Передавальний (трансмісійний) механізм грошово-кредитної політики.

У практиці монетарного регулювання кожної окремої країни нема потреби застосовувати всі теоретично можливі канапи впливу. Адже кожний канал діє лише в певних фінансових і економічних умовах і якщо таких умов у країні немає, то відповідний канал не дасть ефекту. Тому кожний центробанк вибирає лише ті канали, які найбільш адекватні умовам його країни. Набір таких каналів складає національний передавальний механізм даної країни.

Вирішальними чинниками вибору каналів впливу грошово-кредитної політики є:

—характер фінансової системи країни, тобто що в ній переважає: механізм фінансового ринку у зведенні заощадників і позичальників чи банківський механізм;

—рівень інтеграції економіки країни у світовий економічний простір, розвиток експорту та його співвідношення з імпортом;

—рівень розвитку ринкових відносин у країні, який визначає чутливість економічних суб'єктів до інфляційних тенденцій, гнучкість цін до зміни попиту, чутливість процентної ставки до зміни кон'юнктури грошового ринку, захищеність динаміки цін від монополістичного тиску тощо.

Виходячи з цих чинників можна зробити такі оцінки щодо вибору передавальних каналів впливу грошово-кредитної політики в умовах України.

Фінансова система України є переважно банківською, а фінансовий ринок розвинутий слабо. Тому пріоритетними для нас мають бути канали, що базуються на банківській діяльності: канал банківського кредитування, монетарний канал, канал грошових потоків. Передавальні ж канали, що базуються на зміні вартості та структури фінансових активів у портфелях активів фірм і домогосподарств у сучасних умовах використовуватися не можуть через незначну частку цінних паперів у цих портфелях. Це стосується каналів фінансового добробуту, балансового, зміни процентної ставки.

Проте в Україні діє ряд чинників, які заважають повною мірою використати і передавальні канали банківського спрямування. З одного боку, це низький рівень інституційного і функціонального розвитку банківської системи, а з іншого — надто високий рівень інтеграції України у світове господарство. Завдяки цьому найбільш доступним для практики виявився канал валютного курсу, який досить ефективно використовувався для стимулювання експорту і дестимулювання імпорту, що сприяло прискореному розвитку національного виробництва. Особливо наочно це проявилося після девальвації гривні в 1998—1999 рр.

У специфічних умовах України не набув належної ефективності і такий канал впливу, як зміна процентної ставки. Це проявилося в тому, що ринкова ставка за позичками банків знижувалася значно повільніше облікової ставки НБУ, а темпи зростання обсягів виробництва були теж неадекватними темпам зниження облікової ставки.

Важливим елементом організаційного забезпечення грошово-кредитної політики є своєчасне і достовірне інформування органів влади (уряду, міністерств, відомств) та широкої громадськості, представників бізнесу про конкретні монетарні завдання, затвер­джені в Основних засадах на наступний рік, та про хід їх виконання. Для цього організується систематичний моніторинг та аналіз виконання затверджених монетарних завдань. За результатами моніторингу Рада НБУ може вносити зміни та доповнення до Основних засад грошово-кредитної політики на поточний рік та робити заяви для інформування органів влади і громадськості про стан справ з виконанням завдань грошово-кредитної політики. Це має важливе значення для формування довіри до органів монетарної влади, для попередження інфляційних очікувань у суспільстві.