Сарматський час

На схід і південний схід від Скіфії — у степах Подоння, По­волжя, Південного Приуралля і Західного Казахстану — проживали великі групи кочового населення, які з рубежу ІУ-Ш ст. до н.е. отримали назву сарматів. Ранні античні автори називали їх савроматами. Савромати-сармати були неоднорідними-за етнічним складом і не становили політичної єдності. За своєю мовою близькі до скіфів, оскільки, як і скіфи, належали до північноіранських народностей.

Власне сарматську культуру за хронологією її пам'яток поділяють на чотири етапи: савроматський (УІ-ІУ ст. до н.е.), ранньосарматський (IV-II ст. до н.е.), середньосарматський (кінець II ст. до н.е. — І ст. н.е.) і пізньо-сарматський (ІІ-ІУ ст. н.е.).

У сарматському середовищі виділяється дві великі локальні групи: вол-го-донська (близька до скіфської культури) і самаро-уральська (близька до сако-масагетського світу Середньої Азії і Східного Казахстану). Сармат­ське суспільство зберігало родоплемінний устрій, у ньому помітні значні пережитки матріархату.

Першим про племінний склад сарматів повідомив Страбон. Йому були відомі язиги, роксолани, сіраки, аорси. Пізніше інші автори згадують ще одне племінне об'єднання сарматів — аланів.

Карта 14. Сарматські пам 'ятки та античні міста.

І — античні міста; II — сарматські палі 'ятки.

І — Старобільськ; 2 — Яремівка; 3 — Балаклєя; 4 -- Лихачівка; 5 — Ворона; б —- Михайлівка; 7 — Янчокрак; 8 — Усть-Кам'янка, Мар'янівка; 9 -— Каяантаїв; 10 — Сміла, Залевки; її — Канів, Бурти; 12 — Троянів; ІЗ — Пороги; 14 — Островець; 15 — Новопетрівки; 16 — Соколова Могила (Ковалівка); 17 — Нижні Сірогози; 18 — Ногайчинськип курган.

Просунувшись у степи Північного Причорномор'я, сармати увійшли в контакт з античними містами-державами. Це сприяло поглибленню в них майнової і соціальної диференціації, посиленню влади військово-племінної знаті. На цьому етапі в сарматському суспільстві помітну роль починає відігравати праця рабів. Раби були також предметом торгівлі. У період проживання сарматів у степах Північного Причорномор'я виникають великі союзи племен і кінні дружини на чолі з відомими вождями. Сармати укладали угоди з античними містами, брали участь у війнах за межами Північного Причорномор'я, посилали своїх послів до римського імпера­тора Августа. Однак сармати так і не створили своєї держави, хоч для цього й були певні передумови. Поступово окреслюється формування своє­рідного політичного центру в басейні Нижнього Дону, де розташовані багаті поховання представників сарматської знаті.

Кінець сарматського періоду в історії Північного Причорномор'я пов'я­заний з навалою готів, які прийшли з Прибалтики в середині III ст. н.е. Наприкінці IV ст. н.е. (375 р.) у причорноморських степах з'явилися войов­ничі азіатські племена гуннів.

Сарматські пам'ятки на території України виділив В. О. Городцов. Під­сумки досліджень стародавньої історіїсарматів підбито у працях російського сарматознавця К. Ф. Смирнова.

Масовими археологічними пам'ятками, що засвідчили перебування сар­матів на території України, є кургани. Вони зафіксовані не тільки у Степу, а й у басейні Сіверського Дінця, в Середньому Подніпров'ї, на Південному Бузі і на Дністрі. Над вивченням і узагальненням старожитностей сармат­ських курганів на території України у другій половині XX ст. працювали О. І. Тереножкін, Г. Т. Ковпанєнко, А. О. Щепинський, О. В. Симоненко. Значний внесок у дослідження загадкових сарматських знаків (тамг) у Пів­нічному Причорномор'ї зробила Е. І. Соломонік.

У басейні середньої течії Сіверського Дінця відкрито і досліджено понад ЗО сарматських поховань. До ПІ-ІІ ст. до н.е. належать поховання поблизу с. Яремівка, а також зруйновані поховання Старобільська та Балаклеї. Мо­гили І ст. до н.е. — І ст. н.е., зазвичай, є впускними у насипах старих курганів. Вони перекриті дерев'яним настилом, а іноді кам'яними плитами. Нерідко у могилах знаходять крейду або вапно, іноді шар вугілля або по­пелу. Відкрито залишки тризни і жертвоприношення коня. У чоловічих по­хованнях виявлено мечі» наконечники списів і стріл, ножі, а також пряжки і фібули, кресала, ліпний або кружальний посуд та кістки тварин.

