Страхові правовідносини

Страхові правовідносини – це зобов’язання, відповідно до якого одна сторона – страховик має право отримати грошову суму під час настання страхового випадку та несе зобов’язання по сплаті страхових платежів, а інша сторона – страхувальник – зобов’язана виплатити грошову суму та має право вимагати сплати страхових платежів.

Страхування слід розглядати як різновид підприємницької діяльності. Адже це правове поняття передбачає й регулює правовідносини, що настають, змінюються чи припиняються згідно з правовим договором страхування, тобто згідно з договором на основі чинного законодавства за рахунок грошових фондів, сформованих із страхових внесків.

Сама діяльність страхових компаній є підприємницькою і регулюється Законом України “Про страхування» від 7 березня 1996 р., Цивільним (гл. 31 “Державне страхування”) і Господарським кодексами, а також іншими нормативно-правовими актами.

Страхові компанії є підприємствами, що створені згідно зі статтею 2, названого закону у формі акціонерних, повних, коман дних або товариств із додатковою відповідальністю. Отже їх діяльність регулюється також Законом України “Про господарські товариства”.

Страхування є одним з видів взаємної допомоги у разі якогось страхового випадку збитки однієї особи розкладаються між багатьма особами, для кожної з яких вони ледь відчутні. Воно знижує ризик виробництва і створює гарантію суб'єктів господарювання.

Страхові правовідносини є різновидом цивільно-правових зобов’язань суб’єктів. Суб’єктамицих правовідносин вважаються страховики (ст. 2) і страхувальники (ст. 3).

Страховики – юридичні особи, створені у формі акціонерних товариств, повних товариств, командитних товариств та товариств здодатковою відповідальністю, які отримали ліцензію на заняття страховою діяльністю. Вони мають право вимагати сплати страхових платежів і зобов'язані виплатити вказану в договорі суму при настанні страхового випадку. Учасниками страховика повинно бути не менше трьох. Страховиками можуть бути тільки резиденти України іноземці, які мають до 49% у статутному фонді. Страховики можуть здійснювати лише ті види страхування, які зазначені в ліценції.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиком договори страхування або знаходяться в страхових правовідносинах за законодавством України (ст. З Закону України “Про страхування”). Вони мають право отримати зазначену в договорі суму в разі страхового випадку і зобов’язані сплачувати страхові платежі до цього.

Законом передбачена можливість здійснення страхової діяльності через страхових агентів та страхових брокерів.

Статтею 18 визначено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування повинні вносити платежі лише валютою України, а страхувальники-нерезиденти – іноземною вільно конвертованою валютою або валютою України у випадках, передбачених законодавством України.

Обов’язки страховика і страхувальника як суб’єктів страхових правовідносин визначені, відповідно у статтях 19, 20 закону.

Отже, змістом страхових правовідносин є права й обов’язки їх суб’єктів.

Об’єктамистрахування визначаються ст. 4 цього закону – майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані:

1) з життям, здоров’ям, працездатністю, додатковою пенсією (особисте страхування);

2) з володінням, користуванням, розпорядженням власністю (майнове страхування);

3) з відшкодуванням заподіяної шкоди фізичній особі чи її майну або юридичній особі (страхування відповідальності).