Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр). Боротьба з культом особи Сталіна та її значення для України. Початок десталінізації та демократизації суспільного життя в Україні.

5 березня 1953 р. – смерть Й. Сталіна. Початок боротьби за владу в комуністичній партії.

Березень – червень 1953р. – тимчасове «колективне керівництво» - розподіл вищих почад між найближчими соратниками Сталіна – Г. Малєнков (Голова ради Міністрів СРСР), М. Хрущов (І секретар ЦК КПРС(1952) ), Л. Берія (Глова МВС і Держ. безпеки).

Червень 1953 р. – Берія звинуватив Мельникова в русифікації вищої школи і дискримінації місцевих кадрів з західноукраїнських областях. -> Мельникова звільнено з почади І секретаря ЦК КПРС -> вперше українець О. Кириченко.

26 червня 1953 р – арешт Берії, якого у грудні розстріляли.

1955 р – звільнення Малєнкова з посади Голови радии Міністрів СРСР -> М. Булганін

Березнь 1953 р. - М.Хрущова обрали першим секретарем ЦК КПРС.

Відсутність у наступників Сталіна бажання, а також змоги дотримуватися моделі «класичного сталінізму» позначилась також на звуженні діяльності потужного репресивного апарату в країні.

Із системи органів МВС — КДБ повністю вилучалися надані їм свого часу судові функції. Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1953 року було ліквідовано інструменти терору — військові трибунали, «особлива нарада» при Міністерстві внутрішніх справ СРСР, яка мала право виносити вироки навіть заочно. Позитивне значення мали заходи, спрямовані на підвищення ролі прокурорського нагляду.

Надзвичайно важливим кроком на шляху десталінізації і лібералізації радянського суспільства став XX з'їзд КПРС, що відбувся в лютому 1956 р.

В останній день роботи з'їзду, коли затверджувалися результати голосування по виборах керівних органів партії, Хрущов повідомив делегатів, що вони мають зібратися на закрите засідання. В ніч з 24 на 25 лютого М.Хрущов протягам чотирьох годин зачитував делегатам з'їзду доповідь «Про культ особи і його наслідки».

На з'їзді вперше була показана справжня постать Й.Сталіна – постать жорстокого тирана і диктатора. Доповідь М.Хрущова буквально шокувала багатьох комуністів.

Варто зазначити, що критика культу особи Й.Сталіна на XX з'їзді партії була хоч і різкою, але все-таки поверховою і не досить глибокою. Вона не містила в собі серйозного аналізу системних засад і головних причин формування режиму особистої влади колишнього вождя радянської держави.

Незважаючи на величезну інформаційну насиченість і емоційність, доповідь М.Хрущова скоріше маскувала, ніж змальовувала справжню картину злочинів сталінізму. В ній, зокрема, засуджувалися лише зовнішні сторони тоталітаризму («культ особи») і найбільш вражаючі події зловживання державою владою (масові репресії). Політика ж партії в цілому на всіх етапах соціалістичного будівництва вважалася правильною. З'їзд не обговорював доповіді М.Хрущова, а прийняв з цього питання лише стислу постанову, що містила всього декілька рядків.

Іншим напрямком подолання культу особи Сталіна було перейменування географічних назв, пов’язаних з його іменем

Однією ознакою демократизації суспільства стало ширше залучення громадськості до вирішення важливих суспільних проблем. До них варто віднести заходи щодо зміцнення законності, участь громадян в охороні громадського порядку, творення системи народного контролю.

Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953-1956 рр. в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій.

У цей час інтенсивнішою стала діяльність Ураїни на міжнародній арені. Значно активізуються зв*язки України із закордоном.

У СРСР і, зокрема, В Україні розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури.

У 1953-1964 рр. в суспільному житті за інерцією панували комуністичний романтизм та соціальні міфологія. На початку 60-х рр. нестабільність у суспільстві ставала дедалі відчутнішою.

Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр). Адміністративно - територіальні зміни. Входження Кримської області до складу України. Завершення формування територіальних кордонів.

7 січня 1954 р. була створена Черкаська область УРСР.

У 1954 р. Україні зі складу Росії було передано Крим.

Водночас акція передачі Криму до УРСР, що мала продемонструвати «вияв дружби і довір'я російського народу до українського» і підкреслити особливий статус України у складі СРСР, посилила автономістські домагання нового українського керівництва. Виявом прагнення економічного автономізму стало рішення ЦК КПУ у 1957 р. про передачу Українському Держплану функції планування та контролю над усією республіканською економікою. Найвищий розквіт українського офіційного автономізму припадає на 1963—1972 рр., коли першим секретарем КП(б)У був Петро Шелест

Входження Криму.

Причини:

1) територіальна та історична близькість Криму та України.

2) потреби у відновленні господарського і культурного життя на півострові, яке було в катастрофічному становищі, внаслідок депортації кримських татар.

3) розділення урядом України моральної відповідальності за масові депортації корінних жителів Криму у 1944 р.

Суть: 19 лютого 1954 р. на честь 300-річчя воз*єднання України з Росією, видано Указ Президії ВР СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

Наслідки: а) розширення курортного потенціалу України; б) додаткове напруження зусиль народного с/г; б) збільшення в Україні кількості росіян, які опиралися українізації.

Після цього державна територія України не змінювалася.