У жіночих похованнях знаходять намиста, сережки, персні, браслети, золоті бляшки, пряжки, фібули, бронзові дзеркальця, скляні флакони і лу­б'яні коробочки. Трапляються також прясла, ножі, точильні бруски, культові курильниці. В одному з поховань виявлено антропоморфну фігурку.

Сарматські поховання Ш-ІІ ст. до н.е. відкрито в кургані поблизу с. Ниж­ні Сірогози Херсонської області та біля сіл Ворона і Михайлівка Запорізької області. Окремі поховання зафіксовані в басейнах Ворскли, Самари та Орелі. Поблизу с. Нове Запоріжжя досліджено групу могил, у яких поховані

сарматські воїни. Поблизу с. Янчокрак Запорізької області досліджено багате поховання зі срібними позолоченими фаларами ІІ-І ст. до н.е. Серед пам'яток сарматської культури на території України виділяється

курган Соколова Могила, відкритий в 1974 р. біля с. Ковалівка Миколаїв­ської області (Г. Т. Ковпанєнко). Тут виявлено поховання жінки, яка належала до соціальної верхівки сарматського суспільства.

Рис. 63. Поховальний інвентар знатного сарматського воїна: І, 2—мечі: 3 — точильний брусок; 4 — наконечники стріл; 5 — кістяні накладки лука; 6-11 — деталі кінської збруї.

жала до соціальної верхівки сарматського суспільства. Це поховання було впускним у насипі кургану доби бронзи. Могильна яма (2,5 х 1,7 м) пере­крита подвійним накатом із дерев'яних колод. Посередині могили на вузь­кому дерев'яному помості лежав кістяк жінки. Збереглися рештки одягу (каптана), обшитого на полах, бортах і рукавах золотими бляшками. Шкі­ряне взуття (короткі черевички) також було густо розшите дрібними круг­лими золотими бляшками. Головний убір типу налобної пов'язки був обшитий намистинами із сердоліку і халцедону. Серед них — амулети: про-низка у вигляді жаби (символ врожайності) і дві підвіски у формі морських черепашок (символ вічності). Біля кістяка знайдено пару золотих сережок з кольоровими кам'яними вставками, два золотих намиста у вигляді лан­цюжків (одне з них прикрашене амфороподібними підвісками з червоно­го гранату), намисто з напівдорогоцінного каміння, золота, кераміки, скла, пару золотих браслетів із сердоліковими й скляними вставками і золотий, із вставним камінням, перстень ЗІ щитком з атрибутами єгипетської богині Ісіди у вигляді сонячного диска, пташиного пір'я і рогів бика.

У поховальному інвентарі виявлено посуд, срібну ойнохою, прикра­шену біля ручки рельєфним зображенням чоловічої голови і вигравіюва-ним рослинним орнаментом у верхній частині. Знайдено глек, оздоблений у верхній частині корпусу дванадцятьма ложкоподібними опуклостями. Нижню частину посудини облямовує восьмипелюсткова розетка. Канфар, викуваний з тонкого листового срібла, бронзове коване відерце, мармурова посудина, посуд з алебастру (у тому числі і глек типу лекіфа), тарілка зі скла, блюдо з фаянсу, глиняна ліпна курильниця, а також рештки дерев'я­ного кубка, — усі ці речі також виявлено у могильнику.

З предметів туалету й косметики знайдено бронзове дзеркало зі сріб­ною з позолотою ручкою у вигляді фігурки чоловіка східного типу у позі сидячи зі схрещеними ногами, два опахала зі срібною і кістяною ручками, коробочки з кістки та дерева і флакон з гагату, кістяний гребінь і срібну ложку. До культових речей належить ціла серія амулетів, виготовлених з різних порід каменю (сердолік, яшма, янтар, вапняк та ін.) і морських черепашок, кістки, пасти, скла. До магічних фігурок, пов'язаних з культом врожайності, відносять і кістяну статуетку жінки.

Поховання з Соколової Могили на Південному Бузі, що датується І ст. н.е., є унікальною пам'яткою сарматської культури. За його допомогою з'ясовуються соціальна диференціація сарматського суспільства, торго­вельні й культурні зв'язки, вірування та обряди.

