язка на потилицю(пов'язка добре закриває потилицю та задню частину шиї):

Рис. 28

Методика накладення пов'язки:

-фіксуючий тур (1-2) циркулярно накладають навколо голови через чоло та потиличний горб

-далі бинт ведуть над вушною раковиною ліворуч (3), спускають на задню, праву, передню і ліву (4) поверхні шиї

-потім бинт ведуть по задній поверхні шиї, перехрещуючи попередній хід, над правою вушною раковиною і циркулярно навколо голови

-надалі тури бинта повторюють, перекриваючи попередні на 1/2 або 2/3

-закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови

Б) Пов'язка на одне око(застосовується при ушкодженні або захворюванні ока):

Рис. 29

Методика накладення пов'язки:

-око прикривають перев'язним матеріалом, ділянку очної ямки вирівнюють достатньою кількістю вати

- фіксуючий тур (1) ведуть циркулярно навколо голови через чоло та потиличний горб (роблять два-три ходи)

-після цього бинт із потиличної ділянки ведуть під вушну раковину (2) хворої сторони косо нагору через хворе око та перенісся на чоло

-потім чергують кругові ходи навколо голови (3,5) і косі ходи (4,6), поступово закриваючи всю ділянку очної ямки

-закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови

В) Пов'язка на обидва ока.

Рис 30

Методика накладення пов'язки:

-спочатку роблять два горизонтальних тури через чоло та потилицю (1)

-з потиличної ділянки бинт ведуть під правою вушною раковиною (2) і загортають на праве око, лівий тім'яний горб і циркулярно навколо голови (3)

-далі бинт ведуть із потилиці через правий тім'яний горб на ліве око (4), знизу огинають ліву вушну раковину, ведуть на потилицю і закріплюють циркулярним ходом через чоло та потилицю

-такі чергування ходів повторюють кілька разів до повного закриття обох очей;

-пов'язку завершують циркулярним ходом навколо голови

Г) Пов'язка на вухо (неаполітанська пов'язка)накладається на вухо та ділянку сосцеподібного відростка:

Рис. 31

Методика накладення пов'язки:

-спочатку накладають два-три фіксуючих циркулярних тури навколо голови над вушними раковинами

-потім ходи на хворій стороні поступово спускаються усе нижче і нижче, закриваючи 2/3 ширини ходу, який знаходиться вище

-тури продовжують до повного закриття вушної раковини та сосцеподібного відростка

-закріплюють пов'язку круговим ходом навколо голови

Д) Пов'язка на голову – «чепець» -застосовується при ушкодженнях, локалізованих на волосистій частині голови (склепіння черепа)

Рис 32

Методика накладення пов'язки:

-шматок бинта довжиною 80-100 см (зав'язка) серединою укладають на тім'яні ділянки і кінці опускають донизу поперед вушних раковин у натягнутому стані (утримує сам потерпілий або помічник), роблять два кругові фіксуючі тури навколо голови над надбрівними дугами і під потиличним горбом (а)

-потім бинт обертають навколо лівого кінця зав'язки та ведуть у попередньому напрямку на потилицю, прикриваючи попередній хід бинта на ½

- потім бинт обертають навколо правого кінця зав'язки і ведуть у напрямку чола, прикриваючи попередній тур (б)

- тури бинта повторюють доти, поки усе склепіння черепа не буде закрите пов'язкою

-останній тур накладають циркулярно, кінець бинта розрізають подовжньо та зав'язують навколо голови (можна кінець бинта закріпити вузлом біля зав'язки)

-кінці зав'язки закріплюються вузлом у ділянці підборіддя (в)

Е) Пов'язка «вуздечка»застосовується найчастіше для підтримки нижньої щелепи

Рис. 33

Методика накладення пов'язки:

-починають пов'язку двома-трьома горизонтальними турами бинта навколо голови через лобову та потиличну ділянки (1-2)

-потім бинт ведуть по лівій скроневій ділянці над вушною раковиною та продовжують униз на задню, потім праву та передню поверхню шиї і переводять у вертикальний хід по лівій щоці поперед вуха (3)

-виконують необхідну кількість вертикальних ходів (4-5), що закривають усю скроневу і тім'яну ділянки

