Століття. У другій половині XIV ст

У другій половині XIV ст. посилюється вплив однієї з найбільших та могутніх держав у Східній Європі - Литовської.

У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, так звільнив з-під влади Золотої орди та приєднав його до складу Великого князівства Литовського^[1] «В 1320-их роках, - пише український історик Іван Крип’якевич, - великий князь Гедимін зайняв Берестейщину, дещо пізніше також Пінщину разом з давньою древлянською землею. Його син Любарт, в 1340 р. став волинським князем і намагався здобути Галичину. Другий син Гедиміна — Ольгерд — в 1350-их роках опанував чернігівсько-сіверську землю, в 1362 р. зайняв Київ, у 1363 р. переміг татарів над Синьою Водою і поширив свою владу на Поділля»^[2]. В наслідок цього почастішали набіги татарів, місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі.

Оригінал Кревської унії, 1385 р.

У 1385 відбулася Кревська унія. У травні 1393 р. Вітовт посунув війська проти Києва та Поділля: "А князю Володимеру Олгирдовичю, тогда бивше в Киеве, и не всхоте покоры учинити и челомь ударити великому князю Витовту. Тои же весны князь велики Витовт поиде взя град Житомир и Вручии и приеха к нему князь Володимир"^[3].

У 1399 році золотоординський хан Єдигей розгромив військо литовського князя Витовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «…без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Вщент зруйнували місто орди хана Менґлі-Ґирея в 1481 році, що підтверджує ревізія замку Житомирського в 1545 році ^[4]

Житомир на мапі Себастьяна Мюнстера, 1554 р.