Договір страхування

Договір страхування – це угода між суб’єктами страхових правовідносин (страховиком та страхувальником) про умови й порядок здійснення страхування.

Суттєвими визначаються умови:

1) назва документа;

2) назва та адреса страховика;

3) прізвище, ім’я, по батькові або назва страхувальника та його адреса;

4) об’єкт страхування;

5) перелік страхових випадків, визначення тарифу, розміру і термінів сплати страхових внесків;

6) порядок зміни та припинення дії договору;

7) права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

8) інші умови за згодою сторін;

9) підписи сторін;

11) про певне майно чи інший майновий інтерес при майновому страхуванні, а при особистому – про застраховану особу;

12) про характер випадку, у разі настання якого здійснюється страхування або про страховий ризик, від якого здійснюється страхування;

13) про розмір страхової суми;

14) про строк дії договору.

Важливо те, що під час укладення договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджений аудитором (аудиторською фірмою).

Також підприємства, установи і організації зобов’язані надсилати відповідь страховикам на запит про відомості, пов’язані із страховим випадком, зокрема, дані, що є комерційною таємницею. До того ж страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (ст. 24).

Згідно зі статтею 15 закону, договір страхування – це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначені страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо). А страхувальник зобов’язується сплачувати страховикові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються згідно зі статтею 16 і відповідно до правил страхування. Вони мають чітко визначені реквізити та умови передбачені законом, а також спеціальні ви моги, встановлені Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Правила страхування розробляються конкретним страховиком на кожен вид страхування і затверджується Комітетом у спразах нагляду за страховою діяльністю безпосередньо під час видачі ліцензії. До таких правил є також свої вимоги.

Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Оскільки така відсильна норма діє, то у договорі зазначається, що резиденти вносять платежі й отримують виплати тільки у гривнях, а нерезиденти – у вільно конвертованій валюті. Однією з форм договору страхування є страховий полісабо страхове свідоцтво.

Дія договору припиняється:

1) за згодою сторін;

2) після закінчення строку;

3) через несплату страхових платежів;

4) у разі визнання договору недійсним у судовому порядку;

5) у разі ліквідації страховика або страхувальника.

Відповідно до статті 998 Цивільного кодексу України договір

страхування може бути визнаний судом недійсним в таких випадках:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об’єктом договору страхування, яке підлягає конфіскації.

Зобов’язання за страховими договорами бувають таких видів – співстрахування, перестрахування та товариства взаємного страхування.

Співстрахування – об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками. До того ж в договорі необхідно зазначити умови, що встановлюють права і обов’язки кожного страховика.

Такий вид страхування має місце, коли страховик не може самостійно сплатити вартість об’єкта страхування, у випадку необхідності відшкодування збитків.

Перестрахування – страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).

Перестрахування складається з двох видів: квотове та ексцедентне. У випадку квотового перестраховик забезпечує у всіх договорах страховика частку-квоту можливих збитків. У разі ексце дентного перестрахування забезпечується тільки відшкодування збитків, що перевищують певну межу, яка визначається ексцедентом.

Страховик зобов’язаний повідомити перестраховика про всі зміни свого договору із страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування несе відповідальність перед страхувальником у повному розмірі відповідно до договору страхування.

Відповідно до «Тимчасового положення про товариство взає­много страхування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 132 від 1 лютого 1997 р. для захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб можуть створюватись товариства взаємного страхування. Діяльність товариств взаємного страхування регламентована статтею 13 Закону України “Про страхування”.

Член товариства взаємного страхування – це юридична особа – страховик, який укладає з товариством договір страхування. Страхувальниками товариства можуть бути члени цього товариства, юридичні та фізичні особи. Кожен член товариства у випадку виконання ним всіх зобов’язань перед товариством, незалежно від суми страхового внеску, має право у випадку настання страхового випадку отримати повне необхідне страхове відшкодування.

Сутністю товариств взаємного страхування є те, що кожен страховик – учасник товариства, одночасно є страхувальником. Крім того, такі товариства мають акціонерний капітал та організаційно-правовий статус акціонерних товариств. Вони надають страхувальникам право на участь в управлінні та дивідендах товариств.

Поняття, суть та види страхових резервів подається у статті 30 Закону України “Про страхування”.

Страхові резервистворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування залежно від видів страхування. Порядок, умови та розміри страхових резервів регламентовані згаданим раніше законом.

Страхова справа –особливий вид господарської діяльності, спрямований на визначення оптимального розміру формування резервів для здійснення майбутніх виплат страхових сум.

Страхові резерви поділяються на:

1) технічні резерви;

2) резерви страхування життя.

Формування резервів страхування життя, медичного страхування та обов’язкових видів страхування здійснюються окремо від інших видів страхування.

Розмір резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) з відповідних видів страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, обчислення здійснюється відповідно до частини 6 статті 30 закону “Про страхування”.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Страховики зобов’язані вести звітність технічних резервів окремо за видами страхування. Розміри таких резервів регламентуються законом. За довгостроковими зобов'язаннями формуються математичні резерви, які вираховуються за кожним договором окремо із врахуванням інфляції.

Резерви із страхування життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування будівництва жилих будівель, зокрема, індивідуальних будівництв, у порядку передбаченого Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснювати інші види кредитної діяльності.

Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості й мають бути представлені активами таких категорій:

1) грошові кошти на розрахунковому рахунку;

2) банківські вклади (депозити);

3) нерухоме майно;

4) цінні папери, що передбачають отримання доходів;

5) цінні папери, що емітуються державою;

6) права вимоги до перестраховиків;

7) довгострокові інвестиційні кредити (для резервів із страхування життя);

8) готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.