Очима віри подивімся

І на питання: “Чи воскрес?”

З глибин сердець щоб звук понісся:

- О, алілуя! Він воскрес!

***

Сьогодні сонце нам ще засвітило,

І знову до життя нас пробудило;

Але чи добре ми всі пам’ятаєм,

Що ми для Господа зробити маєм?

Чи, може часом, хтось з присутніх знає,

Що все “заслужене” в житті він має,

Знецінивши Спасителя страждання,

Що принесли для всіх нас оправдання.

І воскресіння – теж для нього – звичай;

Святкує, адже це ввійшло в привичку.

То знай, що ще сьогодні над тобою

Потоки милості течуть рікою.

А ті потоки полягають в тому, -

Що кличе ще Господь до Свого дому!

Прийди в глибиннім розкаянні серця,

Поки ще клич Спасителя несеться.

Бо, знаймо, друзі, недаремно лилась

Ісуса кров, - але щоб всі обмились.

Хто з щирим серцем визнає провини,

А не говорить: я – ні в чім не винен!

Бо тільки в Бозі – наше оправдання,

Дароване нам через покаяння.

Цей шлях через Голгофу пролягає –

Там душі воскресіння досягають.

Тому, давайте, ми в цей день Пасхальний

Складем для Господа дари похвальні,

За кров, за смерть, за славне Воскресіння,

Що є оправданням нам для спасіння.

***

Земля, зігріта сонячним промінням,

Приносить в пору всі свої плоди;

Бо підкріпляються рослин коріння

З її запасів – сонця і води.

Ми всі також зігріті сонцем з неба;

Тіла наші отримують тепло.

Але для наших душ, щось інше треба,

Щоб повноцінне в них життя було.

Життя без світла – знаєм – не буває,

А світлом для душі є наш Христос;

Свої проміння в серце посилає

Він лиш тоді, як впустим ми Його.

Христос воскрес, щоб стати людям світлом,

Щоб радість людська лилась до небес.

Причиною, що в нас є Боже світло,

Є те, що з мертвих наш Христос воскрес!

Два шляхи