Рівні управління проектування інформаційної системи
Інформаційні системи, як правило, розроблюють спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації із залученням замовника чи сам замовник.
Деякі управлінські задачі можно автоматизувати швидше і дешевше, якщо це зробити в Internet – у формі сервісів з вільним або платним доступом. Це можливо якщо:
- супровід відповідного програмного забезпечення зводиться до частого оновлення стандартних для всіх користувачів форм вихідних повідомлень;
- для рішення задач використовується загальна (або в значній мірі загальна) для всіх користувачів база даних, значна по своєму об`єму і яка потребує частого оновлення;
- відповідні задачі вирішуються користувачем досить рідко;
- інформація, необхідна для рішення задач і пов`язана з конкретним запитом, може бути передана через Internet.
У спеціалізованих організаціях управління проектними роботами здійснюється на таких рівнях:
1) керівник організації і його заступники;
2) планово-виробничий відділ;
3) керівники функціональних підрозділів;
4) керівники проектів (головні конструктори);
5) відповідальні виконавці (керівники груп).
На кожному рівні управління існує певне уявлення про систему, яка створюється, й сам процес проектування. Воно визначається колом посадових обов’язків і характером функцій, які виконують представники кожного рівня в процесі створення системи.
Сам процес управління складається з таких функцій (етапів): прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз і регулювання.
При організації проектування розробник має відповісти на такі питання:
1) у якій послідовності доцільно створювати проект;
2) які спеціалісти і на яких етапах необхідні для розробки проекту;
3) як забезпечити якісне документування проекту;
4) яким вимогам має відповідати проект, щоб забезпечити легке супроводження і модифікацію в процесі його функціонування;
5) як забезпечити комплексне налагодження і тестування програм-ного забезпечення;
6) які методи контролю процесу проектування доцільно викорис-товувати;
7) як і коли провадити контроль процесу проектування;
8) як організовувати колектив розробників;
9) у який спосіб інформувати учасників проектування про стан проекту;
10) як забезпечити виконання програмних та інформаційних зв’язків.
Так, при плануванні керівники проектної організації визначають портфель замовлень. Кожна ІС розглядається як щось ціле, а процес проектування як одна чи кілька тривалих операцій проектування.
Планово-виробничий відділ аналізує можливості реалізації запропонованих замовлень, виходячи із наявних обсягів необхідних ресурсів і враховуючи ще не закінчені проекти, розробка яких знаходиться на різних стадіях. Керівник проекту разом з керівниками функціональних підрозділів і спеціалістом з технології проектування здійснює планування і оперативний контроль виконання проектних робіт на різних етапах.
Можуть створюватись малі підприємства або тимчасові колективи по створенню ІС у складі:
керівник (менеджер) – той, що може переконати користувача, що його програмний чи інформаційний продукт найкращий;
системний аналітик (головний постановник) – фахівець, який добре знається в проблемній сфери й здатний скрупульозно розбиратися в усіх нюансах інформаційної системи, знає запити користувача краще, ніж він сам;
постановники – якісно розроблюють окремі частини проекту системи;
головний програміст – знає весь програмний продукт;
системний програміст – добре знає всі системні продукти, які використовуються при створенні інформаційної системи;
прикладні програмісти – розроблюють окремі частини програмного продукту;
тестувальник – перевіряє та випробує надійність і ефективність функціонування інформаційної системи;
дизайнер – створює зовнішній вигляд системи;
впроваджувач – створює базу даних і навчає користувача.
Дата добавления: 2014-12-04; просмотров: 944;