-потім бинт з-під підборіддя направляють на потиличну ділянку і переводять у горизонтальні кругові ходи через підборіддя та потилицю (6,8), які закріплюють пов'язку

-при необхідності, для більш надійної фіксації пов'язки, можна повторити циркулярний тур навколо голови (9) і знову накласти кілька вертикальних турів (10-11) бинта

-закінчують пов'язку туром навколо голови

Примітка: при накладенні цієї пов'язки можна послідовно чергувати вертикальні та горизонтальні тури

И) Пов'язка на голову, що повертається, –«шапочка Гіппократа»може бути застосована для закриття волосистої частини голови

Рис. 34

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки готують двоголовий бинт шириною 7-10 см і довжиною 5-7 м

-середину бинта накладають на чоло та обидві голівки його ведуть на ділянку потилиці (а)

-на потилиці бинт перехрещують (б), після чого правою голівкою бинта продовжують циркулярний хід, а лівою - виконують поздовжній хід через середню частину голови на чоло (в)

-тут круговим туром правої голівки бинта прикривають поздовжній хід і, зробивши перегин, ведуть його на потилицю, прикриваючи частково (на 1/2-2/3) попередній хід (г), де перегинають через круговий хід і ведуть назад, прикриваючи іншу сторону першого ходу

-такі чергування поздовжніх та циркуляторного ходів бинта продовжують доти, поки не буде закрита вся ділянка голови (д)

-пов'язку закріплюють круговим ходом бинта (е)

2. Бинтові пов'язки на грудну клітку та молочну залозу:

А) Спіральна пов'язка на грудну кліткузастосовується при наданні першої допомоги при пораненні, переломі ребер

Рис. 35

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки використовується широкий бинт (10-15 см)

-відривають частину бинта довжиною до 2 метрів, перекидають через надпліччя, кінці бинта опускають донизу і до середини (1-2)

-пов'язку накладають, починаючи туго бинтувати грудну клітку циркулярними турами з нижніх відділів (3)

-кожний наступний тур піднімається догори і прикриває попередні наполовину або на дві третини (4-8)

-останній тур закріплюють циркулярно і кінець бинта зав'язують

-кінці відірваної частини бинта піднімають догори і зав'язують на протилежному надпліччі (ця стрічка бинта підтримує пов'язку і не дає їй зсунутися до низу)

Б) Хрестоподібну (8-подібну) пов'язку на грудну клітку застосовують для надання допомоги при травмі верхніх відділів грудної клітки

Рис. 36

Методика накладення пов'язки:

-пов'язку починають декількома круговими ходами навколо грудної

клітки (1)

-потім бинт ведуть косо по спині через праве надпліччя і косо униз на ліву бічну поверхню грудної клітки (2)

-далі бинт ведуть горизонтально по спині до правої бічної поверхні грудей і по ній

-потім бинт ведуть по передній поверхні грудної клітки, перетинаючи попередній хід бинта, через ліве надпліччя на спину косо вниз, також перетинаючи попередній хід бинта (3)

- надалі повторюють тури бинта (4-7)

-закінчують пов'язку циркулярним фіксуючим туром на рівні першого ходу бинта (8)

В) Пов'язка на молочну залозу застосовується при пораненнях молочної залози, при маститах, після операції та ін.

Рис. 37

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки краще використовувати широкий бинт (10 см)

-при накладенні пов'язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо

-при бинтуванні лівої молочної залози голівка бинта перебуває в лівій руці і тури бинта ведуть справа ліворуч

-пов'язку починають із двох-трьох фіксуючих турів циркулярно навколо грудної клітки безпосередньо під молочною залозою (1)

-потім бинт іде косо нагору по нижньомедіальній поверхні залози, піднімаючи її, переходить на здорове надпліччя, а звідти опускається косо по спині до пахвової западини на стороні молочної залози, яка бинтується (2)

-з пахвової западини хід бинта триває на латеральну поверхню молочної залози і переходить у циркулярний навколо грудної клітки (3)

-далі бинт знову ведуть косо нагору через молочну залозу, повторюючи попередні ходи (4-7), поки пов'язка не прикриє молочну залозу повністю

-пов'язку закінчують горизонтальними циркулярними ходами навколо грудної клітки (8)

