Видавничі міжнародні інформаційні системи

1. Комп'ютерно-інформаційна преса

З розвитком комп'ютерних технологій зникають у минуле газетні друкарні з касами шрифтів і матриць, лінотипами та іншими подібними пристроями. Але всемогутня електроніка не знизила сили друкованого слова. Навпаки, у союзі з новітніми технічними досягненнями преса набула нових можливостей, стала більш оперативною та мобільною.

Зрозуміло, цілком комп'ютеризоване суспільство - справа майбутнього. Але і зараз деякі газети у західних країнах, зокрема у США, верстаються за допомогою комп'ютерних систем, які дозволяють розмістити у номері "картинку" з відеозапису, чи навіть з прямого телеефіру.

Нині на перший план виходить участь комп'ютера у прискоренні отримання користувачем інформації. Це, наприклад, факс-газети. Вони створюються не як альтернатива звичайним газетам, а як швидкий засіб їх передачі. Так, американські дипломати у деяких країнах світу отримують через факс спецвипуски провідних американських газет, змакетовані з урахуванням їхніх потреб і запитів.

Інший спосіб прискорення передачі інформації - аудіотекст. Це передача різноманітної інформації за допомогою телефону - від прогнозу погоди до біржових новин. За даними нью-йоркського експерта в галузі масової комунікації Д.Тьюлоу, у Сполучених Штатах і Канаді понад 24 газети займаються подібним телефонним сервісом, хоча прибутковий він поки що для трьох.

З розвитком комп'ютерної журналістики з'являються нові типи видань. Дж.Гоулд підготував до видання журнал з обчислювальної техніки "РС Vision", який з кінця лютого 1991 р. почав розповсюджуватись через газетно-журнальну мережу кіосків Мельбурна (Австралія) у вигляді гнучких магнітних дисків з ємністю пам'яті 1,2 Мбайта.

Новий комп'ютерний журнал обсягом 130 сторінок з кольоровими графічними матеріалами та рухомими мультиплікаціями можна використовувати лише на ІВМ або на ІВМ-сумісних ПЕОМ. При цьому для початку читання журналу в персональній ЕОМ необхідно лише натиснути клавішу "Бекспейс", після чого у нижній частині екрану відтворюються команди, що забезпечують перегортання журналу чи повернення на попередні сторінки.

Для верстки комп'ютерного журналу використовуються чотири пакети програмного забезпечення, причому основним є пакет, розроблений фірмою "УСМ Конкорд" (м.Кембрідж, шт.Масачусетс). Для скорочення обсягу пам'яті, необхідного для графічної інформації, замість поелементного зчитування зображення, застосовано метод блокового зчитування, причому одночасно на екрані дисплея можуть відображатись 16 з 256 можливих кольорів і відтінків. Відтворення рухомих мультиплікацій передбачено лише на деяких сторінках першого випуску журналу.

Автор вважає, що комп'ютерний журнал буде достатньо привабливим для реклами. Так, в одній з рекламних об'яв першого випуску журналу читачу демонструється порядок роботи та застосування нового зразка маніпулятора типу "миша", а в подальшому планується демонструвати в рекламі дію різних програмних продуктів. При цьому буде також передбачена додаткова супровідна інформація, що розширить знання читача про рекламований програмний продукт.

Тираж першого випуску комп'ютерного журналу нараховує 11 тисяч примірників. При цьому підраховано, що в звичайному вигляді на нього витратилося б 2,6 тонни паперу. Крім цього, магнітні диски зручніші для зберігання, ніж паперові видання. Ціна примірника комп'ютерного журналу 3,95 австралійського долара. У роздрібний продаж він надходить у вигляді 5,25-дюймових магнітних дисків, але також випускається на 3,5-дюймових гнучких дисках.

Дж. Гоулд не може оформити патент на комп'ютерне видання журналу і чекає появи аналогів приблизно через шість місяців. Сам він планує підготувати аналогічне видання у вигляді відеокасет для користування за допомогою відеомагнітофона і телевізора.

Змінюються і форми спілкування читачів з газетами. Фірма "Діджітал еквіпмент" (США) розробила спільно з фірмою "Аудіотекс" комплект програмно-апаратних засобів, що забезпечують читачам газет більш широкий доступ до рекламованої в газетах продукції при скороченні публікованого обсягу адреси поштової інформації.

Для користування автоматизованою інформаційною системою на базі нових засобів читач повинен стати членом своєрідного читацького клубу, членство в якому (особистий ідентифікаційний номер) він отримує в обмін на деякі прості біографічні відомості (кількість дітей, домашніх тварин і автомобілів, потреб у товарах роздрібної торгівлі).

