Субрегіональні інформаційні агентства

Правовою основою діяльності інформаційних агентств є дво- або багатосторонні договори, а також відповідні угоди про співробітництво або угоди про використання певних інформаційних послуг.

Угоди про співробітництво можуть бути двосторонніми, субрегіональними, регіональними чи міжнародними. Співробітництво між декількома агентствами не виключають можливості двосторонніх угод, так само, як і двосторонні угоди не можуть замінити більш широке співробітництво між більшою кількістю агентств. Існують навіть ознаки того, що ці різні форми співробітництва доповнюють і підтримують одна одну.

Маємо багато прикладів тісних зв’язків між агентствами у різних частинах світу. Наприклад, співробітництво між такими сусідніми країнами, як Турція, Іран і Пакистан. Агентства Анадолу Ейдженсі, Парс Н’юс Ейдженсі та Ассошіейтед Прес оф Пакистан домовились про співробітництво, починаючи з вересня 1972 року в галузі обміну новинами, розрахованими на місцеве розповсюдження, а також новинами відповідних країн, що розповсюджуються по всьому світові. В даному випадку три агентства обмінюються на постійній основі новинами (англійською мовою, яка за домовленістю між ними є мовою їх спілкування), фотоматеріалами, статтями. Отримуючи, перекладаючи і розповсюджуючи в своїй країні отримані матеріали, кожне агентство є центром обробки інформації для асоційованих агентств.

Співробітництво між агентствами, що належать до більш чи менш великого географічного регіону, може здійснюватися у різних формах. Найбільш цікавими є субрегіональні інформаційні агентства, регіональні та міжнаціональні асоціації агентств. До субрегіональних, наприклад, належить агентство КАНА (Карібіан Н’юс Ейдженсі). Воно належить 17 органам інформації. Його адміністративна рада обирається і репрезентує приватні та урядові засоби інформації.

КАНА функціонувала за допомогою агентства Рейтер з часів його заснування в липні 1975р. до січня 1976р., коли воно стало незалежним агентством. Агентство Рейтер мало службу, яка протягом довгого часу обслуговувала Карибський район, і КАНА було створено в значній мірі за тим же прикладом, щодо масштабу, якості, організаційної структури, кадрів і бюджету.

Служби КАНА були визначені у відповідності до потреб тих, хто хоче отримувати більш детальну інформацію про Центральну і Південну Америку, отримувати міжнародну інформацію під кутом зору Карибського району. Кількість іноземних абонентів служби загальної інформації КАНА невпинно збільшується.

Яскравим прикладом співробітництва регіональних агентств є діяльність пан африканського інформаційного агентства ПАНА. В листопаді 1977р. в Уганді була організована нарада африканських міністрів інформації, в якій брали участь 84 представники з 24 країн. Там було прийнято рішення про утворення міжурядового інформаційного агентства ПАНА.

ПАНА повинна розповсюджувати інформацію про соціальне, економічне, культурне і політичне положення в Африці, його метою є сприяння регіональному співробітництву, а також політична єдність африканських країн. Мова йде про розповсюдження інформації про Африку як всередині, так і за межами країни. ПАНА має штаб-квартири, організаційну і технічну структуру, регіональні центри та самостійний бюджет.

В чотирьох регіонах (Європа, Азія, Африка і Арабський світ) існують організації (асоціації), союзи інформаційних агентств, які були створені для сприяння співробітництву між незалежними і у фінансовому відношенні автономними установами. Таким чином, вони отримують можливість краще використовувати існуючі ресурси і більш відкрито обмінюватися досвідом, а також виробляти більш близькі позиції в підході до оцінки новин в різних районах світу, без завдання шкоди структурі та організації кожного агентства.

Перша нарада директорів агентств відбулася в Парижі в 1923р. з метою обговорення щойно відкритого нового ринку в галузі комунікації. Вони прийняли рішення про скликання першої Європейської конференції інформаційних агентств, в якій брали участь представники 24-х країн Європи (перша Європейська конференція асоційованих агентств, Берн, 1924р.). Це була перша дискусія не тільки щодо проблеми відносин із владою, телеграфними і радіокомпаніями, але і щодо гегемонії світових агентств, що загрожувала європейському регіону в період між двома війнами.

Європейський альянс інформаційних агентств відновив свою діяльність після Другої Світової війни. Він був офіційно заснований на нараді в Страсбурзі в серпні 1957р. Альянс повинен був прийняти лише одного члена від кожної країни. Його ціллю було встановлення регулярних контактів між відповідальними особами європейських агентств і сприяння співробітництву між агентствами в технічній сфері, включаючи засоби передачі інформації, телекомунікації, питання про тарифи, захист новин.