3. Пов'язки на верхню кінцівку

А) Спіральна пов'язка на палецьзастосовується у тих випадках, коли немає необхідності закривати пов'язкою кінчик пальця

Рис. 38

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 2-3 см)

-фіксуючі тури бинта накладають циркулярно на ділянці зап'ястя (1)

-потім хід бинта йде косо через тил кисті до кінчика пальця (2)

-палець обвивають спіральними ходами, що йдуть від кінця пальця до його основи (3-6)

-далі бинт направляють через тил кисті до зап'ястя (7), де завершують пов'язку круговими ходами (8)

Б) Пов'язка, що повертається, на палець застосовується для закриття всього пальця

Рис. 39

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-роблять 2-3 фіксуючих тури в ділянці промене-зап’ясткового суглоба

-далі бинт ведуть по тильній поверхні кисті до кінчика пальця, де загортають на долонну поверхню основи пальця

-по долонній поверхні пальця повертаються до кінчика з переходом на тильну поверхню основи пальця

-по тильній поверхні пальця бинт ведуть до пучки і круговими спіральними турами бинта закріплюють перев'язний матеріал на пальці

-далі по тилу кисті бинт ведуть до ділянки промене-зап’ясткового суглоба, де закріплюють його двома циркулярними турами

В) Колосоподібна пов'язка на перший палець

Рис. 40

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-пов'язку починають фіксуючими турами навколо зап'ястя (1)

-далі через тил кисті бинт ведуть до кінця пальця, обводять його у вигляді спиралі (2-3) і по тилу кисті переходять на зап'ястя

-після циркулярного тура навколо зап'ястя знову ведуть бинт на палець, розташовуючи бинт трохи проксимальніше накладених ходів (4-5)

-при необхідності можна повторити ходи, поступово просуваючись до основи пальця (6-7)

-закінчують пов'язку круговими турами бинта в ділянці зап'ястя

Г) Пов'язка на усі пальці кисті («лицарська рукавичка»)застосовується у тих випадках, коли потрібно бинтування усіх пальців кисті (при опіках, шкірних захворюваннях і т.п.)

Рис. 41

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-на лівій кисті пов'язку починають із п'ятого пальця, а на правій - з першого

-при накладенні пов'язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз)

-пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя

-потім на 2-5-й пальці накладають пов'язки за методикою спіральної пов'язки на палець, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий тур навколо зап'ястя

-на перший палець накладається колосоподібна пов'язка

-завершується накладення пов'язки циркулярним туром навколо зап'ястя

Д) Хрестоподібна (8-подібна) пов'язка на тил кисті застосовується у тих випадках, коли немає необхідності у бинтуванні пальців

Рис. 42

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя (1)

-потім бинт ведуть по тилу кисті до долоні до рівня дистальних голівок п'ясткових костей, утворюючи 8-подібні ходи, які перехрещуються на тилу кисті (2-4)

-подібні тури повторюють до повного закриття тильної та долонної поверхні кисті (5-6 і т.п.)

-пов'язку закінчують круговими ходами навколо зап'ястя

Е) Пов'язка, що повертається, накисть застосовується тоді, коли треба накласти пов'язку на усю кисть без окремого бинтування кожного пальця (наприклад - при наданні першої допомоги при опіку кисті)

Рис. 43

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-накладають 2-3 кругових тури бинта на ділянці променезап’ясткового суглоба (1)

-притискають бинт першим пальцем лівої кисті та ведуть голівку бинта по тилу кисті до кінчиків пальців

-перекидають через кінці пальців і ведуть по долонній поверхні до променезап’ясткового суглоба, де притискають бинт другим-третім пальцями лівої кисті

-повторюють подібні тури бинта до повного закриття пальців (2-6)

-потім бинт ведуть від променезап’ясткового суглоба по тилу кисті до кінчиків пальців і спіральних ходів, закріплюють пов'язку від кінчиків пальців до променезап’ясткового суглоба, де і фіксують бинт

И) Спіральна пов'язка на передпліччізастосовується при необхідності закрити пов'язкою передпліччя

Рис. 44

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

- через конічну форму передпліччя пов'язка виконується за типом спіральної з перегинами

- бинтування починають 2-3-ма турами навколо променезап’ясткового суглоба

-далі бинт ведуть спірально в проксимальному напрямку, прикриваючи на 2/3 кожен попередній хід

