Стародавня історія і початки міста

Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. Широко представлені в Житомирі пам'ятки скіфського часу (XIII-III ст. до н. е.). У цей період тут зявляються городища, поселення і курганні могильники. Вони відомі в районі Смолянки, Зарічан, Корбутівки, Старої Рудні, Мальованки, Соколової гори, Крошні. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища X — XIII століть. Серед відомих археологів, що досліджували Житомирщину В. Б. Антонович, С. С. Гамченко, І. С. Винокур, Русанова та ін.

За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житоми́ра, що нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам'янкою збудували дерев'яний замок (зараз на Замковій горі, у цьому місці розташований філіал обласного архіву).

Павел Шафарик

Відомий чеський вчений-славіст Павел Йозеф Шафарик, доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури (рослини) — жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир — це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.

М.І.Теодорович у праці "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии", переповідаючи попередні, доповнює їх своєю: "Житомир вперше згадується в історичних актах в 1305 році під іменем Животова".

У Житомирі, як і на всій древлянській землі, в 945 році спалахнуло повстання, описане в Іпатіївському літописі. Невдовзі після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь Київської Русі.

Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв'язку з походом на захід війська хана Батия після розгрому Києва. Житомир під час монголо-татарського нашестя було цілком розорено й зруйновано, місто страждало від татарів ще кілька разів (до XVII століття).