64. Сарматські старожитності:

І — кінські вудила: 2 —уявна реконструкція кінської упряжі.

Ще одне поховання заможної сарматки, яке також датується І ст. н.е., досліджено А, О. Щепинським в Ногайчинському кургані у Північно-Східному Криму. Поховальний інвентар включав сплетену діадему антич­ної роботи, масивну золоту гривну в чотири оберти, скриньку з предметами туалету, масивні золоті браслети, фібулу у вигляді дельфіна з гірського кришталю, персні з гемами, намиста тощо.

Цікаве поховання сарматського можновладця І ст. н.е. відкрито в 1984 р. О. В. Симоненком і Б. І. Лобаєм поблизу с. Пороги у Подністров'ї (Ямпіль-ський район Вінницької області). У поховальному інвентарі виявлено зо­лоту гривну, срібний келих, золотий браслет, фрагменти двох поясів, при­крашених золотою поліхромною гарнітурою. На обох поясах, на мечі, гривні й келиху з цього поховання були нанесеш тамги, тотожні тамгам царя Інісмея, що карбувалися наприкінці 70-х — на початку 80-х років нашої ери в Ольвії. Ця обставина дозволила з певною вірогідністю спів­віднести поховання в Порогах саме з цим володарем.

На лівому березі р. Інгул поблизу с. Новопетрівка і на Південному Бузі недалеко від с. Троянів виявлено цікаві жіночі сарматські поховання ї ст. н.е. Вони супроводжувалися золотими сережками, золотим флаконом, бронзовим казаном, бронзовими римськими ковшами і дзеркалом.

Серед курганів степового Правобережжя важливе значення має могиль­ник поблизу с. Усть-Кам'янка на р. Базавлук. З 63 невеликих курганів тут досліджено 20. У переважній більшості це були могили з підбоєм, окремі поховання виявлено у прямокутних і підквадратних ямах. Серед поховальних речей привертають увагу сіроглиняні глеки, оздоблені лощеними ром­бами, заштрихованими трикутниками, іншим орнаментом, та фібули з під­в'язаною ніжкою. Решта інвентаря типова для сарматської культури.

Серед пам'яток Лісостепу відомі могильники й поодинокі поховання сарматів І-ІІІ ст. н.е. у басейнах Ворскли, Псла і Сули на Дніпровському Лівобережжі. Цікаве, наприклад, поховання ІІ-ІЦ ст. н.е. поблизу с. Лиха-чівка Полтавської області. Небіжчик був похований у берестяному човні. Поряд знайдено золоті сережки, намисто, дрібні бронзові вироби І ліпний горщик з залишками проса.

Рис. 65. Сарматські старожитності:

1-4 — прикраси; 5 — дзеркало; б, 9, II ~ гончарний посуд; 7, 8 — ліпні горщики; — ритуальна посудина; 12 — металевий казан.

На Правобережжі (Канівщина та басейн Тясмина) у курганах за попе­редньою традицією скіфського часу будували дерев'яні стовпові гробниці, які Іноді, за ритуальним звичаєм, спалювали. Поховання супроводжуються золотими ювелірними виробами Із вставками з кольорового каміння, брон­зовим посудом римського виробництва, а також червонолаковим посудом, бусами, гемами тощо. Трапляються й типові сарматські бронзові казани. Сарматський могильник І ст. н.е. досліджено на Калантаївському городищі чорноліської культури (Є. Ф. Покровська, Г. Т. Ковпаненко). Тут відкрито 42 поховання у ґрунтових ямах. Відмічено типову для сарматів рису — наявність деформованих черепів. Поблизу с. Залевки (біля м. Сміла) знайдено скарб початку нової ери. Він складався з двох масивних золотих шийних гривен, браслетів, сережок та двох сарматських мечів.

Сарматські могильники І-ІІ ст. н.е. зафіксовано у селах Острівець Івано-Франківської, ЛенкІвці і Киселів Чернівецької та Буряківка Тернопільської областей. У чоловічих похованнях знайдено сарматські мечі, бойові ножі; у жіночих — скляне, пастове і янтарне намисто, бронзові дзеркальця. Кера­міка в могилах представлена ліпним і гончарним посудом. Ці старожит­ності дослідники пов'язують із просуванням у Середнє Подністров'я і При­карпаття окремих груп сарматських племен язигів і роксоланів.