ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З РАДИКУЛОПАТІЯМИ. Радикулопатія — одне з поширених захворювань периферичної нервової системи, має схильність до рецидивів
Радикулопатія — одне з поширених захворювань периферичної нервової системи, має схильність до рецидивів, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності. Посідає перше місце за непрацездатністю в неврологічній клініці, і
Радикулопатії бувають інфекційної етіології, травматичні й пов'язані з аномаліями хребетного стовпа. До первинних належать радикулопатії застудного, інфекційного й токсичного характеру. Вторинні розвиваються, коли ураження корінців обумовлено дегенеративними змінами в хребетному стовпі (дискози, травми, пухлини). Часто причиною захворювання є ураження міжхребцевих дисків (міжхребцевий остеохондроз), що може бути спричинено травмою, великими фізичними навантаженнями, які не відповідають статичній та динамічній витривалості хребетного стовпа, порушенням обмінно-ендокринних процесів (зокрема сольового обміну), інфекційно-токсичним впливом.
Радикулопатії нерідко супроводжуються атрофією м'язів, слабістю, навіть до в'ялого парезу. При радикулопатіях попереково-крижового сплетення не тільки з'являються болі, а й порушується рухова функція, що виявляється в обмеженні рухів тулуба по всіх трьох осях, зменшенні статичної витривалості хребетного стовпа, обмеженні рухливості в тазостегнових суглобах, в'ялих парезах нижніх кінцівок.
Однобічні ураження корінців спинномозкових нервів призводять до порушення правильноТ постави, зміни пози при лежанні, сидінні, стоянні й ходьбі, що, у свою чергу, сприяє розвитку сколіозів.
Радикулопатія — це ураження корінців спинномозкових нервів, яке характеризується болями й порушеннями чутливості за корінцевим типом.
Найчастіше причиною радйкулопатій є дегенеративні зміни в кістковій і хрящовій тканинах — остеохондроз хребта. Захворювання хронічне. Сьогодні доведено, що в розвитку остеохондрозу велика роль належить аутоімунним процесам. У першу чергу страждає драглисте ядро, яке поступово втрачає вологу, стає роздрібненим. Потім дегенеративний процес розвивається й у фіброзному кільці диска, в якому з'являються тріщини, зникає пружність. У результаті чого звужується міжхребцева щілина. У зв'язку із цим збільшується навантаження на суглобні відростки хребців і можуть випадати фрагменти драглистого ядра, утворюючи грижі диска. Якщо грижа спрямована дозаду, вона може стискати корінці спинномозкового нерва, тобто розвивається спинномозкова радикулопатія. Звичайно до розвитку або загострення патологічного процесу приводить механічне навантаження на хребет: підняття важких предметів, різкий рух або переохолодження.
Якщо патологічні фактори спричиняють стискання й натяг корінця спинномозкового нерва й судин, що його супроводжують, або навіть самого спинного мозку, виникають неврологічні синдроми у вигляді рефлекторного напруження м'язів, вегетативно-трофічних розладів і постійного розлитого болю. При огляді відзначається напруження м'язів спини з одного або обох боків. Частіше гострий біль триває кілька днів, у деяких випадках 2— З тижні, видужання настає через 1—1,5 місяці. У більш тяжких випадках біль зберігається протягом кількох місяців, іноді з рецидивами протягом багатьох років.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 664;