ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ГАРЯЧКОЮ

Навчальна мета: уміти здійснити догляд за хворим, в якого підвищена температура тіла; здійснити догляд за хворим, в якого висока температура тіла тримається досить довго; здійснити спостереження та догляд за хворим, який перебуває в стані марення; здійснити догляд за хворим, в якого настало зниження температури тіла; надати невідкладну допомогу в разі виникнення колапсу.

Виховна мета: усвідомити значення спостереження за хворим у гарячковому стані. Уміння визначити ступінь тяжкості стану хворого й відповідно підвищити увагу до нього.

Початковий обсяг знань: знати ступені підвищення температури тіла; типи гарячок залежно від коливань температури тіла протягом доби; стадії гарячки, їх коротку характеристику.

Оснащення:

1) медичний термометр;

2) температурний листок;

3) тепла вода;

4) рушник;

5) мило туалетне;

6) полотняна серветка;

7) пузир з льодом;

8) грілка з гарячою водою;

9) столовий оцет;

10) 50 % розчин анальгіну в ампулах;

11) 1 % розчин димедролу в ампулах;

12) 2,5 % розчин аміназину в ампулах;

13) 10 % розчин кофеїн-бензоату натрію в ампулах;

14) 10 % розчин сульфокамфокаїну в ампулах.

За ступенем підвищення температуру тіла поділяють на: а) субфебрильну — 37 — 38 °С; б) помірну гарячку — 38 — 39 °С; в) високу гарячку — 39 — 41 °С; г) надвисоку гарячку — понад 41 °С.

Типи гарячок залежно від коливань температури тіла протягом доби

1. Гарячка постійного типу: температура тіла встановлюється на високих цифрах (39 — 40 °С), добові коливання температури тіла невеликі (не більше ніж 1 °С). Спостерігається в разі крупозної пневмонії, черевного тифу.

2. Гарячка послаблювального, ремітуючого типу: висока температура тіла з коливаннями протягом доби від 1 до 2 °С без зниження ранкової температури до нормального рівня. Характерна для гнійних інфекцій.

3. Гарячка переміжного, інтермітуючого типу: спостерігається короткочасне раптове підвищення температури тіла до 39 — 40 °С і швидке її зниження до нормального рівня. Повторюється через 1 — 2 — 3 доби, характерна для малярії.

4. Гарячка гектичного типу: характеризується дуже великими (до 3 — 4 °С) коливаннями добової температури тіла з різким зниженням до норми та навіть нижче. Ці коливання супроводжуються значним потовиділенням, виснажувальною слабкістю. Спостерігається така гарячка при сепсисі.

5. Хвилеподібна гарячка: тривалі періоди підвищення температури змінюються періодами нормальної температури тіла. Характерна для лімфогранулематозу, бруцельозу.

6. Гарячка зворотного типу: спостерігається раптове підвищення температури тіла до 39 — 40 °С і вище. Така температура тримається кілька днів, потім раптово знижується до норми, а через кілька днів знову виникає гарячка з наступним зниженням температури тіла. Характерна для поворотного тифу.

7. Гарячка неправильного типу: добові коливання температури тіла різнорідні, різної тривалості. Спостерігається при ревматизмі, дизентерії, грипі, сепсисі.

Стадії гарячки, їх коротка характеристика. Розрізняють 3 стадії гарячки: підвищення температури тіла, збереження температури на високому рівні та зниження температури тіла.

Стадія підвищення температури тіла супроводжується появою ознобу. Тепловіддача при цьому зменшується внаслідок спазму периферійних кровоносних судин, з'являється синюшність шкіри та видимих слизових оболонок, шкіра холодна на дотик, набуває вигляду гусячої. Хворі скаржаться на головний біль, погане самопочуття, ниючий біль у всьому тілі.

У стадії збереження температури на високому рівні посилені тепловіддача та теплопродукування. У цей період шкіра хворого червона, гаряча. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість.

У разі значного підвищення температури тіла у хворого можуть з'явитися марення, галюцинації. Іноді він може перебувати в непритомному стані.

Під час гарячки насамперед порушується обмін речовин: з одного боку, посилюється згорання, а з іншого — внаслідок зниженої функції травлення та всмоктування, а також погіршення апетиту надходження поживних речовин в організм зменшується. Це призводить до того, що починають згорати власні тканини організму: вуглеводи печінки, жири жирової клітковини. Розкладаються білки.

Чим сильніша й триваліша гарячка, тим більше виснаження організму. Підвищення температури тіла на 1 °С призводить до збільшення обміну речовин приблизно на 11 % .

Унаслідок порушення обміну речовин продукти неповного згорання отруюють клітини й тканини організму. При цьому виведення шкідливих продуктів здійснюється недостатньо інтенсивно внаслідок зниження функції нирок. Отруєння нервової системи недоокисленими продуктами обміну та мікробними токсинами проявляється головним болем, безсонням, а іноді й порушенням свідомості.

У разі значного підвищення температури тіла у хворого можуть з'явитися марення, галюцинації.

Унаслідок недостатнього слиновиділення у хворого розвивається сухість слизової оболонки ротової порожнини.

Порушення функцій кишок може проявитись як закрепом, так і проносом.

Порушення функцій серцево-судинної системи й дихання виражається в зниженні артеріального тиску, прискоренні пульсу та дихання пропорціонально рівню температури тіла.

Зниження температури тіла може відбуватися літично — повільно, поступово або критично — швидко, протягом кількох годин.

У разі літичного зниження температури тіла стан хворого поступово поліпшується. Це безпечно для хворого.

Криза може мати сприятливий перебіг, коли зниження температури тіла супроводжується рясним потовиділенням, пульс і дихання не прискорюються, свідомість не порушується, безсоння змінюється сном.

Перебіг кризи може супроводжуватися погіршенням стану хворого. Може виникнути гостра судинна недостатність — колапс. Хворий скаржиться на сильну слабкість, спрагу, відчуття холоду, озноб. Пульс стає дуже частим, погано пальпується, дихання поверхневе, свідомість затьмарена. Хворий блідне, потім розвивається ціаноз, шкіра вкривається холодним липким потом. Якщо не вжити відповідних заходів, то хворий може померти.