Витратний механізм ціноутворення

Суть витратного підходу полягає в тому, що величина ціни товарустає в безпосередню залежність від витрат виробництва ізвернення, що представляють витрати, витрати в грошовій формі на виробництвоі реалізацію одиниці товару.

Характеризуючи витратний підхід, полягає в необхідності встановлення виду витрат, напідставі яких визначається ціна. Найчастіше використовуються середні витрати в розрахунку на одиницю товару з усієї кількості (партії) виробляються і товарів, що продаються. Однак можуть бути застосовані і граничні витрати, під якими розуміється приріст загальних витрат, обумовлений збільшенням виробництва та продажу на одну одиницю.

У цілому в економіці більша частина витрат (виробничих витрат) припадає на працю, тому основною складовою ціни будь-якого продуктубудуть виступати витрати, пов'язані з оплатою праці, що витрачається навиробництво як товару, так і матеріалів, з яких він виготовляється.

Але крім витрат на оплату праці будь-який підприємець несе витрати, пов'язані із залученням основного капіталу, і, отже,ціна повинна включати і ці витрати, інакше підприємець не зможевідшкодувати їх і понесе збитки.

За інших рівних умов ціна тим вище, чим вище грошова заробітнаплата (потреба в праці), тобто чим нижче продуктивність праці тачим вище капітальні витрати.

Витратний механізм ціноутвореннябудується з урахуванням тієї обставини, що виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за певною ціною, що не тільки відшкодовувати витрати, але й отримувати додатково дохід у вигляді прибутку.

Залишаючи осторонь дослідження та тлумачення природи прибутку і правомірності її отримання тими чи іншими агентами, учасниками процессу виробництва і звернення, будемо розглядати прибуток як додаткову (понад собівартості, витрат) плату, яку змушений або зобов'язаний вноситипокупець товару, щоб мати можливість придбати одиницю товару. Це своєрідний податок на споживача, але не з боку держави, а з боку продавця. Можливість отримувати прибуток покликана стимулювативиробника і дозволити йому вкладати кошти в розвиток виробництва і торгівлі.

За духом і змістом витратний механізм ціноутворення найбільш відповідає централізовано керованій економіці і призначається цінами.

Разом з тим елементи витратного підходу в явній формі властиві й ринковій економіці, є частиною ринкового механізму.

В умовах централізованої економіки підприємства, фірми,підприємці, визначивши сукупні витрати виробництва і обігукалькуляційним або іншим способом і на їх основі питомі витрати врозрахунку на одиницю товару (середні або граничні), підсумовують їх з прибуткомвід реалізації одиниці продукції, встановлюють ціну.

Надбавки до цін представляють собою найчастіше акцизний збір чиінші види податків, наприклад податок з обороту, податок з продажу, що включаються вціну. А знижки з ціни - це державні дотації, що дозволяють продаватитовар за ціною, нижчою від ціни виробництва.

При призначенні ціни державними органами сукупні витрати, тоє собівартість одиниці товару, обчислюють у масштабі не одногопідприємства, а цілої галузі або всього господарства країни, тобто цесередні витрати на виробництво та обіг одиниці товару по великійгрупі підприємств, що виробляють та реалізують даний товар. Якщо держава не зацікавлена в розширенні продажу і споживання товарів, самі товари не є соціально значимими, тобто предметамипершої необхідності, а є скоріше предметами розкоші, задовольняютьшкідливі потреби, то на них вводиться державна цінова надбавка ввигляді акцизного збору чи інших видів податків і зборів на користьдержавного бюджету.

Якщо ж виявляється, що витратна ціна на товари першої необхідностістає соціально недоступною для ряду споживачів, то державніоргани забезпечують знижки з ціни за допомогою грошових дотацій здержавного або місцевого бюджетів. Витратний ціновий механізм впливає перш за все на ціну пропозиції.