У газетній рекламі буде вказуватись телефонний номер, яким може скористатись будь-який член читацького клубу, що має свій ідентифікаційний номер. Останній забезпечує вхід до інформаційного банку даних газетного видавництва, що має ряд підготовлених повідомлень з публікованої реклами, а також дозволяє отримати відповіді на питання по телефону через автоматичний синтезатор мовлення або телефоністку.

До переваг нової системи відносять більш цілеспрямовану інформацію, яку можуть отримати читачі, а також більш ефективні рекламні послуги через газету для рекламодавців. Останні при цьому отримують від газетного видавництва статистичні відомості про читачів - потенційних покупців. Крім того, через банк даних газетного видавництва можна буде отримувати адресно-поштову інформацію для передплатників газет.

За думкою авторів нових програмно-апаратних засобів, американська читацька аудиторія достатньою мірою готова для позитивного сприйняття подібних газетно-інформаційних систем і не буде опиратися відкриттю деяких дрібниць власного особистого життя. Так, телевізійна мережа Сі-Бі-Ес вже створила подібну інформаційну систему для телеглядачів.

Новаторські настроєною вони вважають і англійську аудиторію, чого проте не поділяють газетні видавництва та рекламні агентства Великобританії. Видавництво "Індепендент" вважає, що газетно-інформаційні системи краще будуть сприйняті читачами провінційних газет, які могли б налагодити двосторонні зв'язки між читачами та рекламодавцями. В той же час видавництво "Гардіан" відмічає, що для постачальників реклами найбільш вигідними є центральні газети, які дають прямий вихід на широку читацьку аудиторію.

Розквіт комп'ютерної журналістики привів до того, що провідні у цій справі компанії вирішили об'єднатися. П'ятнадцять найбільших американських газетно-видавничих концернів та електронних корпорацій створили в травні 1993 р. дослідний консорціум з питання розробки "електронної преси" майбутнього: поширення газет за допомогою персональних комп'ютерів. Серед учасників консорціуму - газетний трест Ньюхауза, газетно-видавничі гіганти "Найт-Ріддер ньюзпейперз", "Ганнет", "Таймс міррор", "Тріб'юн", видавничий трест Херста, корпорація "Інтернешнл бізнес мешінз". Основні дослідження в рамках програми "Новини в майбутнє" проходитимуть у Масачусетському технологічному інституті (МТІ). Програма розрахована на 5 років і буде коштувати 1,5-2 мли. доларів щорічно.

Коментуючи створення консорціуму, газета "Нью-Йорк таймс" відзначила, що "видавці знову зацікавлені у використанні комп'ютерної та комунікаційної технологій". "Незабаром розпочнеться справжня сутичка за те, щоб мати можливість доставляти електронним шляхом новини прямо в будинки споживачів, що мають комп'ютери, - висловив переконання провідний спеціаліст МТІ, якому належить займатися цим проектом, Уолтер Бендер. - Одна з причин тому - фактор вартості. Для газет розповсюджувати свої матеріали електронним шляхом буде дуже дешево". "Мені здається, - вказав у свою чергу один з керівників МТІ Джон Хайнс, - формується загальна думка, що десь у майбутньому всі новини будуть розповсюджуватись електронним шляхом. Це не значить, що зникнуть повністю звичайні газети. Але у кожної людини буде можливість вибору".

У перспективі, на думку фахівців МТІ, кожна людина, знаходячись поза домом, зможе викликати будь-які статті з будь-яких газет на екран міні-комп'ютеру, який можна носити у кишені. Поки ж дослідники хочуть зосередитись на можливості передачі газетних статей на екрани персональних комп'ютерів через телефонну мережу. В обмежених масштабах подібні мережі в США вже діють. Наприклад, з минулого року користувачі електронної мережі "Америка он-лайн"" одержали можливість читати у себе на екранах комп'ютерів газету "Чикаго тріб'юн". Такий же спосіб розповсюдження своїх статей стала пропонувати газета "Мерк'юрі ньюз", що виходить у Сан-Хосе (шт.Каліфорнія). Нью-Йоркська газета "Ньюздей" оголосила, що в найближчому майбутньому всі абоненти телефонної компанії "Нью-Йорк телефон" зможуть дізнаватися про місцеві та спортивні новини, погоду і навіть меню в окремих ресторанах за допомогою своїх персональних комп'ютерів.