-враховуючи конічну форму передпліччя, удаються до перегинів бинта, для цього першим пальцем лівої кисті притримують його нижній край і виконують перегин до себе під кутом 45° так, щоб верхній край бинта став нижнім

- перегини необхідно виконувати по можливості поза зоною рани

-закінчують пов'язку двома-трьома циркулярними турами поблизу ліктьового суглоба

К) Черепашача пов'язка на ділянку ліктьового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у зоні ліктьового суглоба

Рис. 45

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-пов'язку накладають після згинання руки в ліктьовому суглобі під прямим кутом

-розрізняють два види черепашачої пов'язки: розбіжна і збіжна

а) Розбіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

-фіксуючі тури бинта накладають у ділянці середини ліктьового суглоба через ліктьовий відросток (1)

-потім тури бинта розбігаються, лягаючи то вище, то нижче фіксуючих, прикриваючи на 2/3 кожен попередній тур (2-7)

-закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі

б) Збіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

а) Спіральна пов'язка на гомілку:

-фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині гомілки над щиколотками

-надалі тури бинта переходять у висхідні спіральні, кожен з яких прикриває попередній тур на 2/3

-перегини бинта виконуються в міру необхідності, по можливості - поза зоною рани

-закінчують пов'язку круговими ходами бинта у верхній третині гомілки.

б) Спіральна пов'язка на стегно:

-фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині стегна

-надалі тури бинта ведуть нагору спірально, прикриваючи на 2/3 попередній тур

-перегини бинта виконують у міру необхідності, як правило, поза зоною рани;

-закінчують пов'язку переходом на циркулярні ходи бинта навколо живота (для кращої фіксації пов'язки)

Д) Черепашача пов'язка на ділянку колінного суглобазастосовується для закриття ділянки колінного суглоба і підколінної ямки

Рис. 51

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см

-пов'язка має два різновиди: розбіжна (застосовується частіше) і збіжна

-методика накладення пов'язки аналогічна черепашачій пов'язці на ділянку ліктьового суглоба

-ходи бинта утворюють перехрест на задній поверхні, у зоні підколінної ямки

Е) 8-подібна пов'язка на гомілковостопний суглобдосить поширена при наданні допомоги хворим із травмою суглоба (розтягання зв'язок, підвивих і т.п.)

Рис. 52

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см

-починають пов'язку із кругових ходів бинта над щиколотками (1)

-далі бинт спрямовують через тил стопи (у середній її третині) на підошву і циркулярно навколо стопи (2-3)

-знову повертають бинт по тилу стопи косо на гомілку, перетинаючи попередній хід

-повторюючи 8-подібні ходи (4-6), закривають ділянку гомілковостопного суглоба

-закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками.

Примітка: перед накладенням пов'язки стопа повинна бути зігнута під прямим кутом

И) Черепашача пов'язка на ділянку п'ятизастосовується у тих випадках, коли необхідно закрити ділянку п'яти, залишаючи відкритими інші відділи стопи

Рис. 53

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см

-перший хід бинта йде через п'яту (1) і тил гомілковостопного суглоба циркулярно

-наступні тури накладаються в одну та іншу сторону від першого (2-3)

-ці ходи бинта можна доповнити турами, що йдуть по бічній поверхні п'яти з переходом на підошовну поверхню і тил стопи (4)

-закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками

К) Пов'язка, що повертається, на стопу застосовується для закриття всієї поверхні стопи і ділянки гомілковостопного суглоба

Рис. 54

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см

-фіксуючі тури бинта накладають циркулярно в ділянці щиколоток (1)

-потім накладають кілька поздовжніх ходів, що йдуть по бічних поверхнях стопи від п'яти до пальців (2-3)

-далі бинт ведуть по тилу стопи до кінчиків пальців (4) і спіральними турами бинта прибинтовують поздовжні ходи на всьому протязі стопи, а на ділянку гомілковостопного суглоба накладають 8-подібні тури

-закріплюють пов'язку круговими ходами над щиколотками

Л) Спіральна пов'язка на 1 палець стопи

Рис. 55

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 4-5см

-починають пов'язку з фіксуючих турів над щиколотками (1)

-потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи до кінчика першого пальця, який закривають спіральними ходами (2-5)