Європейський фотографічний союз (ЕПУ) також є одним з наслідків співробітництва європейських агентств. Він був заснований в 1951 р. і його ціллю є обмін фотографіями про події в Європі, підтримуючи в цілому інтереси своїх членів, покращання технічного обладнання своїх агентств-членів.

Аналогічні угрупування існують в Африці, де в 1963 р. був створений Союз Африканських інформаційних агентств (ЮАІА); в Азії, де з 1961р. існує Організація азіатських інформаційних агентств. Арабські агентства, з свого боку, в 1964р. створили власну організацію – Союз арабських інформаційних агентств (ЮААІ), який зараз об’єднує 18 національних агентств.

Основні цілі цих регіональних об’єднань в різних регіонах можна сформулювати наступним чином: сприяння розширенню діяльності національних агентств регіону і співробітництва між ними; сприяння розвитку обміну інформацією між агентствами; сприяння технічному співробітництву між ними; сприяння підготовці журналістів.

Активний обмін інформацією між агентствами на національному та наднаціональному рівнях – процес, що заохочується та має місце у країнах та регіонах по всьому світові. Країнии-учасниці СНД не є винятком. Стаття 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав передбачає сприяння широкому інформаційному обміну та необхідність укладання угод з вказаної області взаємодії.

В листопаді 1992р. уряди держав-учасниць уклали угоду про співробітництво в галузі інформації. В угоді зазначається, що сторони розглядають всі види інформаційних обмінів як найважливішу форму співробітництва. Учасниками обмінів можуть бути не тільки засоби масової інформації, а й громадяни, їх об’єднання, державні та урядові установи, а також їх представництва на території країн-учасниць СНД. Сторони зобов’язуються сприяти всім формам співробітництва між різними засобами масової інформації своїх країн для забезпечення широкого вільного розповсюдження і обміну інформацією.

Фотоінформаційна база СНД може стати третьою в світі після глобальних фотослужб англійського агентства Рейтер і американського Ассошіейтед прес.

Важко переоцінити роль угоди про основні принципи взаємодії з інформаційним агентством “Інтерфакс” у розбудові інформаційного простору у рамках країн-учасниць СНД. Ця угода була підписана президентами країн-учасниць СНД у 1996 році. В результаті підписання цього документу, вперше в міжнародній практиці недержавний засіб масової інформації став офіційним і повноважним розповсюджувачем інформації у рамках СНД та здійснює функції по міждержавному інформаційному обслуговуванню.

У якості інформаційного повноважного представника “Інтерфакс” зробив акредитацію при Парламентській Асамблеї РЄ, і фактично зареєстрований як друкований орган СНД.

Інформаційне агентство “Інтерфакс” наділяється правом виконання функції офіційного розповсюджувача інформації в рамках Співдружності та виконання функцій в міждержавному інформаційному обслуговуванню.

Взаємовідносини кожної держави-учасниці з інформаційним агентством “Інтерфакс” по здійсненню ним функцій, викладених в угоді, регулюються окремими договорами. Україна підписала договір з “Інтерфакс” про співробітництво та про взаємний обмін інформацією.

Країни, що підписали угоду, у відповідності до національного законодавства сприяють інформаційному агентству “Інтерфакс” та створеним ним на їх території інформаційним структурам в здійсненні функцій по збору і розповсюдженні інформації на території країн про події, що мають місце на території країн, про засідання Наради голів держав і наради голів урядів СНД, про прийняття документів в рамках СНД, про діяльність органів Співдружності.

Діяльність інформаційного агентства “Інтерфакс” здійснюється без залучення коштів, що виділяються на утримання статутних і галузевих органів Співдружності.

В інтересах своєчасного розповсюдження інформації, кожна з сторін у відповідності до національного законодавства сприяє “Інтерфакс” у його діяльності на своїй території, в тому числі у розвитку інформаційних структур, що складають єдину систему міждержавного інформаційного обслуговування сторін.

Угода про основні принципи взаємодії з інформаційним агентством “Інтерфакс” є відкритою для приєднання будь-якої держави-учасниці СНД, що визнає положення даної угоди.

Угода підписана строком на 5 років. Після закінчення строку угода автоматично продовжує свою чинність на той же період, якщо сторони не приймуть іншого рішення.

Угода створила основу для активного проникнення інформаційного агентства “Інтерфакс” на інформаційні ринки країн-учасниць СНД і для реалізації комерційних проектів на основі співробітництва із урядовими колами держав Співдружності і з громадсько-політичними партіями і рухами.

Республіка Казахстан підписала угоду з деякими зауваженнями, а Узбекистан та Україна виключили для себе №7.