Методика проведення аудиту в умовах комп’ютерної обробки даних

Аудиторська перевірка — це складний та тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірки, не знижуючи при цьому її якості, і. отже, не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику.

Одним із найефективніших шляхів вирішення проблеми є складання чіткої методики перевірки кожного розділу або ділянки бухгалтерського обліку.

Для перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку застосовується методика, яка охоплює:

• вивчення основних нормативних документів:

• опис альтернативної облікової політики з питань, вибір яких запропонований економічному суб'єкту за нормативними документами;

• перелік первинних документів за розділом обліку;

• регістри синтетичного й аналітичного обліку та звітності;

• класифікатор можливих порушень: використання наявного у фірмі та поновлення за рахунок власного досвіду;

• довідник аудитора для складання програми перевірки:

• методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці;

• опис контрольних процедур.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПА тощо, якими повинен керуватись аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.

Описання альтернативних облікових рішень, вибір яких представлений економічному суб'єкту, передбачає описання різних варіантів таких рішень, що дасть змогу аудитору, за необхідності, порівняти їх із варіантом, який застосовується клієнтом, та виконати необхідний аналіз або дати рекомендації щодо покращення ведення обліку (наприклад, нарахування амортизації, застосування робочого плану рахунків).

Перелік первинних документів наводиться з кожного розділу обліку, що допомагає аудитору зробити висновок про стан реєстрації господарських операцій у первинному обліку (чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи тощо).

Регістри аналітичного й синтетичного обліку та звітності представляють їх опис для відповідних форм рахівництва (комп'ютерної, журнально-ордерної, меморіально-ордерної, журнальної форми, журнал-головної, спрощеної тощо).

Наявність переліку регістрів у клієнта дає змогу аудитору визначити їх відповідність загальноприйнятим нормам та, за потреби, зробити відповідні рекомендації.

Звітність повинна включати відповідні форми, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та П(с)БО.

Класифікатор можливих порушень містить порушення, які найчастіше зустрічаються у відповідних розділах обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки касових операцій можна припустити таку класифікацію порушень: пряме розкрадання, присвоєння грошових коштів, що надійшли, надлишкове списання коштів по касі, неоприбуткування коштів від реалізації тощо.

Довідник аудитора для складання програми перевірки містить необхідні питання, які треба внести до плану перевірки. Ці питання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів, доповненні звітності, внутрішнього контролю. Довідники доцільно складати у вигляді таблиць із варіантами відповідей та висновків.

Методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці, є типовими.

Використовується, як правило, вісім основних методів:

* спостереження за інвентаризацією або участь у ній:

* спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій;

* усне опитування:

* одержання письмових підтверджень;

* перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб;

* перевірка документів клієнта;

* перевірка арифметичних розрахунків;

* проведення аналізу.

Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень або зловживань дається за відповідним розділом обліку.

Усі процедури будуються за єдиною схемою та включають:

* назву контрольної процедури;

* мету проведення контрольної процедури;

* перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліків клієнта, нормативи і різноманітна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

* опис техніки виконання процедури;

* опис форми подання результатів проведеної процедури головуючому аудитору.

Послідовне виконання перших п'яти пунктів цього плану успішно проводиться за допомогою заповнення анкетних листів, які суттєво прискорюють аналіз фінансово-господарської діяльності і стану бухгалтерського обліку підприємства. У той же час найбільший обсяг і трудомісткість становить аудит за напрямами бухгалтерського обліку. Використовуючи багатовіконннй інтерфейс Windows, в одному вікні аудитор формує звіт по журналу господарських операцій стосовно рахунків, які відповідають даному напряму обліку. Передивляючись послідовно всі операції звіту і порівнюючи їх із первинними документами, аудитор здійснює перевірку. Для кожного робочого листа є перелік можливих помилок. При виявленні помилки аудитор вводить у робочий лист зміст проводки за журналом господарських операцій і відповідне зауваження. У таблиці 10.1 наведено основні свідчення для роботи з робочими листами.

Таблиця 10.1

Основні свідчення для роботи з робочими листами

При складанні аудиторського висновку використовуються його стандартні форми: безумовно-позитивний, умовно-позитивний і незадовільний. Анкети і робочі листи є основою для складання аналітичної частини висновку. Для цього розробляється блок розрахунку критеріїв неплатоспроможності підприємства. Дані цього розрахунку потрібні для аналітичної частини висновку, тому, що є його обов'язковим елементом.