Античні міста держави Північного Причорномор’я

Античні міста-колонії (поліси) в Північному Причорномор'ї були засновані внаслідок Великої грецької колонізації VIII - VI ст. до н.е. (спочатку греки засновували колонії в Середземномор'ї, пізніше - на березі Чорного моря). Це було винятково мирне господар­ське освоєння земель, оскільки на морських і лиманних узбережжях, де осідали греки, тоді ще ніхто не жив. На нових землях існували джерела сировини (метали, ліс, сіль), пло­дючі ґрунти. Важливими для ведення господарства були сприятливий клімат, можливість продавати грецькі товари на нових ринках збуту.

Були засновані такі колонії:(Істрія-пониззя Дунаю, Ольвія-Пів.Буг, Пантікапей-м.Керч, Феодосія,Тіра-побл. М.Білгород-Дністр., Керкінікіда-Євпаторія, Херсонес-Севастополь).

У розвитку, міст-колоній Північного Причорномор'я виділяють два періоди: перший (грецький) - середина VII ст. до н.е. - середина І ст. до н.е. (незалежність полісів та їхні тісні зв'язки з Грецією); другий (римський) - середина І ст. до н.е. - 70-ті роки IV ст. н.е. (залежність полісів від Римської імперії). У IV ст. н.е. античні міста-колонії Північного Причорномор'я припинили своє існування.

Державне життя.За державним устроєм грецькі міста-колонії в Північному Причорно­мор'ї були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками. За­конодавчу владу представляли ради та народне віче, виконавчу - колегія архонтів (вищі службові особи, які обиралися на певний строк) або тирани (правителі, які захопили владу силою і правили одноосібно). Усі дорослі чоловіки в разі необхідності ставали воїнами. Близько 480 р. до н.е. обабіч Керченської протоки виникло Боспорське царство, яке об'єд­нало понад 20 грецьких міст-колоній. Столицею царства став Пантікапей. Близько 107 р. до н.е. у царстві відбулося повстання скіфів, які проголосили своїм царем Савмака. По­встання було придушене боспорським царем Мітрідатом IV.

Господарське життя. Кожний з полісів сам себе забезпечував усім необхідним для жит­тя. Провідними заняттями були вирощування збіжжя, винограду, городини, рибальство й переробка риби, скотарство. Високого рівня досягло ремісниче виробництво: металооброб­ка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів із скла, дерева, кістки, ювелірна справа. Основними товарами, що вивозили до Греції з полісів, були: збіжжя, худоба, шкури, ху­тро, солона риба, сіль, раби. Купували (ввозили) металеві вироби, зброю, тканини, коштов­ні прикраси, посуд, прянощі, оливкову олію та вина. У кожному полісі карбували власні бронзову, золоту й срібну монети. Кожне ^іісто мало сільськогосподарську округу - хору, що складалася з невеличких поселень або містечок, мешканці яких жили з городництва й садівництва, вирощуючи продукцію на продаж. Як і в Греції, усі великі міста були оточені міцними оборонними мурами з вежами та мали укріплені гавані. Усередині вони поділялися на квартали. У центрі міста розташовувалася головна площа - агора, поряд з нею - священне місце з храмами, капищами, жертовниками - теменос. Навколо агори будували важливі громадські споруди. У деяких містах їх розташовували на укріпленому пагорбі - акрополі. Будинки зводили з каменю, стіни тинькували, дах накривали черепи­цею. Вулиці планувалися прямими. Вони перетиналися під прямим кутом або розходилися променями. Уздовж вулиць прокладали керамічні водогони й каналізаційні труби.

Духовне життя. Найшанованішим із божеств у полісах Північного Причорномор'я був Аполлон. Переселенці вірили, що саме він є заступником колоністів. Мешканців міст-ко- лоній вирізняла висока культура, багато хто з них був письменним. Існували гімназії, де діти навчалися і займалися срортом. Більшість родин вільних громадян мала змогу на­вчати своїх дітей читати, писати, рахувати. Багато хто з учнів опановував риторику. Роз­вивалися музика, література, ставилися театральні вистави. Особливо шанувалися історія й філософія.

4. Суспільно-політичне і економічне життя східнослов’янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (4-пер.пол.13 ст.)

Після розпаду держави гунів і смерті Аттіли (453р.) анти зайняли значну територію в Північному Причорномор'ї. Прокопій Кесарійський зазначає, що в першій половині VІ ст. вони населяли територію від Дунаю (Істри) до Меотіди (Азовського моря). Разом із спорідненими склавинами вони займали величезні простори від Грону та верхньої Одри на заході до Сейму - на сході.

Основою економіки антських племен було орне землеробство. Соціальна диференціація антського суспільства зумовила зародження державної структури, на чолі якої стояли зверхники – царі. Народні збори (віче) вирішували найважливіші громадські справи. Найактуальнішим для них була оборона. Для захисту вони утворювали військо, будували земляні вали, чинили інші військові дії. Антське суспільство можна характеризувати як військово-демократичне, яке відродилося після занепаду Скіфської держави.

Антський союз племен проіснував до 600-х рр. На його основі утворилося ряд нових союзів племен (княжінь): дуліби, білі хорвати, поляни, древляни, сіверяни, тиверці та ін. Основою цих племінних союзів була сільська община, яка складалася з одного або декількох селищ (поселень).

У VII - IХ ст. в суспільстві давніх слов'ян відбулися глибокі економічні і соціальні зміни. Вожді племен і старійшини родових общин поступово зосереджували владу в своїх руках. Протягом VIIІ - IХ ст. у Середньому Подніпров'ї сформувалося державне об'єднання Руська земля, в яку увійшли землі полян, древлян і сіверян. Державність у Руській землі було започатковано десь у VI ст. Цю державу очолив князь Кий на честь якого і було пізніше названо місто Київ.