-від основи пальця по тилу стопи (6) бинт ведуть до ділянки щиколоток, де й закріплюють пов'язку циркулярними ходами бинта (7)

М) Пов'язка на ампутаційну куксу гомілки або стегна

Рис. 56

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см

-пов'язку починають фіксуючими круговими ходами вище кукси

-потім, зробивши перегин бинта на передній поверхні, його ведуть у поздовжньому напрямку вниз, закриваючи куксу, і по задній поверхні продовжують хід бинта у зворотному напрямку до циркулярного ходу

-виконують чергування поздовжніх ходів, що повертаються, бинта з фіксуючими циркулярними доти, поки вся кукса не буде закрита пов'язкою

-з метою кращої фіксації пов'язки перед її накладенням шкіру на місці майбутніх циркулярних ходів змазують клеєм (клеолом)

-при короткій куксі стегна перші фіксуючі тури бинта рекомендується проводити навколо живота в нижній його ділянці, а потім переходити на стегно

Косинкові пов'язки

1. Косинкамає трикутну форму, виготовляється з різних тканин і має:

- основу - найбільш довга сторона косинки

- верхівку – кут напроти основи

- кінці – два інших кути

- середину – частина косинки, що розташована між основою і верхівкою (див. рис. 57)

Рис. 57

Косинкова пов'язка (рис. 58 - 65) є розповсюдженим видом пов'язок при наданні першої медичної допомоги, особливо при масових травмах. За допомогою однієї або декількох косинок можна швидко накласти пов'язку на будь-яку частину тіла

А) Підтримуюча косинкова пов'язка для рукизастосовується для підвішування руки при травмі передпліччя та кисті

Рис. 58

Методика накладення пов'язки:

-косинка укладається на передню поверхню тіла таким чином, щоб один кінець лежав на надпліччі ушкодженої сторони, основа розташовувалася уздовж середньої осі тіла, верхівка звернена до ліктя, а інший кінець вільно звисав

-ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі під прямим кутом, обережно укладають таким чином, щоб ділянка ліктя розташовувалася на середині косинки

-нижній кінець косинки поміщають на надпліччя здорової сторони, обидва кінці підтягують і зав'язують у ділянці задньої поверхні шиї

-верхівка огинає ліктьовий суглоб, загортається на плече та фіксується шпилькою

Б) Косинкова пов'язка на ділянку плечового суглобазастосовується для закриття ушкоджень у ділянці суглоба

Рис. 59

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки необхідно мати дві косинки або одну косинку і шматок бинта;

- косинка укладається на ділянку суглоба таким чином, щоб середина її прикривала ділянку суглоба, верхівка розташовувалася на надпліччі ушкодженої сторони, основа - на плечі

- кінці косинки проводять навколо плеча та зв'язують

-верхівку косинки закріплюють за допомогою іншої косинки, складеної галстуком, або шматка бинта, накладених на надпліччя цієї ж сторони та пахвову ділянку здорової сторони

-верхівку підтягують, перегинають і фіксують шпилькою

В) Косинкова пов'язка на кисть застосовується для закриття кисті при наданні першої допомоги, наприклад, при опіку

Рис. 60

Методика накладення пов'язки:

- кисть укладають на середину косинки долонною поверхнею вниз, при цьому основа косинки повинна бути на рівні нижньої третини передпліччя

- верхівку косинки загортають на тил кисті і передпліччя

- кінці обертають навколо нижньої третини передпліччя та зав'язують

- верхівку загортають на кисть і фіксують шпилькою

Г) Косинкова пов'язка на стопузастосовується для закриття всієї стопи

Рис. 61

Методика накладення пов'язки:

- середину косинки кладуть на підошовну поверхню стопи, а основу розташовують по задній поверхні нижньої третини гомілки

- верхівку загортають на тил стопи і гомілку

- кінці косинки обертають навколо нижньої третини гомілки та зав'язують

- верхівку косинки загортають на тил стопи, прикриваючи вузол, і закріплюють шпилькою

Д) Косинкова пов'язка на тазостегновий суглобзастосовується для закриття ділянки тазостегнового суглоба та сідниці

Рис. 62

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки необхідно мати дві косинки або одну косинку та шматок бинта

- косинку укладають серединою на ділянку суглоба, основою донизу, а верхівкою нагору

