І вічне матимеш життя!

***

Голгофа, Голгофа! Цей горб в Палестині.

Його знає ціла планета.

Туди сотні грішників дивляться нині,

Бо там була звершена жертва.

Голгофа, Голгофа! Хрест видно на ній,

На ньому вмирав наш Спаситель.

За тебе, мій друже! Простив весь твій гріх,

Для тебе він став Відкупитель.

Голгофа! Голгофа! Направ зір туди,

Спаситель дарує прощення.

Негайся, скорій до Ісуса прийди,

Він дасть тобі вічне спасіння.

***

Пройшли роки, віки, тисячоліття,

А Він – завжди оновлений, живий

Голгофський Пам’ятник! Крізь бурі лихоліття

Дійшов до нас звеличений, святий.

В огнях кострів у Римі очищався,

Як золото від домішок чужих,

І новим світлом знову загорявся

В серцях людських для перемог нових.

Ніщо Його здолати неспроможне

Було в той час – ішов Він по землі.

Як подих вітру ніс у серце кожне

Світ, новий світ – світ Божої любві.

В середньовіччі темрявою вкритий

В підвальних камерах, де ворог лютував,

Він, тисячі разів в крові обмитий,

В ім’я братерства вічного стояв!

В двадцятий вік – вік волі і свободи,

Шляхи з Голгофи знову пролягли

В Сибір, в тайгу, де тисячі народу

Життя своє за Бога віддали.

Голгофський Пам’ятник збудований навіки

Самим Христом і на Його крові..

З живих людей, яким немає ліку!

Він був! І буде Він повік!

***

Серця наші нині радіють в любові:

Христос, Сонце правди, Спаситель людей,

Живий і нетлінний, воскреслий із гробу

У славі небесній на землю прийде.

Вже звістка чудова летить по планеті,

Це ангел звіщає її для людей:

-Побійтеся Бога і славу віддайте,

Бо суд Свій вершити Бог правди іде.

Коли ви побачите все це насправді,

Про що Своїм учням Христос говорив,

То масла придбайте і світло поправте.

І погляди всі підніміть догори.

Він – Альфа й Омега, Він – Перший й Останній,

Цар миру і правди, Цар слави і Вождь,

Начальник, Наставник, Заступник, Ходатай,

Бог-Слово, Воскреслий Спаситель, Господь.

Його голова, наче сніг на вершині,

І голос, як шум водоспадів гірських,

Виходить із уст Його меч обосічний,

А ноги ідуть до народів усіх.

Нехай серця наші любов’ю палають,

Нехай уста наші співають хвалу,

Нехай правда Божа усіх нас єднає

В одне Твоє Тіло, небесну сім’ю!

Гряди, наш Спасителю, Зоре ранкова,

І нас у долині земній освяти,

Зійди чудесами в стан Твого народу,

Твою святу силу із неба зішли.

Нехай ім’я Боже святиться в народах,

Прослався, воскреслий Спасителю, в нас.

Тобі алілуя. Тобі честь, осанна,

Поклін і хваління в останній цей час.

***

У небі зорі мерехтять…

Любується красою місяць ясний,

На землю вилилася Божа благодать,

Погляньте, о, який же світ прекрасний.

Пташки співають навкруги,

Барвистим килимом земля покрита.

Хто ж інший? Ні, то тільки Ти

Зумів все так постановити.

Чого тільки не торкались

Твої руки, мій Спаситель,

Та час прийшов, - із Тебе насміялись,

І Ти ці руки дав прибити.

Святій руки, що дітей благословляли,

Глухим вуха, сліпим очі відкривали,

Калік, прокажених на ноги піднімали,

Ці ж руки мертвих воскрешали.

Людей ці руки хлібом годували,

Прожерою за те Його назвали,

Тверді серця живими стали,

Проте, безбожником Його прозвали.

Святії руки… О, якби впізнав ти був,

Ізраїль, що руки ці Твого Творця,

Ти не сміявся, Ти б заплакав,

Коли на плечі положив хреста.

Сад Гетсиманський, якщо б ти знав був,

Що їх покриє кров свята,

Ти б заспів, або вмоляв би,

Так як і Він вмоляв Отця.

Юда, зраднику, апостоле лукавий,

Хіба не знав, що руки ці святі,

Чому ж ти не признався, чом злукавив,

Коли Він хліба подавав тобі?

Чому серце твоє не сколихнулось,

Коли Він тебе другом називав,

Коли Його твоє лице торкнулось,

Чому ж тоді не заридав?

Він на хресті ще міг тебе простити,

Так як розбійнику простив.

Руки поранені, та Він ще міг благословити,

Та жаль, що ти не захотів.

Святії руки… Вони сьогодні гоять рани,

З яких кров лиється струмками.

Побиті, покалічені, та ції руки

Не знали і не знають втоми, ані скуки.

***

Був час такий, як нині благодатний.

Всміхалось сонце людям, небо чисте

Лилось у душу спокоєм святим,

Відлунювало співом урочистим.

Серпанком срібним слалось по землі.

Співала гімн Творцю природа юна,

Прослалися життям пшеничні вруна

І заніміли від краси жалі.

Лише одні тіснились болем груди.

То йшов Христос, торкалось вдячно гілля

Рамен Спасителя. Раділи люди,

Встеляючи дорогу зелен-зіллям.

Назустріч вийшов весь Єрусалим,

Піднялись навіть хворі з свого ложа,

Дорогу вкрив із одягу килим,

Співав народ: “Осанна, Сину Божий!

