РАДИКУЛОПАТІЇ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВОГО СПЛЕТЕННЯ. Надумку багатьох авторів, у типових випадках діагноз утруднень не викликає і грунтується на наявності больового синдрому
Надумку багатьох авторів, у типових випадках діагноз утруднень не викликає і грунтується на наявності больового синдрому, а також симптому натягу. Однак поперековий біль може зумовлюватися безліччю інших причин (запальний процес у м'язах—міозит, захворювання нирок, придатків матки, прямої кишки, пухлина в хребетному каналі, спінальний арахноїдит, туберкульозний спондиліт). Тому застосовують додаткові методи: дослідження цереброспінальної рідини, рентгенографію, комп'ютерну томографію [2, 7, 12].
При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення спостерігаються так звані больові симптоми натягу:
• симптом Ласега. При підніманні прямої ноги у вихідному положенні лежачи виникає й різко підсилюється біль по ходу сідничного нерва. Цей симптом може виникнути при дослідженні здорової ноги — перехресний симптом Ласега (симптом Бехтєрєва);
• симптом Керніга. При розгинанні й витягуванні ноги із зігнутого положення;
• симптом Нері. При пасивному пригинанні голови до грудей хворого, що лежить на спині з випрямленими ногами, виникає біль у поперековій ділянці;
• симптом Дежерина — посилення болю в поперековій ділянці при кашлі й чханні;
• симптом посадки — нездатність сісти в ліжку з положення лежачи на спині без згинання ніг у колінних і тазостегнових суглобах;
• симптом Боні — при підошовному розгинанні стопи (пальці на себе);
• біль поперековий, сідниць, зовнішньої поверхні стегна, гомілки, зовнішнього краю столи, в ділянці п'яти й мізинця при повороті стегна назовні, при нахилі вперед на прямих ногах, при повороті тулуба в напрямку, протилежному хворому боку, при русі випрямленою ногою в різні боки.
У гострій стадії та у період загострення призначають спокій і болезаспокійливі ліки. Хворого укладають на тверду постіль. Постільного режиму дотримуються до зникнення гострих болів. Гарний терапевтичний ефект дає застосування місцевого тепла (грілка, мішечок з гарячим піском, розтирання, гірчичники, банки, мазі зі зміїною та бджолиною отрутами, курс вітамінів В, й В|2).
У гострий період рекомендують: лікарський електрофорез або УФ-оп-ромінення поперекової ділянки, сідниці, стегна, а також голкорефлексотерапію. Можна застосувати зрошення больових зон хлоретилом. Досить швидко знімають біль гідрокортизонові або новокаїнові блокади (до утворення "лимонної шкірки"), також можна застосовувати електрофорез (новокаїну, хлориду кальцію тощо) або УВЧ-терапію.
Після припинення гострих явищ переходять до лікування витягненням: тракційна терапія на похилій площині власною масою тіла хворого, витягнення в ліжку за допомогою підручних засобів, дозоване підводне витягнення й витягнення за допомогою технічних засобів. Ефективна мануальна терапія, бальнеолікування, хвойні, радонові, сірководневі ванни, а також аплікації парафіну й озокериту, грязелікування. Велике значення має дозоване фізичне навантаження та масаж.
Прогноз. У більшості випадків захворювання набуває хронічної форми з періодичними загостреннями. До основних засобів профілактики належить боротьба з гіпокінезією, заняття фізичною культурою та спортом, усунення переохолоджень поперекової ділянки.. Важливо уникати рухів зі значним фі зичним напруженням, а також виконувати роботи, пов'язані з похилим положенням тулуба й згинанням хребта в поперековому відділі. Наявність вираженого больового синдрому, частих загострень, що супроводжуються гіпо-або анестезією, зниженням або випаданням рефлексів, гіпотрофією м'язів є підставою для переведення хворого на іншу роботу. Якщо при цьому відбувається зниження кваліфікації та обсягу діяльності у сфері основної професії, може бути встановлена III група інвалідності. Лікувальний ефект при виконанні фізичних вправ пояснюється їх стимулюючим впливом на крово- і лімфообіг, що сприяє поліпшенню тканинного обміну, зменшує або ліквідує застійні явища в органах і тканинах. Завдяки спеціально підібраним вправам створюється більш стійкий м'язовий корсет, збільшується просвіт між хребцями, тим самим зменшується стиснення нервового корінця, поліпшується його живлення, ліквідується набряклість і нормалізуються обмінні процеси. Все це приводить до зменшення болю, відновлення трофічної та рухової функцій органів і тканин, що постраждали в результаті захворювання.
При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення відмічається порушення постави (перекіс тулуба), ходи (кульгавість через різкий біль), обмеження рухів у суглобах ноги на боці ушкодження й обмеження рухів тулуба. При однобічному хронічному процесі настає стійке порушення постави в положенні стоячи, сидячи й навіть лежачи, що призводить до сколіозу хребта. Тому значне місце в процедурі ЛГ обіймають вправи на формування стійкого м'язового корсета, на тренування координації рухів, рівноваги, опорної функції, ходьби.
Залежно від гостроти клінічних проявів, виділяють 3 періоди захворювання: гострий, підгострим і період клінічного видужання (повного або неповного). Оскільки в гострому періоді у хворого відзначаються сильний біль в стані спокою, виражена анталгічна поза, то ЛГ не рекомендується. Тривалість гострого періоду 5—7 днів. Підгострий період триває в середньому ЗО днів, і йому відповідає 2 рухових режими: відносного спокою і відновлювальний. Періоду клінічного видужання відповідає тренувальний режим.
Призначення ЛГ визначається гостротою й локалізацією процесу. Показанням є зменшення гострого болю і проявів захворювання (те саме в післяопераційному періоді після видалення грижі диска або руйнування між-хребцевих дисків).
Завдання ЛГ: стимуляція крово- і лімфообігу, тканинного обміну, що сприяє усуненню застійних явищ в органах малого таза, розвантаженню хребетного стовпа, створенню більш стійкого м'язового корсета й поступовому витягненню нервового корінця.
При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення ЛГ здійснюється в полегшених вихідних положеннях. Так, у положенні лежачи на спині під коліна поміщають валик, у положенні лежачи на боці валик підкладають під бік, у положенні лежачи на животі подушку укладають під живіт. Для розвантаження хребетного стовпа вихідне положення — упор стоячи на колінах. Витягнення на похилій площині (кут нахилу 15—40°) з упором у пахвовій ділянці. Витягнення не повинно підсилювати больові відчуття. Тривалість заняття від 3—5 до 30 хв.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 707;