Державний нагляд за страховою діяльністю

З метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників держава здійснює нагляд за страховою діяльністю. Такий нагляд на території України здійснює Комітет у справах нагляду за страховою діяльністюта його органи на місцях, які діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про страхування” основними функціями Комітету у справах нагляду за страховою діяльністюу справах нагляду за страховою діяльністю є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків;

2) видача ліцензії (дозволу) на проведення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов’язань перед страхувальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних й методичних документів з питань страхової діяльності, яка віднесена до компетенції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Відповідно до чинного законодавства України Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ та організацій, у тому числі банків і громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, які характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) у разі виявлення порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи для їх усунення, а в разі невиконання приписів призупиняти або обмежувати дію ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензії та відраховувати з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4) звертатися до господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, що передбачені статтею 8 Закону України “Про підприємництво”.

Як уже зазначалося для здійснення страхової діяльності страховикам необхідно отримати ліцензію (дозвіл), яку видає Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Страховик для одержання дозволу на здійснення страхової діяльності повинен подати до Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додає такі документи:

1) копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

2) довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), які підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

3) довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

3) правила (умови) страхування;

4) економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахової) діяльності;

5) інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його засновників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк не довше 30 днів з часу одержання всіх передбачених законодавством України документів про страхування.

Страховик зобов’язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю про внесення змін до документів, які він подає, у 10-денний строк з моменту реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Якщо страховик отримав ліцензію на страхування життя, то він не має права займатись іншими видами страхування.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю може відмовити юридичній особі у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності. Підставою для такого рішення може бути невідповідність документів, які додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України. Про відмову у видачі ліцензії юридичну особу повідомляють у письмовій формі із зазначенням причини відмови. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в суді або господарському суді. Судовими органами також розглядаються спори щодо відкликання ліцензії.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має право провести примусову санаціюстраховика у визначених законом (ст. 43) випадках:

6) невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками понад 3 місяці;

7) недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

8) інших випадках, що передбачені законодавством України.

9) відповідно до статті 43 згаданого закону примусова санація страховика передбачає:

10)проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, зокрема, обов’язкової аудиторської перевірки;

11)встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

12)прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Ліквідація страховикапроводиться в порядку, що встановлений законодавством України про страхову діяльність. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю приймає рішення про відрахування страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків), якщо при ліквідації страховика його учасники прийняли таке рішення, а також, якщо страховик не має зобов’язань перед страхувальниками.

Відрахування страховика з єдиного державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності місцевими органами державної влади у зв’язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється лише після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховиказа рішенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю передбачає:

13)реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність страхових посередників;

14)об’єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов’язань за умови згоди на це власника страхової компанії;

15)залучення до числа учасників страховика іноземних страховиків, за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав.

В останньому випадку частка іноземних учасників у статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 % загального розміру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 % загального розміру статутного фонду.

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, що визначений чинним законодавством України, з урахуванням особливостей щодо забезпечення правонаступництва стосовно укладання договорів страхування, встановлених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.