- кінці косинки зав'язують навколо стегна у верхній третині його

- верхівку косинки піднімають догори та фіксують навколо тулуба іншою косинкою, складеною галстуком, або за допомогою шматка бинта

- після цього верхівку загортають донизу та фіксують шпилькою

Е) Косинкова пов'язка на сідничні ділянкизастосовується для закриття обох сідничних ділянок та промежини

Рис. 63

Методика накладення пов'язки:

- основу косинки укладають на поперекову ділянку, а серединою закривають сідничні ділянки

- верхівку загортають через промежину на живіт, де і закріплюють, зав'язуючи кінці косинки

И) Косинкова пов'язка на голову застосовується для закриття волосистої ділянки голови

Рис. 64

Методика накладення пов'язки:

- основу косинки укладають на потиличну ділянку

- - серединою косинки прикривають ділянку склепіння черепа, а верхівка лягає на чоло

- кінці косинки зав'язують на чолі, а верхівку загортають догори так, що вона прикриває вузол, і зміцнюють її шпилькою

К) Косинкова пов'язка на молочну залозу застосовується при маститах, пораненнях, операціях на молочній залозі

Рис. 65

Методика накладення пов'язки:

- основу косинки укладають косо, під молочну залозу, по перехідній складці

- верхівку перекидають через надпліччя хворої сторони

- кінці зав'язують на спині й до них шпилькою фіксують верхівку косинки

Пращеподібні пов'язки

1. Пращаявляє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0-1,2 м, шириною 10-15 см, кінці якої подовжньо розрізані по обидва боки, не доходячи до середини

Рис. 66

У такої пов'язки є чотири кінці й середня частина, що призначена для прикриття ушкодженої ділянки поверх перев'язного матеріалу (пов'язка зручна для накладення на виступаючі частини - ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку промежини)

А) Пращеподібна пов'язка на ніс

Рис. 67

Методика накладення пов'язки:

-середину пращеподібної пов'язки кладуть на ніс у поперечному напрямку

- верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав'язують на задній поверхні шиї

- нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав'язують на потилиці

Б) Пращеподібна пов'язка на підборіддя

Рис. 68

Методика накладення пов'язки:

-середину пращі укладають на підборіддя в поперечному напрямку до обличчя таким чином, що верхня частина середини пращі охоплює підборіддя, а нижня – підщелепну ділянку

-верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав'язують на шиї

- нижні кінці проводять поперед вушних раковин і зав'язують на тім'яній ділянці

В) Пращеподібна пов'язка на потиличну ділянку

Рис. 69

Методика накладення пов'язки:

- середину пращі кладуть на потиличну ділянку

- верхні кінці ведуть донизу й зав'язують у ділянці підборіддя

- нижні кінці ведуть уперед догори й зав'язують на чолі, вище надбрівних дуг

Г) Пращеподібна пов'язка на тім'яну ділянку

Рис. 70

Методика накладення пов'язки:

- середину пращі кладуть на тім'яну ділянку

- передні кінці ведуть донизу й назад й зав'язують на шиї, нижче потиличного горба

- задні кінці ведуть донизу й уперед і зав'язують у ділянці підборіддя

Д) Пращеполдібна пов'язка на промежину

Рис. 71

Методика накладення пов'язки:

- шматок бинта зав'язують навколо тулуба у вигляді пояса

- середину пращі поміщають на промежину

- два передніх кінці прив'язують до пояса на деякій відстані друг від друга

- два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду

Клейові пов'язки

1. Клеолові пов'язкизастосовуються як вторинна пов'язка для фіксації первинної пов'язки

А) Клеолскладається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту й 17 частин ефіру

Техніка накладення клеолової пов'язки:

- навколо накладеної на рану первинної пов'язки змазують шкіру ватним помазком, змоченим креолом

- очікують 1-2 хвилини, поки клеол трохи підсохне

- марлеву серветку натягають над первинною пов'язкою, щільно притискають до ділянок шкіри, змазаних креолом

- надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями

2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів

В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають й утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом і їх не рекомендується застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, що кровоточать, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани)

А) Ліфузол:

- наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2 секунд

- через 30 сек. на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка

- розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом у 30 секунд

- плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів

- плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном

а)Переваги ліфузолу:

