Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.

Законодавство про іноземні інвестиції України прямо вимагає, щоб вартість прав інтелектуальної власності було підтверджено згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Ця вимога поширюється на внесення іноземних інвестицій у будь-якій формі. Але передання прав на інтелектуальну власність у вигляді промислової власності здійснюється в інших державах, як правило, двома способами: за договором купівлі-продажу охоронного документа або тимчасового надання права користування за ліцензійним договором. В обох випадках власник права промислової власності надає свої права іншій стороні за винагороду. Один із основних обов'язків ліцензіата (покупця) полягає у виплаті винагороди. Комерційними положеннями контракту визначаються вид, розмір і терміни виплати винагороди, а інколи — і рівень продажних цін на продукцію за ліцензією. Використовуються дві основні форми винагороди: разова оплата всієї вартості ліцензії та поточні відрахування від обсягу виробництва або продажу продукції у розмірі погоджених ставок (роялті). Нерідко вони комбінуються з іншими формами оплати, зокрема гарантованою сплатою певних сум.

20. Іноземні інвестори.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності, згідно із законодавством України, можуть бути громадяни та юридичні особи України або іноземних держав, а також держави. Національне законодавство країн по-різному підходить до визначення поняття "іноземний інвестор".

Стаття 396 ГКУ так визначає суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями: це підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні підприємства, філії або представництва іноземної юридичної особи, інші форми, не заборонені законом. Стаття 50 "Діяльність іноземних підприємств в Україні" відносить до них і громадян.

Чимало країн, в яких діють спеціальні правові акти щодо регулювання інвестиційної діяльності, згадують про інвестора загалом, не даючи тлумачення терміна "іноземний інвестор". В інших країнах можуть існувати різні підходи для визначення цього поняття. В одних випадках це робиться через перелік чітко окреслених ознак, притаманних іноземному інвестору. Наприклад, відповідно до Закону Республіки Казахстан від 27 грудня 1994 р. "Про іноземні інвестиції" (із змінами і доповненнями) іноземними інвесторами визнаються іноземні юридичні особи, іноземні громадяни, особи без громадянства, громадяни Республіки Казахстан, які мають постійне місце проживання за кордоном, за умови, що вони зареєстровані для ведення господарської діяльності в країні їх громадянства; іноземні держави, міжнародні організації.

Термін "іноземний інвестор" може також визначатися через детальний перелік категорій інвесторів. Наприклад, у законі Російської Федерації "Про іноземні інвестиції в РСФСР" від 4 липня 1991р. (зі змінами) передбачено, що іноземними інвесторами можуть бути:

• іноземні юридичні особи, у тому числі компанії, фірми, підприємства, організації або асоціації, які створені та наділені повнова

женнями здійснювати інвестиції відповідно до законодавствакраїни, де вони розташовані;

• іноземні громадяни, особи без громадянства, громадяни колишнього СРСР, які постійно проживають за кордоном, за умови,

що вони зареєстровані з метою здійснення господарської діяльності в країні громадянства або постійного проживання;

• іноземні держави;

• міжнародні організації.

Аналогічний підхід до визначення поняття "іноземний інвестор" закріплено у болгарському Законі "Про економічну діяльність іноземців та захист іноземних інвестицій" від 16 січня 1992 p., який містить перелік тих, хто відповідно до цього закону вважається іноземною особою, але не пропонує загального визначення цього поняття.

Дуже часто термін "іноземний інвестор" визначається через прив'язку до інвестиційної діяльності взагалі. Наприклад, у Законі України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. іноземними інвесторами вважаються суб'єкти, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України. У цьому ж Законі надається перелік суб'єктів інвестиційної діяльності, який не є вичерпним.

Нижче наведено визначення правовими актами різних країн кола іноземних інвесторів.

Хорватія: до правових актів, що окреслюють коло потенційних іноземних інвесторів, належать Конституція країни, Цивільний кодекс, Закон про компанії, Акт про основні права, пов'язані з власністю, валютне законодавство тощо. Конституція Хорватії містить положення про іноземних фізичних та юридичних осіб, які можуть займатися підприємницькою діяльністю у Хорватії, та про їхні права й обов'язки. Інші законодавчі акти оперують тими самими категоріями потенційних іноземних інвесторів, пов'язуючи їх діяльність з конкретними сферами, які регулюються цими актами.

