ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З РАДИКУЛОПАТІЯМИ

Радикулопатія — одне з поширених захворювань периферичної нерво­вої системи, має схильність до рецидивів, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності. Посідає перше місце за непрацездатністю в невро­логічній клініці, і

Радикулопатії бувають інфекційної етіології, травматичні й пов'язані з аномаліями хребетного стовпа. До первинних належать радикулопатії зас­тудного, інфекційного й токсичного характеру. Вторинні розвиваються, ко­ли ураження корінців обумовлено дегенеративними змінами в хребетному стовпі (дискози, травми, пухлини). Часто причиною захворювання є ураження міжхребцевих дисків (міжхребцевий остеохондроз), що може бути спричинено травмою, великими фізичними навантаженнями, які не відпові­дають статичній та динамічній витривалості хребетного стовпа, порушенням обмінно-ендокринних процесів (зокрема сольового обміну), інфекційно-токсичним впливом.

Радикулопатії нерідко супроводжуються атрофією м'язів, слабістю, навіть до в'ялого парезу. При радикулопатіях попереково-крижового спле­тення не тільки з'являються болі, а й порушується рухова функція, що ви­являється в обмеженні рухів тулуба по всіх трьох осях, зменшенні статич­ної витривалості хребетного стовпа, обмеженні рухливості в тазостегнових суглобах, в'ялих парезах нижніх кінцівок.

Однобічні ураження корінців спинномозкових нервів призводять до по­рушення правильноТ постави, зміни пози при лежанні, сидінні, стоянні й ходьбі, що, у свою чергу, сприяє розвитку сколіозів.

Радикулопатія — це ураження корінців спинномозкових нервів, яке ха­рактеризується болями й порушеннями чутливості за корінцевим типом.

Найчастіше причиною радйкулопатій є дегенеративні зміни в кістковій і хрящовій тканинах — остеохондроз хребта. Захворювання хронічне. Сьогодні доведено, що в розвитку остеохондрозу велика роль належить аутоімунним процесам. У першу чергу страждає драглисте ядро, яке пос­тупово втрачає вологу, стає роздрібненим. Потім дегенеративний процес розвивається й у фіброзному кільці диска, в якому з'являються тріщини, зникає пружність. У результаті чого звужується міжхребцева щілина. У зв'язку із цим збільшується навантаження на суглобні відростки хребців і можуть випадати фрагменти драглистого ядра, утворюючи грижі диска. Якщо грижа спрямована дозаду, вона може стискати корінці спинномозко­вого нерва, тобто розвивається спинномозкова радикулопатія. Звичайно до розвитку або загострення патологічного процесу приводить механічне навантаження на хребет: підняття важких предметів, різкий рух або пере­охолодження.

Якщо патологічні фактори спричиняють стискання й натяг корінця спин­номозкового нерва й судин, що його супроводжують, або навіть самого спинного мозку, виникають неврологічні синдроми у вигляді рефлекторно­го напруження м'язів, вегетативно-трофічних розладів і постійного розлито­го болю. При огляді відзначається напруження м'язів спини з одного або обох боків. Частіше гострий біль триває кілька днів, у деяких випадках 2— З тижні, видужання настає через 1—1,5 місяці. У більш тяжких випадках біль зберігається протягом кількох місяців, іноді з рецидивами протягом багатьох років.