АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

Античні держави Північного Причорномор'я були засновані давньо­грецькими колоністами у УІІ-У ст. до н.е. "Велику грецьку колонізацію", яка значно розширила межі античного світу, зумовили специфіка соціально-економічного й політичного розвитку давньогрецького суспільства, а також місцевих племен Північного Причорномор'я. Це, передусім, нестача земель у метрополії та їх перенаселення, намагання греків налагодити торговельні зв'язки з населенням багатих хлібом і худобою причорноморських степів. Однією з причин колонізації був недостатній розвиток продуктивних сил. Це вимагало обмеження чисельності населення античних держав, що спри­чинювало вимушену еміграцію.

Важливим фактором заснування греками перших поселень на території Північного Причорномор'я були пошуки джерел сировини, зокрема металу. Розвиток ремесел сприяв зростанню торгівлі і мореплавства. Грецькі пе­реселенці прагнули також освоїти придатні для ведення сільського госпо­дарства землі, забезпечити себе всім необхідним і бути економічно і полі-тично незалежними від грецької метрополії.

Найбільше колоній на причорноморських землях, за свідченням Стра-бона, мало іонійське місто Мілет. Разом з Мілетом у колонізації Північ­ного Причорномор'я і Приазов'я брали участь вихідці з інших грецьких міст: Теоса, Фокеї, Гераклеї, Ефеса, Клазомен, Колофона та ін.

У заселенні греками Північного Причорномор'я вчені простежують кілька етапів. На першому етапі (середина VII ст. до н.е.) у Північно-Захід-ному Причорномор'ї було засновано два поселення: Істрію у Подунав'ї і Борисфен на о, Березань. На другому етапі (перша половина — середина VI ст. до н.е.) греки освоюють узбережжя Березанського і Бейкуського лиманів, У пониззі Південного Бугу виникає античне місто Ольвія; кілька землеробських поселень з'являється на берегах Дніпровське-Бузького і Березанського лиманів. На Боспорі Кіммерійському були засновані міста Пантікапей, Гермонасса, НімфеЙ, Мірмекій, Кепи та ін. Усі вони розміщені на узбережжі Керченської протоки, а землеробські поселення становили їхню сільську периферію.

На третьому етапі (друга половина VI — початок V ст. до н.е.) почина­ється освоєння району Нижнього Подністров'я, де було засновано міста Ніконій і Тіра. Створюється ряд сільськогосподарських поселень на схід­ному узбережжі Дністровського лиману. В цей час значно розширюється територія міста Ольвії і виникають поселення на берегах Бузького лиману.

На четвертому етапі (кінець V ст. до н.е.) на території Західного Криму вихідці з Гераклеї Понтійської заснували місто Херсонес. Цим етапом, практично, завершився процес колонізації греками Північного Причорномор'я.

В основі колонізації давніми греками Північного Причорномор'я лежали експлуатація родючих земель, розвиток різноманітних ремесел, торгівля і рибний промисел. Зрозуміло, що населення сільських поселень, а подекуди й міст, було етнічно неоднорідним. Але в самих античних полісах, безперечно, переважало грецьке населення.

У Ш ст. до н.е. виникли важливий торговельний осередок — м. Танаїс в усті Дону, а також боспорські міста Патрасій, Кітей і Синдська Гавань та Калос-Лімен на західному узбережжі Криму. Протягом свого майже тисячо­літнього існування (до IV ст. н.е.) держави Північного Причорномор'я не пори­вали зв'язків Із середземноморським античним світом. Водночас елліни підтри­мували тісні економічні й культурні контакти з місцевими причорноморськими племенами, що, безумовно, залишило свій слід в історії скіфів, фракійців, синдів, меотІв, таврів, сарматів.

Початок дослідження античних пам'яток Північного Причорномор'я припадає на кінець ХУЛІ—першу половину XIX ст. Він пов'язаний з істо-рико-археологічними подорожами П. Сумарокова, П. С. Палласа, І. Пото-цького, Г. Е. Келера, П. І. Кеппена, під час яких було зібрано перший архео­логічний матеріал.

У другій половині XIX ст. розпочалися широкі археологічні розкопки Боспору (А. Є. Люценко, В. Г. ТІзенгаузен, І. Є. Забєлін, А. А. Сибірський), планомірні дослідження античного Пантікапея та його некрополя (К. Е. Дум-берг). На рубежі XIX і XX ст. античну тематику плідно розробляли В. В. Ла-тишев, К. К. Косцюшко-Валюжинич, М. І. Ростовцев.

У першій половині XX ст. Херсонес та античні старожитності Південно-Західного Криму вивчали Р. І. Лепер, К. Е. Гриневич, В. М. Дьяков та ін. В Ольвії розкопки провадили С. А. Семенов-Зусер і Б. В. Фармаковський.

У 1932-1940 рр. активні роботи вела Боспорська археологічна експедиція під керівництвом В. Ф. Гайдукевича, яка відкрила залишки боспорських міст Тірітака і Мірмекій.

Протягом останніх десятиліть систематично проводяться розкопки Пан-тікапея, Мірмекія, Тірітаки, Ілурата, Кітея, Феодосії, Німфея, Фанагорії, Кеп, Танаїса, Херсонеса, Ольвії, Тіри та інших північнопричорноморських античних міст. Найвагоміший внесок у вивчення цих пам'яток зробили археологи В. Ф. Гайдукевич, В. Д. Блаватський, Д. Б. Шелов, Г. Д. Бєлов, Л. М. Славін, І. Т. Кругликова, П. М. Шульц, А. М. Щеглов, П. О. Каришковський, Ю. Г. Виноградов, Е. І. Соломоник, С. Д. Крижицький, В. І. Ка-дєєв, В. М. Зубар, О. І. Домбровський, С. Ф. Сгржелецький. У кінці XX ст. об'єктом дослідження українських археологів стали залишки святилища Ахілла на острові Зміїному в Чорному морі (С. Б. Охотников, А. С. Островерхов).