Класифікації методів навчання.

Педагогічна теорія та практика нараховують більше сотні методів навчання, що описують способи організації тих чи інших напрямків навчальної роботи. Зрозуміло, що таку кількість методів необхідно класифікувати, тобто угрупувати за обраними ознаками.. У залежності від кількості ознак, покладених в основу класифікацій методів навчання, вони називаються моно-, бі-, три-, тетра- і т.д. класифікації.

До монокласифікацій можна віднести класифікації методів навчання за джерелом знань, за шляхом засвоєння матеріалу, за дидактичними цілями, за пізнавальною активністю учнів, за рівнем засвоєння матеріалу, за провідними функціями тощо.

· За джерелом знаньметоди навчання поділяються на словесні (джерело - слово), наочні (образ), практичні (дія).

· За шляхом засвоєння (пізнання): індуктивний (від часткового до загального), дедуктивний (від загального до частки) і традуктивний (за аналогією);

· За дидактичними цілями: методи засвоєння знань, формування умінь і навичок, застосування, закріплення, перевірки та контролю знань, умінь і навичок (М.О. Данилов, Б.П. Йосипов);

· За пізнавальною активністю учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький
(І.Я. Лернер, М.М. Скаткін);

· За рівнем засвоєння матеріалу: такі, що сприяють первинному його засвоєнню (інформаційно-розвиваючі та пошукові), та такі, що сприяють закріпленню й удосконаленню набутих знань (усілякі вправи) (Г.І. Щукіна, І.Т. Огородніков);

· За провідними функціями методів навчання (І.П. Подласий) та багато інших.

До трикласифікаційможна віднести класифікацію методів навчання за дидактичною метою і відповідними їй діяльностями вчителя й учнів (В.О. Оніщук). У цій класифікації виділяються п'ять основних методів: комунікативний, пізнавальний перетворюючий, систематизуючий і контрольний.

1. Комунікативний метод призначений для передачі та засвоєння готових знань. Діяльність учителя полягає у викладі матеріалу, а учнів – у його сприйнятті. Формою реалізації цього методу може бути усний виклад, бесіда, робота з книгою тощо.

2. Пізнавальний метод використовується з метою придбання знань шляхом спостережень, моделювання, демонстрації й ін., у ході яких відбувається самостійне осмислення, аналіз, узагальнення, систематизація матеріалу, що вивчається. Діяльність учителя спрямована на організацію пізнавальної діяльності учнів і керування нею. До цього методу належать робота з наочним приладдям, демонстраційний експеримент, спостереження тощо.

3. Перетворюючий метод спрямований на засвоєння та творче застосування умінь і навичок. Користуючись ним, діти виконують вправи, вирішують проблемні задачі, беруть участь у практичній і виробничій діяльності. Вчитель забезпечує їх пізнавальну активність шляхом проблемної подачі матеріалу, постановки навчальних задач та часткової участі в їх вирішенні. Цей метод реалізується шляхом вирішення задач, виконання вправ, лабораторних та практичних робіт тощо.

4. Систематизуючий метод використовується для узагальнення та систематизації вивченого матеріалу. У ході його реалізації використовується узагальнююче викладення матеріалу (діяльність учителя), бесіда, складання таблиць, графіків, створення моделей (діяльність учнів). Завдання вчителя полягає в організації цілісного бачення досліджуваної проблеми.

5. Контрольний метод націлений на виявлення якості засвоєних знань і умінь та їх корекцію в разі потреби. Діяльність учнів полягає у виконанні контрольних і самостійних робіт, практичних завдань, відповідей на поставлені питання тощо. Вчитель при цьому повинен адекватно оцінити процес і результат навчальної діяльності школярів.

До полікласифікацій можна віднести класифікацію методів навчання, запропоновану Ю. К. Бабанським, у якій він спробував на основі цілісного підходу поєднати максимальне число існуючих класифікацій. У своїй класифікації він виділяє три групи методів навчання відповідно до тих аспектів, які вони розкривають.

1. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

· Словесні, наочні, практичні (аспект передачі та сприйняття навчальної інформації);

· Індуктивні, дедуктивні (логічний аспект);

· Репродуктивні, проблемно-пошукові (аспект мислення);

· Методи самостійної роботи, роботи під керівництвом учителя (управлінський аспект).

2. Методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності:

· Методи збудження інтересу до навчання;

· Методи створення поля інтелектуальної заборгованості та відповідальності в навчанні.

3. Методи контролю й самоконтролю в навчанні:

· Методи усного контролю;

· Методи письмового контролю;

· Метод лабораторно-практичного контролю.

Крім перелічених, класифікації вищого порядку можна ще синтезувати шляхом поєднання класифікацій нижчого порядку. Так, бікласифікації можна створити шляхом інтегрування двох монокласифікацій. Наприклад, поєднуючи класифікації за джерелом знань і за логічним шляхом пізнання, можна отримати індуктивну, дедуктивну та традуктивну лекції тощо. При об'єднанні трьох монокласифікацій у трикласифікацію одна з них буде визначальною, а дві інші – такими, що характеризують її з різних боків. Так, якщо в якості основної використовувати традиційну класифікацію (за джерелом знань), а в ролі допоміжних – дві інші (за логічним шляхом пізнання та за пізнавальною активністю учнів), то словесні, наочні й практичні методи навчання можуть бути індуктивними, дедуктивними й традуктивними, з одного боку, пояснювально-ілюстративними, репродуктивними й проблемними – з іншого.