- простота застосування препарату

- швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу

- можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки

- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих

3. Наклейки із целофану:

- застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу

- після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують клеолом на ширину не менш 1 см

- накладають поверх пов'язки шар целофану (без складок) і щільно притискають

- через 5 хвилин наклейка висихає, й хворий може приймати душ або ванну

- знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином

Лейкопластирні пов'язки

1. Лейкопластирзастосовується для фіксації первинної пов'язки на рані

Рис. 72

Методика накладення пов'язки:

- на рану накладають стерильну первинну пов'язку

- декількома смужками лейкопластира, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку

- смужки лейкопластира можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо

- перед накладенням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани варто поголити

Пов'язки з використанням сітчасто-трубчастих бинтів

1.Сітчасто-трубчатий бінт «Ретеласт» застосовується, як вторинна пов'язка для утримання стерильного матеріалу на рані:

- має велику розтяжність

- щільно облягає будь-яку частину тіла

- надійно фіксує первинну пов'язку і при цьому не обмежує рухи у суглобах

- забезпечує можливість аерації й спостереження за станом місця ушкодження

А)Еластичні сітчасто-трубчасті бинти «Ретеласт» мають розміри від №1 до №7 і використаються залежно від того, на якій частині тіла є ушкодження

а)загальна методика накладення пов'язок з використанням бинта «Ретеласт»:

- рану або зону ушкодження закривають стерильною пов'язкою

- від бинта потрібного розміру відрізають шматок необхідної довжини

- медичний працівник, який накладає пов’язку протягує кисті рук усередину приготовленого відрізка банта зі зверненими одна до одної долонями й розтягує бинт

- розтягнутий бинт надягають у вигляді «рукава» на уражену частину тіла, починаючи із проксимального відділу, поверх стерильного матеріалу, накладеного на рану

- додаткової фіксації пов'язка не вимагає

Б) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову призначена для фіксації перев'язного матеріалу на будь-якій ділянці голови, крім обличчя

Рис. 73

Методика накладення пов'язки:

- відміряють шматок бинта №5-6 довжиною на 3 см більше відстані від середини тімені до надбрівних дуг (а)

- на нижньому кінці бинта, відступивши 2-3 см від краю, роблять поперечний розріз на 1/3 ширини бинта для утворення фіксуючої петлі (б)

- бинт розтягують і надягають на голову: позаду до межі потиличної ділянки із шиєю, а попереду - до надбрівних дуг (в)

- фіксуючу петлю спускають на підборіддя (д)

В) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на груди й живітпризначена для фіксації перев'язного матеріалу на грудній клітці й в ділянці живота, особливо при множинних ушкодженнях

Рис. 74

Методика накладення пов'язки:

- беруть відрізок бинта №7 необхідної довжини (від надпліччя до нижньої межі зони, яку необхідно закрити)

- перед накладенням у бинті прорізають отвори для рук таким чином, щоб край бинта не врізався в тканини пахвової ділянки (а)

- розтягнутий бинт надягають на уражену ділянку, утворюючи з фіксуючих петель «плічка» (б)

Г) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на кисть і пальці

Методика накладення пов'язки:

а) На пальці накладають пов'язку з бинта №1

Рис. 75

Методика накладення пов'язки:

-пов'язка може бути одношаровою й двошаровою, відповідно до цього визначають необхідну довжину бинта: від нижньої третини гомілки до кінчиків пальців стопи

- перший шар бинта накладають по типу «носок» (а)

- вільний кінець бинта перекручують навколо осі біля пальців (б)

- частину, що залишилася, бинта надягають на стопу поверх першого шару (в)

Е) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на передпліччя, гомілку, дистальні відділи плеча й стегна, ділянку ліктьового й колінного суглобів

Рис. 76

Методика накладення пов'язки:

- накладення пов'язок на ці відділи найбільше легке й просте

- відрізають шматок бинта потрібного розміру (№2-4) такої довжини, щоб він виходив на 3-4 см за межі первинної пов'язки

- розтягують бинт і надягають його на ушкоджений сегмент кінцівки в один або два шари

И) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча

Рис. 77

Методика накладення пов'язки:

