Класифікація міжнародних інформаційних систем

В світовій практиці проблема класифікації інформаційних систем займає чільне місце серед інших науково-технічних завдань. Вона успішно вирішена для класифікації інформаційних систем технічних та технологічних процесів різноманітних галузей практичної діяльності людства.

При розгляді цієї проблеми виключно для міжнародних інформаційних систем, тобто систем, зайнятих переробкою міжнародної інформації, виникають певні труднощі, пов`язані передусім з тим, що ці системи відносяться до сфери соціальної інформатики. Соціальний фактор накладає на елементи класифікації систем певну специфікацію, що притаманна тільки міжнародним системам. Розглянувши системно вплив соціальної інфраструктури на елементи класифікації міжнародних інформаційних систем (МІС), запропонована наступна ієрархічна класифікація:

1. відповідно носія інформації;

2. відповідно функціональному призначенню (професійної орієнтації);

3. відповідно основним технологічним операціям обробки інформації;

4. відповідно до роботи в реальному часі.

Самою універсальною системою класифікації є перша категорія, яка визначає поділ МІС на групи відповідно типу носія інформації (мал. 25). Природа (тип) носія інформації відіграє основну роль при розподілі МІС на групи, підгрупи і т.д.

Природно, що на самому верхньому рівні ієрархії першої класифікації знаходиться розподіл на паперові та електронні (безпаперові) системи. Під паперовими системами розуміють такі системи, де носієм інформації виступає папір, або подібний йому носій інформації: кіноплівка, відеоплівка, слайди і таке інше.

До електронних (безпаперових) систем належать такі системи, де основним носієм інформації виступає електронний (електричний) сигнал, який генерується та передається за допомогою спеціальних технічних засобів.

В свою чергу, паперові інформаційні системи розподіляються на три групи: виключно паперові; кіно-відеосистемні та оглядові інформаційні системи. До переважно паперових систем, де основним носієм інформації є папір у різних формах його представлення, відносяться такі МІС: бібліотечні, архівні, грошові та видавничі.

Бібліотечні та архівні системи – це інформаційні системи різних міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО та ін.), послугами бібліотек та архівів яких користується міжнародна спільнота.

Видавничі системи забезпечують видання міжнародних газет, журналів, каталогів, енциклопедій та інше, які мають значний попит у міжнародному спілкуванні.

Окремий вид мають грошові інформаційні системи, які забезпечують реальний паперовий (грошовий) процес функціонування міжнародних банків, фінансово-кредитних структур та інших економічних систем.

Кіно-відео інформаційні системи забезпечують міжнародний інформаційний простір кіно та відеопродукції. До них належать відомі міжнародні корпорації: Голлівуд (США), Мосфільм (Росія) та інші.

За своїм призначенням та характером носіїв інформації до паперових систем можливо віднести і оглядові інформаційні системи. До носіїв інформації в таких системах належать експонати музеїв та виставок, а також реальні наглядні об`єкти шоу-ігрових видовищ (музикальних, театральних та спортивних). Міжнародні інформаційні системи оглядового характеру (світові авіаційні виставки), музеї із світовим ім`ям: Лувр (Франція), Ермітаж (Росія) та інші складають невід`ємну частину міжнародних комунікацій земної цивілізації.

Друга інша багаточисельна категорія МІС належить до класу безпаперових (електронних), де основним носієм інформації є фізичний сигнал, що виробляється електронними, електротехнічними та радіоелектронними технічними засобами. Ідея безпаперових систем та технологій належить українському вченому академіку В.М.Глушкову, яку він висунув ще в 60-ті роки ХХ сторіччя. Ця геніальна ідея стала реальністю в наш час, створивши цілу індустрію безпаперових технологій.

За природою електронного сигналу ця категорія розподіляється на три види: аналогові; дискретні (цифрові) та гібридні (змішані) системи.

До класу аналогових систем потрібно віднести такі інформаційні системи, де носієм інформації виступає аналоговий або його ще називають неперервний сигнал: телефонний, телевізійний та радіосигнал. Тому клас аналогових систем розбивається на три підкласи: радіомовні, телевізійні та телефонні інформаційні системи.

Радіомовні інформаційні системи складають ту групу систем, де основним носієм інформації є радіосигнал, який розповсюджується за допомогою радіохвиль у світовому інформаційному просторі. До таких систем належать відомі гіганти інформаційних світових радіостанцій: Бі-Бі-Сі (Англія), Голос Америки (США), Німецька хвиля (Німеччина) та інші.

В інформаційних системах телевізійного класу основним носієм інформації є телевізійний сигнал (кадр), що розповсюджується у навколишньому просторі за допомогою радіохвиль певної частоти та модуляції. У світі телепрограм та телепередач відомі міжнародні телевізійні системи: СNN (США), РТА (Росія), Raters (Англія) тощо.

Телефонні міжнародні інформаційні системи забезпечують міжнародні телефонні переговори. Носієм інформації у таких систем виступає аналоговий сигнал, модульований звуковою складовою частотою. До таких систем належать провідні телефонні фірми у США, Великій Британії, Німеччині, Франції та Японії.

На противагу аналоговим інформаційним системам з винайденням комп`ютера почали розвиватися з 50-х років ХХ ст. дискретні або цифрові системи. Носієм інформації таких систем є дискретний сигнал, що приймає значення “0” або “1”, тобто вся інформація представлена у двійковому коді.

Гібридні інформаційні системи представляють такі системи, де існують приблизно рівнозначні два типи сигналів: аналогові та дискретні. Ці інформаційні системи є поєднання двох класів систем, а саме аналогових та дискретних.

