Санаційний аудит

З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, господарського суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства.

Санаційний аудит є окремим напрямом діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і об'єктів та мети проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції.

Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

· нинішні чи потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);

· андеррайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);

· позикодавець, наприклад, банківський консорціум (якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту);

· саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладення мирової угоди та проведення санації під час провадження справи про банкрутство);

· потенційний санатор (якщо вирішується питання про санацію підприємства реорганізацією);

· державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).

Зовнішнім замовникам аудиту потрібна обґрунтована інформація, яка має підтвердити, що:

· дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірними і повними;

· план санації є реалістичним;

· вибрано найраціональніший із можливих варіантів розвитку підприємства.

Вони доручають аудиторові провести економіко-правову експертизу наявної санаційної концепції та зробити висновки про доцільність вкладання коштів в об'єкт санації. Висновок спеціаліста потрібний і тому, що користувачі не мають доступу до відповідних джерел інформації та спеціальних знань для її оцінювання.

Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного та фінансового ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства.

Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним як від підприємства, котре він перевіряє, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

Санаційний аудит складається з таких етапів:

· ідентифікація даних;

· експертиза;

· висновки;

· підготовка рекомендацій.

Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище підприємства. Під експертизою розуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан об'єкта аудиту. Дані експертизи, наявні докази та їх комплексний аналіз створюють підґрунтя для висновків про санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдосконалення санаційної концепції.

Розробка санаційної концепції не є безпосереднім завданням санаційного аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепцію внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією та ін., хоча іноді аудитори цьому беруть активну участь у розробці плану санації.

Санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи на те, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних. Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напряму, щоб вона допомагала контролювати виконувану роботу.

Готуючи зазначену програму, аудитор може передбачати залучення для виконання певних завдань інших аудиторів, консультантів та експертів з окремих питань.

Орієнтовний перелік питань, які доцільно включити до такої програми:

1. Вивчення наявної санаційної концепції (плану санації) та збір необхідної інформації.

2. Оцінювання відображених у плані санації вихідних даних про підприємство:

— аналіз виробничо-господарської діяльності;

— аудит фінансового стану підприємства;

—дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

3. Перевірка правильності визначення причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

4. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

5. Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції.

6. Оцінка ефективності санації.

7. Оцінка ризиків.

8. Оформлення висновку про результати аудиту.

Програма аудиту має переглядатися, якщо у процесі її виконання виявляються додаткові істотні обставини та факти. Завершується аудит загальною оцінкою санаційної спроможності підприємства з подальшим прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки.

Розробка плану санації може здійснюватися фінансовими й контролюючими службами підприємства, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими й консалтинговими фірмами.

План санації включає такі розділи та інформацію:

· у Вступі дається характеристика підприємства: відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сферу діяльності й коротку історичну довідку про розвиток підприємства;

· І розділ містить підрозділи:

а) оцінку зовнішніх умов (політичну, економічну та демографічну ситуацію, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку підприємства до зовнішнього середовища);

б) аналіз фінансово-господарського стану (аналіз виробничо-господарської діяльності й аналіз фінансового стану);

в) аналіз причин фінансової кризи й слабких місць (систематизація й оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на основі виявлення слабких місць);

г) наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності підприємства, можливі шанси й наявний потенціал у всіх сферах).

· II розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири й розробку стратегії санації;

· III розділ містить такі складові частини:

а) план маркетингу й оцінка ринків збуту продукції (визначаються фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація споживачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринку);

б) план виробництва й капіталовкладень (містить дані про використання устаткування, його зношування, витрати на придбання нового обладнання, ремонт і реконструкцію, можливості оренди й лізингу);

в) організаційний план (відображає організаційну структуру підприємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість менеджменту);

г) фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску й реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів; форми й джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності й повернення фінансових ресурсів);

· у iv розділі розраховуються ефективність санації, організаційні заходи щодо її проведення та здійснення контролю за ходом реалізації.

Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або реорганізаційних заходів нормалізувати господарську діяльність й уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з перспективною наступної його ліквідацією.

На підставі здобутих у результаті санаційного аудиту даних розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсутня, концепція санації недосконала, то робиться висновок про санаційну неспроможність підприємства та доцільність його ліквідації.

Коли санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні можливості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення його санації.

В акті про результати санаційного аудиту потрібно чітко відобразити поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколишнього середовища. Акт має бути не лише достовірним та інформаційно насиченим, а й містити переконливі обґрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, найістотніші висновки, на яких ґрунтується оцінка санаційної концепції.

Акт аудиторської перевірки може складатися з таких розділів:

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.

Подається така інформація:

· назва аудиторської фірми, адреса, телефон;

· відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.

2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг. Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об'єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення.

Акт адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов'язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробці плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився санаційний аудит.

3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів. Акт має чітко викладати думку аудитора про відображений у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з точки зору їх повноти, достовірності, реальності та об'єктивності.

Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту:

· фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності;

· подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації;

· усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відображені адекватно.

4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві — об'єкті аудиту, сильні та слабкі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (неспроможність) цього підприємства. При цьому головним є документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності); визначення основних ризиків; оцінка санаційних заходів.

Остаточний висновок про санаційну спроможність чи неспроможність можливий у трьох варіантах.

1. Однозначно стверджується, що концепція санації відбиває реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним.

2. Зазначається, що план санації можна реалізувати за певних умов, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту.

3. План санації визнається нереальним, а сама санація — неможливою (з відповідною мотивацією).

Якщо аудитор установлює, що санація підприємства є можливою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у ході аудиту, то він має зробити посилання на зміст даних рекомендацій.

Якщо план санації визнано нереальним, аудитор має обґрунтувати цей висновок, назвати позиції плану, які є недостовірними або сумнівними щодо здатності підприємства їх реалізувати й продовжувати свою фінансово-господарську діяльність у майбутньому. Якщо аудитор переконаний у тому, що підприємство не в змозі надалі функціонувати, він має дати таке формулювання: концепція санації є хибною.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під аудиторськими послугами?

2. Вкажіть, які з перелічених послуг можуть виконувати аудитори на замовлення клієнта: аналіз господарської діяльності; відновлення бухгалтерського обліку; консолідація і трансформація обліку; оцінка майна; експертиза комп'ютерних програм бухгалтерського обліку; контрольні заміри та експертизи.

3. Якими можливими документами оформлюються відносини між аудитором і клієнтом з надання аудиторських послу?

4. Як Ви розумієте процес консультування аудитором?

5. Що має бути вказуно у договорі про надання аудиторських послуг, не пов'язаних з аудитом?

6. Які є види аудиторських послуг, що не пов'язані з аудитом?

7. Охарактеризуйте порядок складання заключного звіту аудитора на консультаційні послуги?

8. Чи підлягають спільні підприємства обов'язковому аудиту?

9. Які особливості аудиту акціонерних товариств?

10. Що являє собою санаційний аудит?

11. Чим викликана необхідність проведення санаційного аудиту?

12. Хто виступає замовниками санаційного аудиту?

13. 3 яких етапів складається санаційний аудит?

14. Яка роль фінансового аналізу в діяльності аудитора?

15. Як співпрацюють у процесі санаційного аудиту і консультування клієнт і аудитор-консультант?

16. Які професійні вимоги висуваються до аудитора-консультанта?

17. Наведіть основні питання, які, на Вашу думку, слід розглянути при консультуванні з проблем управління трудовими ресурсами.

18. Як оформити результати виконаної аудитором - консультантом роботи з надання консультаційних послуг?