Тема: Становлення і розвиток музичного виховання в Західній Європі.

ТЕС ПП об’єднує потоки всіх ЕР на підприємстві, як зі сторони, так і ВЕР з метою їх найбільш повного і раціонального використання.

При цьому повинно бути забезпечено безперервне постачання ЕР всіх споживачів і захист навколишнього середовища.

Оптимізацію ТЕС ПП і технології виробництва треба вести разом. Задача ця багатопланова і складна. Навіть, якщо приймати заданою, без критичного енергетичного аналізу, технологічну схему заводу, то при побудові оптимальної ТЕС ПП треба комплексно розглядати і враховувати наступні фактори:

– неминучу неоднозначність вихідної інформації (в відомих межах). Не можна обмежуватись розрахунками лише за різними середніми значеннями впливових факторів (річних, сезонних, добових і навіть погодинних). Таке “статичне” проектування може призводити до найгрубіших прорахунків, викликати великі втрати ЕР, викликати перебої в енергопостачанні споживачів, створювати аварійні ситуації і знижувати економічність основного виробництва;

– реальні графіки споживання різних ЕР технологічними агрегатами і виробництвами, а також реальні графіки виходу ВЕР, вплоть до погодинних (похвилинних), з врахуванням режимних характеристик і умов роботи технологічних агрегатів (ТА);

– нештатні ситуації (видача і споживання ВЕР 10...20 хвилин немає);

– можлива багатоваріантність в виборі напрямків і способів використання різних ВЕР, а також їх параметрів;

– вплив передбачення можливих в оглядовому майбутньому змін технологічних процесів і їх вплив на вихід ВЕР;

– можливу мультиплікацію погрішностей в розрахунках;

– умовність і тимчасовість різних цін, яка перекручує народногосподарську ефективність того чи іншого заходу.

Тому, при оптимізації розрахунків, важливо не тільки провести розрахунок з максимальною математичною точністю тільки по одних, хай і найбільш вірогідних значеннях впливових факторів, але і виконати групу розрахунків стосовно до можливих коливань впливових факторів (початкових даних) в різних сполученнях. В результаті отримуємо зону оптимальних значень з врахуванням неоднозначності вихідної інформації.

Більш впевнені в результатах оптимізації.

Інженери-промтеплоенергетики повинні вивчати і знати енергетичні і режимні характеристики агрегатів і виробництв, на яких вони працюють.

ТЕС ПП визначає склад, умови і режими роботи всього енергетичного господарства, в частості, типи і характеристики основного обладнання. Тому, одним із основних умов якісної розробки системи є правильний, оптимальний вибір основного обладнання, режимів його роботи, взаємозв’язків з іншими установками. ТЕЦ – це вибір типів і кількості турбін і котлів.

Між тим, як раз це питання часто вирішується за припущеними розрахунками на початкових стадіях проектування.

Режими роботи турбін і котлів можуть встановлюватися і оптимізуватися під час експлуатації ТЕЦ, однак котли і турбіни не поміняти. Раціоналізація може носити лише обмежувальний характер.

Поряд з цим, недостатнє врахування реальних умов роботи заводської ТЕЦ по теплових (парових) навантаженнях, а також використанню горючих і теплових ВЕР може призводити до завищених капіталовкладень і роботи ТЕЦ з показниками набагато нижчими від можливих.

Організація проекту ТЕС ПП така, що дозволяла б проводити вибір всього основного обладнання на базі достатньо проробленої і оптимізованої ТЕС ПП, а не попередніх розрахунків ізольованих установок на початкових стадіях проектування.

Достатньо глибока пророка ТЕС ПП з варіантними дослідженнями повинна проводитись на самому початку проектування.

Для цього потрібна наявність повноцінних однозначних показників ступені досконалості побудови ТЕС ПП як в цілому, так і окремих її частин і установок.

Велика шкода – шаблонне, некритичне застосування показників, які не відображають об’єктивно суті справи або відображають її односторонність.

Коли випускається агрегатом один вид продукції, достатньо мати один інтегральний показник, який об’єктивно відображає його досконалість.

Для КЕС – є електричний ККД КЕС нетто h_КЕС або питома витрата теплоти умовного палива на одиницю продукції (1 кВт-год), або питома витрата умовного палива b_КЕС, г/кВт-год.

Економічним показником КЕС є собівартість одиниці електроенергії, що відпускається (1 кВт-год).

ТЕЦ виробляється два види продукції: електроенергія і теплота. Обидва види продукції є видами енергії. Однак одного науково обґрунтованого і дійсно об’єктивного інтегрального показника одержати ще вдається.

За методикою МІНЕНЕРГО енергетичним показником якості роботи ТЕЦ є питома витрата умовного палива (те ж саме теплоти палива) на 1 кВт-год відпущеної електроенергії при віднесенні всіх переваг комбінованої виробки на електроенергію. З народногосподарської точки зору неправильно у всіх випадках вважати, що чим нижче , тим ТЕЦ працює краще, тобто дає максимальну економію палива. Останнє досягається тоді, коли значення відповідає оптимальному коефіцієнту теплофікації ТЕЦ . Відношення всіх вигод комбінованої виробки теплоти і тільки на останню електроенергію не має наукового обґрунтування, а базується по суті на вольовому рішенні.

Ще складніше питання, коли випускається декілька видів продукції.

Сьогодні немає єдиного інтегрального показника енергетичної, економічної і екологічної досконалості ТЕС ПП.

В наступному знайдуть нешвидко. Справа в тому, що оптимум інтегрального показника досконалості ТЕС ПП повинен відповідати і оптимуму складу заводу по технологічному обладнанню і прийнятим технологічним процесам.

Досконалість ТЕС ПП визначає єдиний комплекс показників. Для різних ТЕС ПП різні комплекси.

Наприклад, для металургійних заводів (для інших теж годяться) показники енергетичної досконалості ТЕС ПП такі:

– забезпечення безперервного постачання основних споживачів ЕР потрібних видів і параметрів;

– мінімальне споживання на одиницю готової продукції палива і електроенергії (в перерахунку на паливо) з боку (виключаючи ВЕР) з врахуванням народногосподарської цінності палива, яке споживає підприємство;

– ступені і ефективності використання ВЕР, в частості низько потенціальних;

– мінімум або навіть повна відсутність втрат енергоресурсів із-зі різних дебалансів;

– мінімум капітальних витрат на ТЕС ПП;

– мінімум приведених витрат З_пр = (f + E_н) К + S, де К і S – відповідно капіталовкладення і експлуатаційні витрати;

– мінімальне забруднення навколишнього середовища.

При розробці ТЕС ПП в цілому приходиться поки ще керуватися в значній мірі досвідом проектування і експлуатації, аналогіями і логічними побудовами.

Краще при побудові окремих складових ТЕС ПП використовувати:

– методику визначення оптимальної сум. Потужності відборів пари турбін ТЕЦ;

– методи зведення балансів виробничої пари;

– зведення балансів горючих ВЕР.

Тема: Становлення і розвиток музичного виховання в Західній Європі.

План:

1. Музичне виховання в Давній Греції.

2. Специфіка музичного виховання в добу Середньовіччя.

3. Музично-естетичні та виховні гуманістичні ідеали Відродження.

4. Просвітницькі ідеї музичного виховання і реалізація їх на практиці.

Література:

1. О.М. Олексюк. Музична педагогіка. Навч. посібник. – К.: КНУКіМ, 2006. – 188 с.

2. Падалка Г.М. Музична педагогіка: Курс лекцій. / за ред. В.Г. Бутенка. Херсон: ХДШ, 1995. - 104с.

Хрестоматійно мистецтво трактується як естетична форма діяльності людини. З’явилося мистецтво як засіб задоволення постійно зростаючих духовних потреб людини в естетичній насолоді і пізнанні, як засіб формування поведінки людини її поглядів та світогляду. Тому мистецтво виконувало і виконує велику кількість різних функцій. Серед них: виховна, естетична, етична, аксіологічна, ціннісно-орієнтаційна, перетворююча, пізнавальна та ін.

Античним системам виховання притаманно використання музичного мистецтва. Під музикою розуміли триєдність «мусичних мистецтв»: танцю, поезії та музики.

Започаткувавши основи естетики як науки, давньогрецькі мислителі трактували естетичні категорії як моральні. Так, Піфагор з’ясував, що музика здатна впливати на мораль і пристрасті, встановлювати душевну гармонію. Сократ вбачав в творах мистецтва високий моральний ідеал, який формує душу і тіло людини (калокагатія). Він першим прийшов до висновку, що етичне і естетичне находиться в прямом зв’язку. Учень Сократа Платон розглядав калакагатію як відповідність моральних, естетичних, інтелектуальних та фізичних сил. Філософа цікавила соціальна та виховна сутність мистецтва.

Найвищого розвитку калокагатія набула в працях Аристотеля, де він доводить, що головним завданням мистецтва є моральне виховання, заповнення дозвілля і приємне проведення часу. Аристотель висунув принцип активної практики як способу засвоєння естетико-художніх норм мистецтва.

Морально-естетичну природу мистецтва давні греки втілили в категорію «катарсис»(очищення). Видатні мислителі античності неодноразово відмічали магічну силу впливу музики, її здатність пробуджувати прагнення до кращого, з чого випливала необхідність використання музичного мистецтва як предмета виховання.

2. Епоха Середньовіччя характеризується значним впливом релігії на всі сфери суспільного життя. В духовній атмосфері середньовіччя панувало релігійне світовідчуття. Тому етичне виховання прийшло на зміну естетичному.

Теорія виховання обов’язково своїм центром мала релігійний ідеал. Музиці відводили роль виховання релігійної моральності. Народну та світську музику відкидали як гріховну. Найважливішим музичним символом церковного ідеалу став унісонний спів. Взірцем такої простої за формою та змістом музики став григоріанський хорал. В церковних школах здійснювалося співацьке виховання дітей.

Методами навчання були: колективний хоровий спів на слух. Учитель при цьому користувався засобами хейрономії (умовними рухами рук). Відомим реформатором музичної освіти середньовіччя був монах Гвідо Аретинський. Він увів чотирьохлінійний нотний стан з буквеним позначенням висоти звуку. Йому також приписують один з дидактичних методів «гвідонова рука»

3. В епоху Відродження на зміну ідеології Середньовіччя приходить нове розуміння світу – антропоцентричне. Нові ідеали зумовили мету естетичного виховання – формування всебічно розвинутої особистості. Педагогічні трактати того часу підкреслюють очисну роль мистецтва. Музика, на думку педагогів гуманістів не просто розвага, а засіб створення гармонійного життя.

Одноголосий спів змінюється на багатоголосий. Встановлюється поділ хору на чотири основні партії. З’являються нові жанри: мотет, модрігал, балада, опера тощо. Бурхливого розвитку також набуває інструментальна музика.

Музичне виховання відбувається в церковно-приходських школах та дитячих притулках «консерваторіях», де приймали і навчали музично обдарованих дітей. В них викладали А. Скарлатті та А. Вівальді.

Існували і приватні школи, де навчали писати, читати, грати на декількох інструментах, розмовляти на 5 – 6 мовах.

Лекція.Тема: Періодизація становлення та розвитку музичної освіти в Україні.

План:

1. Музичне мистецтво найдавніших часів.

1. Музичне виховання в Україні в період Київської Русі.

2. Розвиток музичного навчання в період Слов’янського Відродження.

3. Особливості музичного виховання в період Українського барокко.

Література:

1. О.М. Олексюк. Музична педагогіка. Навч. посібник. – К.: КНУКіМ, 2006. – 188 с.

2. Падалка Г.М. Музична педагогіка: Курс лекцій. / за ред. В.Г. Бутенка. Херсон: ХДШ, 1995. - 104с.

3. Драч І. В. Григорій Сковорода. – К., 1984.

4. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К.,

5. Мащенко П. Д. С. Бортнянський і М. С. Березовський. – Вінніпег, 1951.

6. Рыцарева М. Т. Композитор Д. Бортнянський. – Л., 1979.

7. Соневицький І. Артем Ведель і його музична спадщина. – Нью-Йорк, 1966.

8. Українське мистецтво у полікультурному просторі /За ред. О. Рудницької. – К., 2000.

1. Найдавніши пам’ятки музичного мистецтва репрезентують трипільську культуру V – ІІІ ст. до н.е. Нещодавно українські археологи знайшли на території сучасної Чернігівської області «справжній ансамбль» палеолітичних музичних інструментів: ударних і шумових, виготовлених з кісток мамонтів. На території України також були знайдені струнні та духові інструменти: роги, сопілки, дудочки, флейти, металеві бубонці, тризубці, арфи. Але очевидно в музиці вокальна форма передувала інструментальній. Все це свідчить про те. що музичне мистецтво наших давніх предків було розвиненим.

2. Хронологічні рамки розвитку педагогічної думки періоду Київської Русі охоплюють ІХ – ХVІ століття. Освіта впродовж цих віків мала візантійсько-слов’янських характер.

За часів князя Володимира відкриваються християнські школи. За часів Ярослава Мудрого – освіта була державною справою. В перших школах, де навчались діти соціальної верхівки вивчали 7 вільних мистецтв з рідною мовою викладання. Музика входила до богослов’я. Пізніше освіта стає доступною майже для всіх верств населення.

У світських школах засвоювали церковний піснеспів і народну пісенну творчість. До Києва було запрошено з Візантії професійних музикантів «доместиків», які навчали русичів в монастирях і церквах церковному співу за допомогою «хірономії».

Традиційними засобами навчання було зазубрювання напам’ять, щодо церковного співу – усна напівписьмова форма передачі інформації..

3. Другий період розвитку музичного виховання охоплює 1569 – початок ХVІІІ ст. і характеризується як період формування педагогічної думки в контексті слов’янського Відродження.

Велику роль в розвитку музичної освіти і виховання відіграли церковно-приходські школи, в яких навчалися читанню і церковному співу. Заняття проводили церковні співаки, що закінчили церковні та монастирські школи. Форма навчання була індивідуальна або малими групами.

Після возз’єднання Литовського та Польського князівств, крім шкіл рідною мовою виникають латинські початкові школи «граматиків» міського типу. Вони відкрили доступ багатьом українцям до вищої європейської освіти.

В умовах реформації з’являються уніатські школи, в яких активно впроваджують в навчальний процес українську мову, традиційні зв’язки церковного співу.

У ХVІ столітті виникають також протестантські школи. Найвідоміша – Кисилинівська, яку вважали першим вищим навчальним закладом в Україні.

Педагогічний досвід протестантської школи мав великий вплив на розвиток українського Просвітництва після перемоги Контрреформації. За аналогом Кисилинівської школи було організовано Острозьку, програма якої орієнтувалася на вивчення «слов’янсько-греко-латинських” наук. За це сучасники її називали Академією, Ліцеєм, Храмом Муз. Тут викладали 7 вільних мистецтв, збагативши його елементами філософії, астрономії, богослов’я, вивченням декількох мов. В Острозькій школі навчалися видатні українські просвітителі і громадські діячі: М. Смотрицький. П. Конашевич – Сагайдачний, Т. Борецький та ін.

Школа виникла під впливом діяльності просвітницького гуртка «вчених-книжників», які прагнули відродити православну віру і традиції книжкової мудрості часів Київської Русі, а також національну державність і культуру. В сербських, балгарських, грецьких монастирях вони збирали слов’янські рукописи і готували їх для видання.

В цей час з’являються єзуїтські навчальні заклади, де звертається особлива увага на особистість учня, здійснюється індивідуальний підхід до розвитку здібностей. У таких школах навчалися С. Полоцький, М. Ділецький та ін. За програмою такої школи у «генеральній школі Русі» – Замойській Академії отримав початкову освіту Петро Могила.

Українців приваблює єзуїтська система навчання і відбувається занепад православних шкіл. Ця тенденція посилюється після прийняття Брестської Унії.

На противагу в православних церквах і монастирях виникає братський рух за відродження візантійської культури, як основи національної з грецькою системою освіти. Створюється широка мережа братських шкіл та училищ: греко-латинсько-руських, русько-польських, греко-слов’янських, де вивчають музику. Музика належила до духовних наук і пов’язувалася з навчання доброчесності.

Основним змістом предмета «мусіка» було вивчення музичної грамоти і церковного співу. Тут навчали записувати звуки на 5 лінійках нотного стану.

Заняття відбувалося паралельно з читанням і вивченням граматики. Учням заборонялося грати на будь-якому інструменті. Заняття обмежувалося хоровим співом. Для удосконалення майстерності співу, посилали співаків для навчання за кордон.

На заняттях використовували вітчизняні підручники хорового співу, залучали і західноєвропейську друковану музично-дидактичну літературу.

На початку ХVІІ століття центр просвітницького руху переміщується із Західної України до Києва, де в 1615 році була організована братська школа. Рівень викладання в ній був піднятий до стандартів західноєвропейської вищої школи.

Цьому сприяло формування національних викладацьких кадрі із випускників братських шкіл у училищ, що продовжили навчання в Європі. Тут викладали слов’янську, українську, грецьку, латинську, польську мови, а також граматику, риторику,філософію, арифметику, геометрію, астрономію, історію і музику.