В свою чергу, гібридні МІС можливо поділити на дві групи: універсальні та спеціалізовані. Типовими представниками універсальних гібридних систем є інформаційні системи Відеотекст та Телеконференцій. Система Відеотекст є поєднанням інформаційних та технічних характеристик телефонії, телебачення та обчислювальної техніки з метою надання інформаційно-пошукових та довідникових послуг у сфері міжнародних комунікацій. Такі системи є досить популярними у Англії, Німеччині та країнах Скандинавії.

Система Телеконференцій являє собою інтегровану аналого-дискретну інформаційну систему, що створює віртуальний інформаційний простір в реальному часі для комунікацій груп користувачів. Ця система потребує застосування досить різноманітного обладнання: терміналів, факсимільного зв’язку, телевізійних камер, відеомагнітофонів, комп’ютерів, модемів, графічних дисплеїв та акустичної техніки.

Серед гібридних спеціалізованих систем розрізнюють системи типу Телетекс, Телетекст та Електронна пошта. Вони спеціалізується на виконанні певних інформаційних послуг. Система Телетекс призначена для автоматизації редакційно-видавничих робіт, система Телетекст використовується як інформаційно-довідкова система разом з телевізійними сигналами, а система Електронна пошта замінює звичні паперові відправлення на обмін між користувачами за допомогою комп`ютерних та аналогових технологій.

Саму потужну групу МІС складають дискретні або цифрові системи. Це пояснюється бурхливим та стрімким розвитком обчислювальної техніки за останні 20 років. Цю групу систем відносно телекомунікаційних властивостей можна розділити на два класи: безмережеві та мережеві. Безмережеві системи дискретного класу складають офісні та спеціальні МІС. Офісні безмережеві системи нагадують інформаційну систему замкнутого типу, що не має телекомунікаційного виходу в світовий інформаційний простір. Такі МІС працюють автономно над редагуванням та набором текстів на різних мовах світу, виконують фінансово-економічні задачі тощо. Головним програмним забезпеченням таких систем є стандартні офісні програми.

Окрему групу складають спеціальні дискретні системи, що призначені для виконання певних корпоративних завдань дослідницької роботи в галузях міжнародної інформатики.

Мережеві дискретні системи розділяють на три групи: локальні, регіональні та глобальні. Такий поділ зумовлений телекомунікаційною архітектурою кожної групи. Локальні мережі – об`єднання комп`ютерів в одну функціональну систему на умовно незначному просторі :одне приміщення, територія приблизно від 1 до 5 км., межа території однієї фірми чи організації. Регіональні мережі об`єднують комп`ютери в систему на відстані в середньому від 50 до 500 км., наприклад, мережа Fidonet. Для глобальних мереж характерне спільне функціонування комп`ютерів у світовому інформаційному просторі, наприклад, глобальна мережа Internet, мережа CompuServe, Bitnet тощо. (Детально перша група МІС розглянута в частині другій книги.)

Другу категорію ієрархічної класифікації складає поділ МІС по функціональному призначенню (мал.26). Головним чинником у такій класифікації виступає професійна орієнтація систем за функцією виконуваної роботи.

За цією класифікацією структури МІС можливо розділити на 6 груп: культурологічні, владні, науково-технічні, соціальні, фінансово-економічні та міжнародних організацій. Кожна група виконує певну частину інформаційної роботи в інформатизованому суспільстві і, в свою чергу, ще поділяється на підгрупи (рівні).

Культурологічну групу МІС складають лінгвістичні, навчальні та бібліотеко-архівні системи. До владних інформаційних систем належать наступні: президентські, парламентські та урядові. Групу науково-технічних систем складають науково-дослідні, екологічні та геоінформаційні системи.

Соціологічні, суспільно-політичні та правничі МІС утворюють соціальну групу. Для фінансово-економічної групи МІС характерний поділ на банківські, бізнесові та соціально-економічні підсистеми.

Інформаційні системи міжнародних організацій можна поділити на підгрупи за призначенням функціонування головних міжнародних організацій: ООН, ЮНЕСКО та НАТО. Основні системні та інформаційні характеристики МІС функціональної категорії приведені в третій частині даної книги.

Третю групу в ієрархічній класифікації складає поділ МІС за основними технологічними операціями обробки інформації. Сюди відносять інформаційно-наукові, інформаційно-довідникові, документальні, фактографічні системи тощо. Документальні МІС використовуються для обробки документів, публікацій, звітів, розпоряджень і т.д. Фактографічні системи оброблюють спеціальні фактичні відомості, що являють собою організовану сукупність формалізованих записів даних. Інформаційно-пошукові системи призначені для накопичення та пошуку за певними критеріями документів та даних.

Четверта група ієрархічної класифікації визначає розподіл систем стосовно часу обробки інформації: реального часу, квазіреального часу та нереального (ірреального) часу. До систем реального часу відносять такі системи, обробка інформації, у яких має незначне часове відставання від часу отримання завдання (від 0,1-0,5 сек. до 1-5 сек.).

Системи квазіреального часу мають часове відставання (від 6-10 сек. до 30-60 сек.), а для систем нереального часу характерне часове відставання більше 1-5 хвилини.

На практиці для визначення категорії МІС застосовують комплексний підхід, який об`єднує всі чотири класи. Наприклад, інформаційну систему можна охарактеризувати як президентську інформаційно-пошукову регіональну систему, що працює в реальному часі.