Чехія: коло потенційних іноземних інвесторів визначається Конституцією та деякими іншими правовими актами, що стосуються діяльності компаній тощо. Конституція Чехії містить лише загальні положення про іноземних фізичних та юридичних осіб і про їх права та обов'язки, що випливають з національного законодавства.

Польща: Закон "Про товариства з іноземною часткою" від 14 червня 1991 р. відносить до кола потенційних інвесторів фізичних осіб, чий зареєстрований офіс розташовано за межами Польщі; компанії, які не є юридичними особами і створені відповідно до іноземного законодавства.

Законодавство країн, в яких існують спеціальні правові акти про іноземні інвестиції, як правило, детальніше визначає коло потенційних іноземних інвесторів. Так, за Законом України "Про режим іноземного інвестування" до них належать

• юридичні особи, створені відповідно до іншого законодавства,

ніж законодавство України;

• фізичні особи-іноземці які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими відповідно до законодавства України.

У визначенні кола потенційних іноземних інвесторів важливу роль відіграє аналіз змісту відповідних положень законів. Так, Закон Болгарії "Про економічну діяльність іноземців та захист іноземних інвестицій" 1992 р. зараховує до кола іноземних інвесторів:

• іноземні юридичні особи, зареєстровані за кордоном;

• фізичні особи, які є громадянами іноземних держав і мають місце постійного проживання за межами Болгарії.

З цього випливає, що іноземні компанії, які не зареєстровані за кордоном, не розглядаються як іноземні інвестори, тобто на них не поширюється режим іноземного інвестування, закріплений у правових актах країни. Громадяни Болгарії, що мають подвійне громадянство, у разі інвестиційної діяльності в країні можуть вибирати: користуватися правами громадянина Болгарії чи тієї країни, громадянами якої вони є.

З'ясування питання про коло іноземних інвесторів було б неповним, якщо не визначити критерії для тлумачення поняття "іноземний". У багатьох країнах при визначенні кола іноземних інвесторів до уваги береться лише місце проживання фізичної особи та місцезнаходження зареєстрованого офісу юридичної особи. Якщо при з'ясуванні кола іноземних інвесторів не вказати відмінність між громадянином країни інвестування та іноземним громадянином, між національною та іноземною компаніями, то на практиці громадянин країни, на території якої здійснюється інвестиція, може бути віднесеним до категорії іноземних інвесторів, якщо попереднє місце його постійного проживання було за межами такої країни. Докази та визначення того, що місцем проживання є країна постійного перебування або офіційного місця проживання, повинні виходити з норм її права.

Крім того, слід також врахувати й те, чи встановлює закон вимогу, щоб фізична або юридична особа мали постійне місце проживання або місцезнаходження за кордоном. Якщо, наприклад, юридична особа має кілька місць (країн) перебування, то до уваги береться тільки право країни постійного місцезнаходження.

У Канаді існує інший підхід щодо визначення належності до іноземних інвесторів: Закон Канади "Про іноземні інвестиції" 1985 р. поділяє юридичних осіб на національних та іноземних інвесторів. Для визначення цих категорій використовуються поняття "канадці" та "не канадці".

Поняття "канадець" поширюється на:

• канадських громадян, якщо йдеться про фізичних осіб-рези-

дентів, які здійснюють трудову діяльність в Канаді та мають там

постійне місце проживання;

• підприємства, створені органами влади;

• підприємства, які контролюються канадцями.

В Україні іноземні інвестори мають дотримуватися законодавства України та не завдавати шкоди її державним, соціальним та економічним інтересам. Держава не може націоналізувати іноземні інвестиції (в Україні вони не підлягають націоналізації, ч. 3 ст. 397 ГКУ). Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів під час стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Реквізування може бути здійснене лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, у порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 397 ГКУ). Компенсація, що сплачується в цих випадках іноземному інвестору, має бути адекватною, ефективною і визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням повинна бути негайно сплачена у валюті, в якій було здійснено інвестиції, або в іншій, прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом можуть бути передбачені відсотки на суму компенсації (ч. 6 ст. 397 ГКУ).

Таким чином, сприятливе регулювання в Україні іноземних інвестицій на рівні кодифікованого акта усуває основні, зазначені вище, перешкоди для іноземного інвестування, а введення якісно нових гарантій має сприяти їх ширшому залученню в економіку країни.

