Пісня «Ісус з Назарету» 2 куплет

Автор 3 І ось, серед нічної темряви почувся голос Ісуса:

Христос Боже мій, Боже мій! Нащо Ти покинув Мене?!

Автор 3 До спрагнених уст підносять губку, намочену в оцет. Чаша мук наповнилась до кінця…

Христос Звершилося! Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!

Автор 3 Сонце раптово померкло, захиталась земля і задрижали віковічні скелі Сіону. Розірвалась на двоє завіса в Єрусалимському храмі від верху аж донизу. Повідкривались гроби і повставало багато тіл спочилих святих…

Автор 1 Той, чиє народження звіщалось і прославлялось ангелами на небі, чия зростаюча могутність страшила Ірода, Кого голос із неба назвав Своїм улюбленим Сином… Хто силою Своєї могутності втихомирив бурю на Тиверіадському озері… Хто п’ятьма хлібами і двома рибами нагодував п’ять тисяч народу… Той, що зціляв прокажених і повертав їм втрачені сили… Відкривав очі сліпим і виводив мертвих з царства зотління і пороку… Кого, вмиваючи руки перед народом, Пилат визнав ні в чому невинним… Чию смерть признали всі сили розбурханої стихії… Він помер…

Автор 2 А як помер Христос, в саду в печері

Його багатий Йосип поховав,

Там привалив важкі камінні двері,

Щоби Його ніхто не турбував.

Тепер, здається, вже кінець тривогам,

Нема Христа, ніхто не буде вчить…

Що треба каятись, молитись перед Богом,

І люди, як схотять – так будуть жить.

Автор 3 Затихло все, завмерло, заніміло…

Жахливий суд пішов у забуття,

І знову взявся люд за своє діло,

Знов завертілось колесо життя.

Лиш усі книжники та фарисеї

Не позбулися внутрішніх тривог,

Тайком зійшлися ночі однієї,

І стали думать, чи не був то Бог?!

Юрба 1 Бо Він сказав, що в третій день воскресне…

Тоді вже нам від смерті не втекти,

Поки ще маєм засоби тілесні,

Потрібно хоча б тіло зберегти!..

Юрба 2 До гробу треба варту встановити

З досвідчених і сильних вартових,

Які б могли сумлінно там служити,

Не боячись ні мертвих, ні живих.

Автор 3 На цьому всі розмови закінчили,

Їх слово стало втілене в життя,

До гробу в сад прийшли надійні сили,

Їм доручили стерегти Христа.

Автор 2 Мені аж хочеться перенестися

Туди, в далеку глибину віків,

У сад, в якім оливи розрослися,

І запитать тих дужих вояків:

Над Ким стоїш ти, варто жалюгідна?!

Невже ще хочеш подолать Його?

Переконайсь, що силою ти бідна!

А Він – Творець, Він – Володар всього!

Він Вічносущий, Сильний, Всемогутній,

Він Недосяжний, Праведний, Святий!

Незмінний Він і всюди є присутній,

Любові повний, Бог,Спаситель твій!

Коли б могло так буть, як ми бажаєм,

Щоб Божий Син із мертвих не воскрес,

То ми б собі того не уявляли,

Де б опинився грішний світ наш ввесь.

Якби не встав Він – не ожила б надія,

Якби не встав Він – не ожило б життя,

Якби не встав – марна б була і мрія,

Марна була б і віра в майбуття.

І взагалі, навіщо б було жити

Отих тривожних років сімдесят?

Хіба, щоб і собою доповнити

Померлих предків незчисленний ряд?!

Та ти цього не хочеш зрозуміти,

Ти гордо дбаєш тільки про одне:

Щоб світло Боже назавжди згасити,,

А засвітити тліюче, земне.

…Вдивляюсь я у ці тисячоліття,

І бачу дивовиди тих часів…

Вслухаючись у пісню, яка лине звідти,-

Я чую пречудовий псалмів спів…

Пісня “Зарожевів вже схід небес”

Автор 1 Ранкова тиша надзвичайно мила,

І вартові бажали б відпочить…

Бо ніч холодна кожного зморила,

Ще й на душі важкий тягар лежить.

Одні пташки безмірно щебетливі

Могли людині слух загартувать…

Свої дзвінкоголосі переспіви

Старались людям в душі передать…

Аж раптом постать Ангела Святого

Вмить засліпила очі вартовим,

І підкосились дужі їхні ноги,

І зникла сила видатних мужів.

Автор 3 Не перший раз на варті їм стояти,

Не перший раз ночей не досипати…

На цей же раз їм довелось злякатись,

Немов мерці попадали й лежать…

І Ангел Божий твердою ходою

До гробу йде і владно звідтіля,

Штовхає камінь дужою рукою…

В цю мить здригнулася уся земля.

Автор 2 Божественне всесильнеє безсмертя

На мить лишило світлі небеса

І всю наповнило печеру смерті,

І мертве тіло Господа Христа.

У цей святий, ранковий час неділі,

Звершився віковічний епілог!