Хвала і честь, і слава Тобі нині,

Благословенний Ти в ім’я Отця!”

І щирою любов’ю в ті хвилини

Були наповнені людські серця.

Горіли святістю, молились палко Богу,

І руки підносили до небес.

А Спас наш бачив іншу вже дорогу…

Де Він нестиме Свій смертельний хрест.

Не по килимі з одягу ступав Він,

Не йшов по квітах, скупаних в росі.

Він бачив все, все розумів і знав Він,

Що завтра вже судитимуть усі.

Того, кому співали славу нині,

Ненависть зродить плід Його страждать…

О, роде людський, роде ти зміїний,

Не виправдав ти Божих сподівань.

Стелив не квіти Ти, а леза гострі,

Що ноги ранили Його святі,

І повний блуду був, і повний злості

В своїй духовно-темній простоті.

Чи усвідомиш ти коли свою провину

Перед любов’ю вічного Творця?

Впадь нині, чуєш? Щиро на коліна,

Слізьми гарячими омий серця

Від злоби і неправди. Щиро кайся

В гріхах, що душу меле лише в муку.

Поглянь, о роде людський, вже з Голгофи

Бог простяга тобі любові руку.

Він все простив: насмішки, сором,

Кривавий піт нелюдського страждання,

За муки і скорботу, люте горе,

Христос лиш хоче твого покаяння.

Він вмер, щоб ти родився чистим знову,

Він смертю переміг духовні смерті,

Одним лише: “Прости їм, Отче!..” – словом

Він спас тебе від пекла круговерті.

О роде, роде людський, роде блудний!

Осміяний Господь не може бути.

Вчуй глас Його, бо прийде день той судний,

Коли не схоче Бог тебе почути.

Співаєш ти також “Осанна!” нині,

Та тільки лише вірні будуть Богу любі,

Стій і задумайсь кожен в цій хвилині,

Чи виполов з душі ти сім’я згуби?

Чи не залишив місце десь в куточку

На макове зернятко вчинкам грішним,

Псує пляминка бруду всю сорочку,

Кінець дороги твій не буде втішним.

Бо голос Господа все ближче й ближче чути,

Готуйся й ти на суд правдивий стати.

Знай, Бог осміяний не може бути,

Себе лише навік обдуриш, брате!

Співайте славу Богу, вірні, нині,

Гряде Господь, вже чути Його кроки,

І може буть, що до кінця дороги

Лишилися хвилини, а не роки.

***

1-ий Мовчало все в нічній, тривожній тиші,

Лиш зрідка зірки блимали в пітьмі,

Мовчало все, і не мовчала лиш тривога,

Що нависала в тишині…

2-ий Спить люд кругом – хто тихо, хто спокійно,

Хто сильно утомившись у труді.

О, люди! Як в цю ніч вам спати можна,

Коли над світом скупчилась біда?!

1-ий Та люди сплять. Їм байдуже до того,

Що сон когось не може десь здолать,

Що може хтось готується в дорогу,

Яка через Голгофу пролягла.

2-ий О, Ісус! В нічній тривожній тиші,

Яку самотність гірку Ти пізнав,

Коли усі, і учень Твій найближчий,

Наперекір проханням Твоїм спав.

1-ий Для чого був Він лишений самотнім?

Чому так гірко плакав у саду?

2-ий Для того лиш, повір, щоб ми сьогодні

Надію мали вічну, золоту.

Для того, щоб спасіння вічне дати,

Перемогти кайдани й смерті зла.

1-ий О, скільки то любові треба мати,

О, скільки треба мати у душі тепла!

2-ий Прости нас, Боже!

1-ий О, прости нас, Боже!

2-ий За ту тривожну ніч і гіркий час.

1-ий Прости нас, Боже!

2-ий О, прости нас, Боже!

1-ий Що Ти спасав Собою усіх нас.

2-ий Біда прийшла. Прийшла із криком злобним,

Коли вогнем залився цілий сад.

Коли кінцем фатальним, гірким, скорбним

Іуди зрада стала – зрада зрад.

1-ий Коли прикрившись тінню лицемірства,

Він долю поцілунком вирішав.

Ніколи гріх страшний цей не проститься,

Бо він гріхом найбільшим в світі став.

2-ий Прости нас, Боже!

1-ий О, прости нас, Боже!

2-ий Що хрест наш довелось Тобі нести.

1-ий Прости нас, Боже!

2-ий О, прости нас, Боже!

1-ий Що чоловіком проданий був Ти.

2-ий Коли вели Ісуса на Голгофу,

В знемозі гнувсь Він під тяжким хрестом,

І падав, щоб піднятись знову й знову,

І піт рясний згустився над чолом.

1-ий Голгофи шлях – кривавий шлях жорстокий,

Чи зміг би хтось із нас його пройти,

Коли в безсиллі завмирають кроки,

Коли цей хрест - усі земні хрести?

2-ий Коли навкруг реве, бушує, виє

Нелюдським криком натовп, немов звір,

Коли народ у злобі шаленіє,

А Твій смиренний, ясний, добрий зір.

1-ий За що ж вони Христа вели на страту,

За що знущались підло під хрестом?

2-ий За те, що Він прийшов народ спасати

Голгофським всепрощаючим хрестом.

1-ий О, Боже наш, прости, Тебе благаєм!

2-ий О, Боже наш, ми молимо, прости!

1-ий За те, що ми так часто забуваєм,

Яку ціну за нас Ти заплатив.

2-ий Гора Голгофа… Скільки сліз жіночих

Біля її підніжжя пролилось.