комплексна контрольна робота з дисципліни „міжнародне приватен право”

1 варіант

1. Поняття i предмет МПП, його місце в правовій системі України.

2. Поняття i види іноземного елемента у цивільно-правових відносинах МПП.

3. Методи правового регулювання цивільних відносин, укладених іноземним елементом.

2 варіант

1. Колізія i вибір права для регулювання відносин у МПП.

2. Micцe i роль матеріально-правових норм в регулюванні відносин з іноземним елементом.

3. Система MПП.

3 варіант

1. Джерела МПП.

2. Міжнародний договір у системі джерел МПП.

3. Законодавство України з питань МПП.

4 варіант

1. Судова i арбітражна практика в системі джерел МПП.

2. Звичай як джерело МПП.

3. Законодавство зарубіжних країн з МПП.

5 варіант

1. Колізійні норми, поняття, структура, види, їx об'єктивна необхідність.

2. Основні формули прикріплення i сфера їx застосування.

3. Застосування колізійних норм.

6 варіант

1. Поняття i види правового режиму у МПП.

2. Взаємність i реторсії у МПП.

3. Особливості та склад правовідносин у MПП.

7 варіант

1. Загальна характеристика суб'єктів міжнародних цивільних
правовідносин.

2. Особливості правового статусу держави як суб'єкта МПП.

3. Юридичні факти у МПП.

8 варіант

1. Правовий статус іноземців в Україні.

2. Колізійні питання дієздатності іноземців відповідно до чинного
законодавства України.

3. Особистий закон фізичних ociб у МПП.

9 варіант

1. Поняття особистого закону (статуту) i національності юридичної особи у МПП.

2. Основні кpитepiї визначення національності (державної незалежності) юридичних ociб у МПП.

3. Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями в Україні.

10 варіант

1. Особливості правового статуту представництв.

2. Колізійні питання права власності.

3. Правовий режим іноземних інвестицій в Україні.

11 варіант

1. Види i форми іноземних інвестицій відповідно до чинного законодавства України.

2. Система гарантій іноземним інвесторам відповідно до чинного
законодавства України.

3. Строки позовної давності у МПП.

12 варіант

1. Колізійні питання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

2. Контракти суб'єктів ЗЕД i правила їx укладання відповідно до чинного законодавства України.

3. Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Сфера її застосування та загальні положення.

13 варіант

1. Нові правові поняття Віденської конвенції.

2. Укладання договору за Віденською конвенцією.

3. Базисні умови поставок відповідно до Інкотермс 1990 р. Характеристика основних типів договорів.

14 варіант

1. Зобов'язання продавця i покупця за договором міжнародної купівлі- продажу товарів, правові наслідки їx порушення.

2. Зобов'язання продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товapiв. Засоби правового захисту у випадку порушення договору продавцем.

3. Зобов'язання покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товapiв. 3aciб правового захисту у випадку порушення договору покупцем.

15 варіант

1. Наслідки розірвання договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

2. Позовна давність у міжнародній кyпiвлi-пpoдaжy товapiв.

3. Підстави для звiльнeння відвідповідальності за Віденською конвенцією i порядок їх застосування.

16 варіант

1. Загальна характеристика джерел права, що регулюють міжнародні перевезення.

2. Міжнародні залізничні перевезення та їх правове регулювання.

3. Міжнародні автомобільні перевезення та їx правове регулювання.

17 варіант

1. Міжнародні повітряні перевезення та їх правове регулювання.

2. Міжнародні морські перевезення та їx правове регулювання.

3. Колізійні норми Кодексу торговельного мореплавства України.

18 варіант

1. Документи, що підтверджують наявність i зміст договору морського перевезення вантажу.

2. Правове значения i функції коносаменту.

3. Відповідальність перевізника за втрату, недостачу i пошкодження вантажу у міжнародних перевезеннях.

19 варіант

1. Межі відповідальності перевізника стосовно різних видів міжнародних перевезень.

2.Претензії та позови з міжнародних перевезень вантажів.

3.Колізійні питання деліктних зобов'язань у МПП.

20 варіант

1. Поняття i визначення Міжнародної підсудності. Пророгаційні угоди.

2. Арбітражна угода, її форма, зміст та правове значення.

3. Поняття арбітражу та види третейських (арбітражних) судів, правові засади їx діяльності.

21 варіант

1. Міжнародний комерційний арбітражний суд i Морська арбітражна комісія (МАК) при Торгово-промисловій палаті України, їx компетенція.

2. Визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів i арбітражних
рішень.

3. Міжнародні юридичні особи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. Посіб. – 2-е вид., допов. – К., Юринком Інтер, 2000. – 416 с.

2. Богуславский М. М. Международное частное право: Учеб. для студентов вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Междунар. отношения, 1994.

3. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: Навч. Посіб. – К.: МАУП, 2001. – 312 с. – Бібліогр.: с.307.

4. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.

5. Международное частное право: Учеб. пособие /Под ред. Г.К.Дмитриевой. —М.: Юрист, 1993.

6. Международное частное право. Современные проблемы / РАН. Ин-т государства и права. — М.: ТЕИС, 1994.

7. Международный коммерческий арбитраж: Закон Украины //Международные конвенции, Инкотермс 1990.— К.: ТПП України, 1995.

8. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли.— М.: Юрид. лит., 1993.

9. Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте. — М.: Юрид. лит., 1991.

10. Кулагин М. И. Предпринимательство и право: опыт Запада. — М.: Дело, 1992.

11. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве. - К.: Наук думка, 1993.

12. Джурович Р. Руководство по составлению внешнеторговых контрактов.— М.: Рос. право, 1992.

13. Внешнеторговые сделки. — Сумы: Реал, 1994.

14. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. —
Відень, 1980. —11 квіт.

15. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів. —
Нью-Йорк, 1974. — 14 черв.

16. Конвенція про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу.— Гаага, 1986.

17. Європейсъка конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж. — Женева, 1961. — 21 квіт.

18. Цивілъний кодекс України.

19. Цивілъний процесуальний кодекс України.

20. Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності: Указ Президента України від 27 січня 1995р.
// Підприємництво i ринок України. — 1995. — № 2.

21. Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Указ Президента України від 26 липня 1995р. // Голос України. — 1995. — № 141. — 1 серп.

22. Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів: Указ Президента України від 4 жовтня 1994р. // Підприємництво і ринок України. — 1994. — № 10.

23. Міжнародні правила тлумачення міжнародних термінів (Інкотермс 1990) // Международный коммерческий арбитраж. — К.: ТПП України, 1995.

24. Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні: Указ Президента України № 659 від 7 листопада 1994р.; Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Затв. Указом Президента України №659 від 7 листопада 1994р.// Підприємництво i ринок України. — 1994. —№ 12.

25. Положення про торговельно-економічну мiciю у складі дипломатичного представництва України за кордоном: Затв. Указом Президента України № 200 від 30 квітня 1994 р.

26. Условия международных перевозок. — К., 1993.

27. Халфина Р. С. Современный рынок: правила игры: Учеб. пособие по
торговому и гражданскому праву зарубежных стран. — М.: Гуманитарное право, 1993.

28. Закон України "Про міжнародні договори України" // Голос України. — 1994. —10 березня.

29. Положення про національного автомобільного перевізника: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 1994 р. № 475 //Підприємництво i ринок України. — 1994. — №9.

30. Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних i транзитних вантажів: Затв. Постановою Кабінету Miнicтpiв України від 21 вересня 1993 р. № 770 // Підприємництво i ринок України - 1993.-№11.

31. Как заключать международные торговые контракты.— К.: Международный компьютерный клуб Украины, 1992.

Питання для самостійного вивчення

1. Розвиток науки міжнародного приватного права.
2. Правові системи як об'єкти дослідження в МПП.
3. Мета порівняльно-правового методу.
4. Види матеріально-правових норм в МПП.
5. Уніфіковані норми в МПП.
6. Аналіз примінення колізійної норми.
7. Місце колізійних норм у джерелах права.
8. Основні способи вирішення питання кваліфікації в МПП.
9. Застереження про публічний порядок.
10. Зворотнє відсилання та відсилання до закону третьої держави в МПП.
11. Обхід закону в МПП.
12. Засади регулювання правового статусу фізичних осіб в МПП.
13. Особливості правового статусу біпатридів.
14. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи.
15. Правове регулювання діяльності ТНК.
16. Об'єднання підприємств та законодавство України.
17. Держава у цивільних правовідносинах з "іноземним елементом".
18. Імунітет держави та його види.
19. У країна як суб'єкт МПП.
20. Колізійні питання права власності за законодавством України. 21. Імпорт (експорт) товарів посередниками.
22. Бартерні (товарообмінні) операції.
23. Договори та законодавство України про усиновлення.
24. Двосторонні договори України про працевлаштування та соціальний захист працівників.
25. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання.
26.Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів.
27. Майнові права та обов'язки подружжя за національним правом.
28. Особисті відносини подружжя за національним правом.
29. Механізм врегулювання спорів у межах Світової організації торгівлі.
30. МАГІ - багатостороннє агентство по гарантіям інвестицій.

