Дійові особи: автор 1, автор 2, автор 3, юрба 1, юрба 2, Пилат, Христос

Автор 1 Був на землі Учитель даровитий,

Сам Бог Його дарами наділив…

Умів Він слово мудре говорити,

І дивні чудеса серед людей творив.

То був Христос, що в тіло воплотився,

Щоб тілом тим гріхи людей забрать,

А щоб в спокусу не ввійти – молився,

І так старався всіх людей навчать.

Та люди цю науку не приймали,

Самі ж вони занадто злі були,

Проти Христа вони завжди шукали,

Щоб знищити Його з лиця землі…

Для чого мусять чути дорікання,

Що у гріхах своє життя ведуть,

Що їхня “святість” – другим спотикання,

І так усі до пекла вони йдуть.

Хіба лиш Він уміє люд навчати?

А хто ж то Він? – Це Йосипа синок!

Ні, так не може буть, пора зірвати

І смерті цього вчення колосок.

І час настав. Христа у Гефсиманії

Взяли й мерщій на суд всі повели,

Ніхто не знав, що у Господнім плані

Шляхи ці вже накреслені були…

Судили, били, у лице плювали,

Вінок терновий на чоло сплели,

Яким ще більше болю завдавали,

І до кінця в неправді суд вели.

Юрба 1Хай живе Цар Юдейський!

Автор 2 І сміялись над Ним…

Для Спасителя смерті бажали…

Вони били Його по колючім вінку,

Били в щоки, в обличчя плювали…

Юрба 1 Нам Вараву пусти!

Юрба 2 А цього – розіпни!

Автор 2 Всі кричали.

Пилат Не знаходжу я жодної в Ньому вини…

Автор 2 Та їх крик наче буря зростала!

Юрба 1 Його кров вся на нас!

Автор 2 І Пилат свої руки вмиває. Але народ продовжував кричати…

Юрба 1 Повинен вмерти!

Юрба 2 Стратити Його!

Автор 2 Крик переміг, - і повели Його до страти, Свого Месію і Свого Царя! На Голгофу ведуть… Під Хрестом Він знеміг, важкий піт з чола Його спливає… Часто в безсиллі, не чуючи ніг, падав. Кров рясна Його слід зрошує…

Автор 1 Голгофа! Черепове місце! Місце, де карались всі злодіяння, місце, де закінчували життя багато злочинців світу, Голгофа! Місце, - звідки починають життя усі грішники світу. Місце, де звершилось спасіння всього людства, місце перемоги над гріхом. Місце торжества. Без Голгофи немає спасіння, немає прощення гріхів…