Облік операцій на поточному рахунку

Постановою Правління НБУ встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10 000 грн. понад — у безготівковій формі.

Для відкриття поточних та інших видів рахунків підприємства подають установам банків такі документи: заяву на відкриття рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію зареєстрованого статуту, копії документів, що підтверджують взяття підприємства на податковий облік та реєстрацію в Пенсійному фонді України, картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально, а також зразок відбитка печатки підприємства.

Для обліку наявності і руху грошових коштів на поточному рахунку призначено субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — активний, балансовий, на дебеті якого відображується надходження грошових коштів (за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, готівка з каси підприємства та інші), на кредиті — їх використання (оплата постачальникам і підрядчикам матеріальних цінностей, виконаних робіт і послуг, погашення платежів до ПФУ, органам соцстраху, видача готівки в касу тощо).

Банківські операції здійснюються за такими документами: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; заявами на акредитив; чеками та ін.

Документи, які подаються клієнтами в банк, повинні відповідати вимогам стандартів із дотриманням усіх необхідних реквізитів. Виправлення і підчистки в банківських документах недопустимі. Усі питання обумовлюють у договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Найбільш поширеними видами безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень і платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення — це розпорядження підприємства обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми з свого рахунку.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість, відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; нижньої — доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначеної суми.

Для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобов’язань підприємства можуть використовувати акредитивну і чекову форму розрахунків (субрахунок 313).

Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявник акредитива) зобов’язаний виконати оплату третій особі (бенефіціар) за відвантажену продукцію, надані послуги, виконані роботи; або надати повноваження для виконання іншому (виконуючому) банку здійснити оплату.

Установи банків на підставі спеціальних заяв видають власникам рахунків чекові книжки. Це документи суворі звітності. Чеки для одержання готівки у банку називаються грошовими, а для перерахувань — розрахунковими.

Періодично (як правило, щодня) банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунку з копіями документів, що були підставою для списання або зарахування грошей. Вона замінює реєстр аналітичного обліку і слугує підставою для записів проводок по рахунку № 31 «Рахунки в банках». Але потрібно враховувати, що для підприємства цей рахунок активний, а для банку рахунки підприємств — пасивні, тому на дебеті виписки банку показується сума коштів, списана з рахунку підприємства, на кредиті — зарахована на нього сума.

Реєстром синтетичного обліку операцій на поточному рахунку як і касових, так інших коштів є журнал-ордер № 1 с.-г.