Контрольні питання

1. Поняття і предмет МПП, його місце в правовій системі України.
2. Поняття і види іноземного елемента у цивільно-правових відносинах МПП.
3. Методи правового регулювання цивільних відносин, укладених іноземним елементом.
4. Колізія і вибір права для регулювання відносин у МПП.
5. Місце і роль матеріально-правових норм в регулюванні відносин з іноземним елементом.
6. Система МПП.
7. Джерела МПП.
8. Міжнародний договір у системі джерел МПП.
9. Законодавство України з питань МПП.
10. Судова і арбітражна практика в системі джерел МПП.
11. Звичай як джерело МПП.
12. Законодавство зарубіжних країн з МПП.
13. Колізійні норми, поняття, структура, види, їх об'єктивна необхідність.
14. Основні формули прікліплення і сфера їх застосування.
15. Застосування колізійних норм.
16. Поняття і види правового режиму у МПП.
17. Взаємність і реторсії у МПП.
18. Особливості та склад правовідносин, у МПП.
19. Загальна характеристика суб'єктів міжнародних цивільних правовідносин.
20. Особливості правового статусу держави як суб'єкта МПП.
21. Правовий статус іноземців в Україні.
22. Колізійні питання дієздатності іноземців відповідно до чинного законодавства України.
23. Особистий закон фізичних осіб у МПП.
24. Поняття особистого закону (статусу) і національності юридичної особи у МПП.
25. Основні критерії визначення національності (державної незалежності) юридичних осіб у МПП.
26. Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями в Україні.
27. Міжнародні юридичні особи.
28. Особливості правового статуту представництв.
29. Колізійні питання права власності.
30. Правовий режим іноземних інвестицій в Україні.
31. Види і форми іноземних інвестицій відповідно до чинного законодавства України.
32. Система гарантій іноземним інвесторам відповідно до чинного законодавства України.
33. Колізійні питання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
34. Контракти суб'єктів ЗЕД і правила їх укладення відповідно до чинного законодавства України.
35. Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Сфера її застосування та загальні положення.
36. Нові правові поняття Віденської конвенції.
37. Укладення договору за Віденською конвенцією.
38. Базисні умови поставок відповідно до Інкотермс1990 р. Характеристика основних типів договорів.
39. Зобов'язання продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів, правові наслідки їх порушення.
40. Зобов'язання продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів. Засоби правового захисту у випадку порушення договору продавцем.
41. Зобов'язання продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів. Засоби правового захисту у випадку порушення договору покупцем.
42. Наслідки розірвання договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
43. Підстави для звільнення від відповідальності за Віденською конвенцією і порядок їх застосування.
44. Загальна характеристика джерел права, що регулюють міжнародні перевезення.
45. Міжнародні залізничні перевезення та їх правове регулювання.
46. Міжнародні автомобільні перевезення та їх правове регулювання.
47. Міжнародні повітряні перевезення та їх правове регулювання.
48. Міжнародні морські перевезення та їх правове регулювання.
49. Колізійні норми Кодексу торговельного мореплавства України.
50. Документи, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу.
51. Відповідальність перевізника за втрату, недостачу і пошкодження вантажу у міжнародних перевезеннях.
52. Межі відповідальності перевізника стосовно різних видів міжнародних перевезень.
53. Претензії та позови з міжнародних перевезень вантажів.
54. Колізійні питання деліктних зобов'язань у МПП.
55. Поняття і визначення Міжнародної підсудності. Пророгаційні угоди.
56. Арбітражна угода, її форма, зміст та правове значення.
57. Поняття арбітражу та види третейських (арбітражних) судів, правові засади їх діяльності.
58. Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія (МАК) при Торгово-промисловій палаті України, їх компетенція.
59. Визнання та виконання в України рішень іноземних судів і арбітражних рішень.