- беруть відрізок бинта №3-4 довжиною на 8-10 см більше відстані від ураженої ділянки до плечового суглоба протилежної сторони (а)

- бинт надягають на плече (б)

-по верхньому краю, відступивши від верхнього кінця бинта на 4-5 см, роблять поздовжній, наскрізний розріз для утворення фіксуючої петлі (в)

-фіксуючу петлю через голову перекидають на протилежну сторону у пахвову ділянку (г)

-щоб зменшити стискання тканин у пахвовій ямці, можна ножицями додатково перерізувати кілька петель

К) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянку тазостегнового суглоба й сідничну ділянку

Рис. 78

Методика накладення пов'язки:

-беруть відрізок бинта №5-6 довжиною на3-4 см більше відстані від гребеня клубової кістки до нижньої межі накладеного на рану стерильного матеріалу (а)

-відступивши 7-10 см від одного з кінців бинта, роблять розріз поперек бинта для одержання фіксуючої петлі (б)

-через розріз протягують здорову ногу, а розтягнутий бинт надягають на ушкоджену ногу (в)

-фіксуючу петлю підтягують вище клубового гребеня (г)

Л) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину

Рис. 79

Методика накладення пов'язки:

-беруть відрізок бинта №7 довжиною в 2,5 раза більше відстані від крила клубової кістки до сідничної складки

-відступивши 30 см від одного з кінців бинта, роблять поперечний розріз для протягування ніг

-більш коротку частину бинта в розтягнутому вигляді надягають через ноги до крил клубової кістки

-вільний кінець бинта пропускають між ніг через промежину, натягають нагору й фіксують зав'язками (а,б)

АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА

Загальні положення й термінологія

1. Визначення:Асептика («a» - без, «septicus» - гниття) – комплекс заходів, спрямований на запобігання потраплянню мікроорганізмів у рану

А)В сучасному розумунні асептика – це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання:

а)потраплянню інфекції в рану

б) потраплянню інфекції в організм хворого

в)а також настворення безмікробних, стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання організаційних заходів, активних знезаражуючих хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів

Б) Принципи асептики:

а) все дотичне з раною повинне бути стерильним;

б)всі хірургічні хворі повинні бути розділені на два потоки:

- «чисті» хворі;

- «гнійні» хворі.

2. Визначення:Антисептика(«anti» - проти, «septicus» - гниття) – протигнильний метод роботи, заснований на застосуванні методів і прийомів, спрямованих на знищення мікроорганізмів у рані й організмі хворого.

А)В сучасному розумунні антисептика – це система заходів, спрямованих на знищення мікробів:

а)у рані;

б) у патологічному вогнищі;

в) в органах, тканинах й організмі хворого в цілому;

Б) Види антисептики:

а)механічні методи впливу;

б)фізичні методи впливу;

в)хімічні методи впливу;

г)біологічні методи впливу.

Основи сучасної асептики

1. Основні шляхи поширення інфекції (шляхи потрапляння інфекції в рану):

А)Екзогенний шлях – потрапляння мікробної флори із зовнішнього середовища:

а)повітряно-краплинний шлях потрапляння інфекції:

- повітря із частками пилу, на яких осідають мікроорганізми, джерелом яких можуть бути: виділення з носоглотки й верхніх дихальних шляхів хворих, відвідувачів і медперсоналу, раневе виділюване із гнійних ран, різні побутові забруднення;

б)контактний шлях потрапляння інфекції:

- інструменти, операційна білизна, перев'язний матеріал, руки хірурга;

в)імплантаційний шлях потрапляння інфекції:

- шовний й алопластичний матеріал, протези;

Б)Ендогенний шлях – потрапляння мікробної флори в стерильні тканини й органи з організму самого хворого:

а)інфекція шкіри хворого;

б) інфекція внутрішніх органів хворого:

- шлунково-кишковий тракт;

- верхні дихальні шляхи;

- сечовидільні шляхи.

Профілактика повітряно - краплинної інфекції

1.Визначення:Повітряно-краплинна інфекція характеризується потраплянням мікроорганізмів у рану з навколишнього повітря, де вони знаходяться на частках пилу або в краплях виділень із верхніх дихальних шляхів або раневого виділюваного.

2. Методи профілактики повітряно-краплинної інфекції:

А) Особливості організації й облаштування хірургічного стаціонару: