Заняття № 30

До інших операцiйних доходів відносять:

- доход вiд роялтi ; - доход вiд операцiйної курсової рiзницi ;

- доход вiд реалiзацiї iнших оборотних активiв;

- доход вiд операцiй купiвлi-продажу iноземної валюти ;

- доход вiд реалiзацiї послуг; - отриманi штрафи, пенi, неустойки ;

- доход вiд операцiйної оренди активiв;

- доход вiд безоплатно отриманих активiв; - вiдшкодування ранiше списаних активiв; - доход вiд списання кредиторської заборгованостi;

- іншi доходи операцiйної дiяльностi .

Інші фінансові доходи та надзвичайні доходи:

Ііншi доходи:

- іншi доходи вiд звичайної дiяльностi;

- доход вiд реалiзацiї цiнних паперiв;

- доход вiд безоплатно отриманих необоротних активiв;

- доход вiд не операцiйної курсової рiзницi;

Основними чинниками, що впливають на доход, або виручку від реалізації продукції, наприклад, на ПрАТ «ВО «КОНТІ» є:

- обсяг виробництва і реалізації кондитерських виробів;

- асортимент і якість продукції, що виробляється;;

- ритмічність роботи підприємства;

- рівень реалізаційних цін;

- своєчасність розрахунків за придбану продукцію.

Лекція № 33

Тема лекції: Прибуток підприємства, його формування і розподіл.

План лекції

1. Поняття прибутку, його функції.

2. Формування прибутку підприємства.

3. Розподіл та використання прибутку.

Література

Основна: [6] Економіка підприємства. Підручник/ За ред. А.В. Шегди, - К.:Знання, 2010- 614с. с.150-152

[8] Шваб Л.І. Економіка підприємства: Підручник. – К.: Каравела, 2011. – 416 с.

Допоміжна: [24] Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 356

Зміст лекції

1. Поняття прибутку, його функції.

Прибуток - економічна категорія. Визначення її сутності в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що прибуток - це частина вартості прибавочного продукту, прибавочний продукт, виражені в грошах, частина чистого доходу, одна з його форм і т.д.

Прибуток як економічна категорія являє собою грошове вираження вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових нагромаджень суб'єктів, що хазяюють. Вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, є показником, що найбільше повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість проданої продукції, рівень її собівартості, стан продуктивності праці.

Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, рішення соціально-культурних заходів і т.д. У цьому зв'язку в одержанні прибутку повинні бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але і держава в цілому.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. У цих умовах суб'єкти, що хазяюють, одержавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі й у яких розмірах використовувати прибуток, що залишився після сплати в бюджет установлених податків і платежів.

Прибуток підприємства це:

- основна стратегічна мета підприємства;

- основна умова функціонування підприємства в ринковій економіці;

- основне фінансове джерело розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та продукції;

- джерело сплати податків;

- основний результативний показник діяльності підприємства;

- економічний показник , який об’єднує інтереси держави, підприємства, працівників та власника;

- кінцевий результат діяльності підприємства; його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та укріплення його конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток –це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого бу­ли здійснені ці витрати.

Суть прибутку визначають його функції, що представлені на рис. 1.(

Рис. 1. Функції прибутку

Оцінна функція прибутку виявляється в тім, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцеві діючий засіб контролю над раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції і, по-друге, приріст авансованої вартості. Отже, у силу того що прибуток виражає результат руху всієї авансованої вартості, у ній виражаються результативність витрат як живого, так і упредметненої праці, тобто ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку виявляється в тім, що вона є джерелом матеріального заохочення працівників, розширення виробництва і рішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків у бюджет. У зв'язку з цим в одержанні були повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Відтворювальна і стимулююча функція прибутку виявляється в тім, що комерційний розрахунок, будучи основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й одержання нагромаджень (прибутку) для стимулювання працівників і рішення інших питань - розширеного відтворення основних і оборотних фондів.

У той же час не виключена можливість наділення прибутку й інших функці:

- Оцінка результатів господарської діяльності підприємства;

- Джерело винагороди засновникам (власникам) підприємства;

- Джерело самофінансування та розвитку підприємства;

- Критерій доцільності під час схвалення.

2. Формування прибутку підприємства.

В умовах ринкової економіки одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Основним фінансовим результатом є прибуток.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток є одним із джерел формування дохідної бази бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків (податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів) та платежів (плати за землю).

У збільшенні прибутку зацікавле­ні і підприємства, і держава, оскільки, з одного боку, вони є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку під­приємства, а з іншого — забезпечують постійні й зростаючі надходження до державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг значною своєю частиною використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переоснащення їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення, соціальний розвиток колективів.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару й затратами на виробництво товару - його собівартістю.

Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, що характери­зується абсолютними і відносними показниками. Абсолютним показником прибутковості є сума прибутку. Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Прибуток — це частина виробленої та реалізованої додат­кової вартості, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток тоді, коли втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Одержання загальної суми прибутку пов'язане з кількома напрямами діяльності підприємства.

Перший напрям — це основна діяльність, результатом якої є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Зазвичай цей прибуток становить основну питому частку в складі загального прибутку.

Другий напрям - це діяльність, що не є основною для певного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її результат мож­на визначити як прибуток від іншої реалізції.

Третій напрям— це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансо­вих інвестицій. У результаті підприємства одержують при­буток у вигляді дивідендів на акції; від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, депозитні рахунки.

Четвертий напрям — це діяльність, пов'язана з одержан­ням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалі­заційних витрат підприємств.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшко­дування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого бу­ли здійснені ці витрати.

Залежно від формування та розподілу розраховують:

- валовий прибуток;

- маржинальний прибуток;

- прибуток від операційної діяльності;

- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності;

- надзвичайний прибуток;

- чистий прибуток.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Розрахунок валового прибутку (збитку)

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) визначається шляхом вирахування із доходу (виручки) від реаліза­ції продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, зни­жок тощо (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Формування чистого доходу (виручки) підприємства

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алге­браїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адмі­ністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 2.3).

Рис. 2.3 - Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування виз­начається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяль­ності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших ви­трат (збитків) (рис. 2.4).

Рис. 2.4 - Фінансовий результат від звичайної діяльності до

оподаткування

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичай­ної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 2.5).

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку (рис. 2.6).

Рис. 1.10 - Розрахунок чистого прибутку (збитку)

Значну питому вагу у складі чистого прибутку підприємства займає чистий прибуток від основної (статутної) діяльності.

3. Розподіл та використання прибутку.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл прибутку. Виділяють два етапи розподілу прибутку. Перший – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство: кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап – розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

Прибуток, що залишився після оподаткування - чистий прибуток, поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Прибуток, що спрямовується за межі підприємства, називають розподіленим. Прибуток, що залишається на підприємстві як джерело фінансування, називають нерозподіленим прибутком.

Рис. 7. Схема використання прибутку підприємства.

На ПрАТ «ВО«КОНТІ» розподіл чистого прибутку проводиться за схемою 2.

Рис. 2. Схема розподілу чистого прибутку підприємства.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення доходу.

2. Що таке прибуток? Що є чистий прибуток?

3. Як розрахувати прибуток від реалізації продукції?

4. Що таке рентабельність?

5. Види рентабельності.

6. Як розрахувати рентабельність виробництва?

Як розрахувати рентабельність продукції?

7. Який прибуток підлягає розподілу на підприємстві?

8. До яких фондів розподіляється чистий прибуток?

9. На що витрачаються кошти фонду накопичення?

10. На що використовуються кошти фонду споживання?

11. Які стадії розподілу проходить прибуток для перетворення його в нерозподілений прибуток?

12. Які податки платить власник підприємства з прибутку?

13. Що таке фонд споживання?

14. Що таке фонд накопичення?

15. Які існують можливі варіанти дивідендної політики на підприємстві?

Лекція № 34

Тема лекції: Показники рентабельності.

План лекції

1. Поняття рентабельності та її показники.

2. Розрахунок показників рентабельності.

СРС Фактори, які впливають на прибуток підприємства.

Література

Основна [8] Шваб Л.І. Економіка підприємства: Підручник. – К.: Каравела, 2011. – 416 с.

Допоміжна: [24] Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 356 с. 150

Зміст лекції

1. Поняття рентабельності та її показники.

Показником прибутковості є також рентабельність.

Рентабельність — це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, які були використані для досягнення цього ефекту.

Абсолютна величина прибутку досить важлива, коли мова йде про фінансові ресурси, що можуть бути використані підприємствами, суспільством. Однак для характеристики ефективності господарювання підприємства цього абсолютного показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання виробництва, що складається процесу, за допомогою яких отриманий прибуток, її суму варто віднести до відповідних показників. У підсумку ми одержимо показник ефективності, або просто рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідні виробництва, що складається процесу, або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються наступні показники рентабельності:

— рентабельність продукції;

— рентабельність виробництва;

— рентабельність виробничих фондів;

— рентабельність вкладення в підприємство.

2. Розрахунок показників рентабельності.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з котрих залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього залежить вибір оціночного показника – прибутку, що буде задіяний у розрахунках. Це можуть бути чотири різних показника: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування та чистий прибуток. В залежності від того, з чим порівнюють обраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажу;

- рентабельність виробництва.

Рентабельність сукупного капіталу – представляє інтерес, в першу чергу, для інвесторів і характеризує прибутковість вкладеного капіталу.

Рентабельність власного капіталу - представляє інтерес для потенційних власників і акціонерів; показує, який прибуток приносить кожна внесена власником капіталу грошова одиниця.

Валова рентабельність продажів – показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність продажів – показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Чиста рентабельність реалізованої продукції (продажів) - використовується найчастіше, бо показує вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

Валова рентабельність виробництва – характеризує, скільки гривень валового прибутку припадає на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Чиста рентабельність виробництва -характеризує, скільки гривень чистого прибутку припадає на гривню собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність окремих видів продукції –характеризує прибутковість випуску окремих видів продукції.

Інформаційною базою для розрахунку показників рентабельності є документи фінансової звітності підприємства, а саме:

1) «Баланс» (форма №1).

2) «Звіт про фінансові результати» (форма №2).

Зробимо розрахунки показників рентабельності на прикладі ПрАТ «ВО«КОНТІ» в таблиці 1.

Таблиця 1. Показники рентабельності ПрАТ «ВО«КОНТІ» за 2011-2012 роки

Рентабельність продукції можна розрахувати по всій проданій продукції і по окремих її видах. Рентабельність усієї проданої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманої від продажу всієї продукції, до її собівартості. Для цього можна використовувати наступну формулу:

Р = (1.1 )

де Р - рівень рентабельності продукції, %;

П - прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн.;

С - собівартість усієї проданої продукції, грн.

За даною формулою можна розрахувати також рентабельність виробництва і продажу окремих видів продукції. Для цього в розрахунок беруться прибуток і собівартість по відповідному виду продукції. Показники рентабельності всієї проданої продукції й окремих її видів дають представлення про окупність (прибутковості) витрат на виробництво і продаж відповідних видів або всієї продукції.

Рентабельність виробництва визначається як відношення підсумкового прибутку до собівартості проданої продукції, товарів, робіт і послуг.

Рентабельність проданої продукції можна розрахувати і як відношення прибутку до виторгу (оборотові) від реалізації продукції. У даному випадку рівень рентабельності буде показувати, скільки отримано прибутку (у відсотках або копійках) на одну гривню проданої продукції в оцінці за цінами продажу.

Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення підсумкового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Даний показник рентабельності можна розрахувати по формулі:

Р = (1.2)

де Р - рівень рентабельності, %;

П – підсумковий прибуток, грн.;

Фо - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

Со - середньорічна вартість нормованих матеріальних оборотних активів, грн.

У даному випадку розрахований рівень рентабельності буде характеризувати ефективність використання основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів, тобто скільки прибутку отримано на одиницю вартості даних фондів.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів обчислюється показник рентабельності вкладень усіх засобів у підприємство, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств і ін.

Рентабельність вкладень у підприємство в загальному виді визначається по вартості всього майна, що мається в розпорядженні підприємства. Визначення цього показника виробляється розподілом підсумкової (балансової) прибутку на середньорічну величину загального підсумку балансу.

Рентабельність власних вкладень визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної суми власних засобів, що розраховується по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва). Даний показник дозволяє визначити ефективність використання інвестованих власниками засобів у підприємство і довідатися, скільки копійок чистого прибутку «заробив» кожен карбованець власних засобів.

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції й інші цінні папери, вкладень у виді пайової участі в інших підприємствах) підприємств розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Вирахування показників рентабельності, названих вище, їхній аналіз дозволяють керівникам суб'єктів, що хазяюють, і підприємцям зорієнтуватися в економічному рівні рішення відповідних питань і вжити необхідних заходів по поліпшенню їхнього рішення.

Контрольні запитання

1. Поняття рентабельності.

2. Що характеризує рентабельність продукції?

3. Що характеризує рентабельність виробництваї?

4. Що характеризує рентабельність власного капіталу?

5. Що характеризує рентабельність продажу?

СРС Фактори, які впливають на прибуток підприємства.

Взагалі, факторами, що впливають на рівень прибутку підприємств, є

такі:

Зовнішні фактори:

- природні умови;

- транспортні умови;

- соціально-економічні;

- рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

- ціни на виробничі ресурси тощо.

Внутрішні фактори:

- основні фактори (обсяг продажу, собівартість продукції, структура

продукції і затрат, ціна продукції);

- неосновні фактори, пов’язані з порушенням господарської

дисципліни (цінові порушення, порушення умов праці і вимог до

якості продукції, які ведуть до штрафів і економічних санкцій).

На прибуток підприємства впливають різноманітні факто­ри, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невироб­ничі. Виробничі фактори характеризують наявність та викори­стання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ре­сурсів. До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зрос­тання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зни­ження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

Контрольні запитання

1. Дайте поняття прибутку.

2. Назвіть зовнішні фактори, що впливають на рівень прибутку підприємства.

3. Назвіть внутрішні фактори, що впливають на рівень прибутку підприємства.

4. Які внутрішні фактори сприяють збільшенню прибутку підприємства?

5. Які зовнішні фактори сприяють збільшенню прибутку підприємства?

Лекція № 35

Тема лекції: Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

План лекції

1. Поняття фінансового стану підприємства.

2. Показники фінансової стійкості підприємства.

Література

Основна: [7] Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. 5-те вид., стер. – К.: Вікар, 2008. – 219 с. с. 160-165

[8] Шваб Л.І. Економіка підприємства: Підручник. – К.: Каравела, 2011. – 416 с.

Допоміжна: [13] Економіка підприємства. Підручник для ВНЗ/За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С.Ф. Покропивного, 3-тє вид. - К.: КНЕУ, 2008. – 528 с.

С. 455-462

Зміст лекції

1. Поняття фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається, перш за все, його прибутковістю.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати)використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рис. 1. Групи розрахункових показників для оцінки
фінансово-економічного стану підприємства.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

, (17.5)

де — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік; — середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування). Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за умов диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається їхня рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу ( ) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

, (17.6)

де — чистий прибуток підприємства; — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства. Вона дорівнює сумі активів за мінусом усіх боргових зобов’язань.

Рентабельність акціонерного капіталу ( ) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

, (17.7)

де — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — їхню номінальну вартість.

Рентабельність продукції ( ) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

, (17.8)

де — прибуток від реалізації продукції за певний період;

— повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу ( ) розраховується формулою:

, (17.9)

де — відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут служать оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів ( ) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

, (17.10)

де — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту ( ) становитиме

, (17.11)

де — кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів ( ) виражається кількістю оборотів за певний період:

, (17.12)

де — повна собівартість реалізованої продукції за певний період; — середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства ( ) обчислюється за формулою

, (17.13)

де — дебіторська заборгованість (заборгованість) покупців; — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); — обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а провадження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з’ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам ( ) визначається співвідношенням:

, (17.14)

де — величина кредиторської заборгованості постачальникам; — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визначається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

2. Показники фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії ( ) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

,

де — власний капітал підприємства; — підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

За даними табл. 17.2, наприклад,

.

Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено власними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов’язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги покриваються власним капіталом. Якщо , то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів ( ) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

,

де — боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).

Так, згідно з даними балансу підприємства (табл. 17.2)

.

Отже, власний капітал перевищує борги підприємства в 1,625 рази. Нормальною вважають ситуацію, коли .

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення ) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності ( ) — це відношення оборотних активів (розділи ІІ і ІІІ активу балансу) до короткострокових пасивів (розділ ІІІ пасиву):

, (17.17)

де — оборотні активи підприємства; — короткострокова заборгованість підприємства.

За даними балансу підприємства (табл. 17.2).

.

Це означає, що оборотний капітал підприємства перевищує короткострокову заборгованість приблизно у 2,5 рази.

Якщо , то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення ( ), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості ( ) і, навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності ( ) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

, (17.18)

де — оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

У нашому прикладі (табл. 17.2)

.

Така величина є нормальною і свідчить про можливість своєчасної оплати боргів. Коли , то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( ) — це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

, (17.19)

де — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

За даними табл. 17.2

.

Нормальною можна вважати ситуацію, коли .

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв’язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Контрольні запитання

1. Поняття фінансового стану підприємства.

2. Назвіть показники прибутковості.

3. Охарактеризуйте показники ділової активності підприємства.

4. Назвіть показникифінансової стійкості підприємства.