Тілоградські пам 'ятки: 1 —Дубой; 2 — Курилівка; 3 — Милогради. XIII. Юхнівські

пам'ятки: І — Кузіпа Гора; 2 — Пісочний Рів; 3 — Юхнове. XIV. Пізньовисоцькі

пам 'ятки: 1 — Княжне; 2 - Черепин. XV. Воронезькі пам 'ятки: 1 — Часті кургани;

2 — Мастюгине. XV, Воронезькі пам'ятки: І — Часті кургани; 2 — Мастюгине.

(За кн.: Археология Украинской ССР: В трех томах. —К., 1986. — Т.2. —Карта 3. —

С.62-63).

Рис. 54. Кам 'яні ідоли, що стояли на скіфських курганах.

Пам'яткиСтепової Скіфії. Старожитності Степової Скіфії відомі пе­реважно за курганними похованнями кочовиків. Досліджено також залиш­ки поселень. Над вивченням і узагальненням цих пам'яток у різні роки працювали І. Є. Забєлін, М. І. Веселовський, М. І. Ростовцев, а також Б. М. Граков, В. А. Іллінська, О. І. Тереножкін, О. М. Лесков, Є. В. Чернен­ко, В. І. Бідзіля, Б. М. Мозолевський, В. В. Отрощенко, В. Ю. МурзіІІ.

Курганні старожитності Степової Скіфії представлені похованнями ря- \ дових скіфів і гробницями царської знаті. Трапляються, однак, поховання, які за речовим інвентарем можна вважати могилами заможних простих скіфів. Отже, різні курганні поховання свідчать про складну соціальну структуру скіфського суспільства.

Кургани простих скіфів порівняно невеликі, до 1,5 м заввишки і до 25 м у діаметрі. За формою могили це катакомба. Небіжчиків клали на підстилці з трави або на дерев'яному помості у випростаному положенні, головою переважно на захід. Чоловічі поховання супроводжуються зброєю (списи, сагайдак зі стрілами, зрідка мечі або кинджали), у складі речового інвентаря жіночих поховань переважають прикраси (сережки, браслети, каблучки з* бронзи і срібла, бронзові дзеркала, намисто зі скла, пасти тощо). І в чоловічих, і в жіночих похованнях ставили жертовну їжу — м'ясо коня або вівці: Поряд, зазвичай, клали залізний ніж.

У курганах заможних простих скіфівчоловічі поховання супровод-<уються значним військовим спорядженням; разом з небіжчиком ховали (одного або двох забитих коней (поховання біля м. Орджонікідзе та с. Капу-Ілівка Дніпропетровської області).

Поховання добре озброєного скіфського воїна відкрито у 1967 р. О. Г. Шапошниковою в кургані поблизу с. Новорозанівка Миколаївської області. На голові небіжчика був шолом. Сам він лежав на розстелених на дні могили панцирі та штанях, набраних з дрібних залізних лусок. Поряд знайдено бронзовий пояс з мечем і торитом з 200 наконечниками стріл. Ліворуч від воїна виявлено два списи, праворуч — кістки коня від жертов­ної їжі І залізний ніж.

Рис. 55. Матеріали скіфської культури:

І — металевий казан; 2-4 — глиняний посуд; 5-6, 8-9 — знаряддя праці; 7 — бронзове дзеркало.

Цікавою є група скіфських поховань, які фіксують контакти скіфів, як заможних, так і простих, з давньогрецькими племенами та їх культурою на території Криму. На Керченському півострові в курганах з кромлехами та кам'яними склепами було відкрито понад 50 поховань, в яких серед супровідного інвентаря знайдено акинаки, наконечники списів і стріл, бо­йові пояси, панцирі, прикраси, бронзові дзеркала, скіфський ліпний та грецький амфорний і столовий посуд.

Поблизу с. Фронтове було досліджено безкурганний могильник V-IV ст. до н.е. Поховання супроводжувалися мечами, стрілами, ножами, точильними брусками, прикрасами,

Аналіз пам'яток Криму засвідчує, що частина скіфів під впливом давніх греків почала, очевидно, переходити від кочового до осілого побуту та землеробського господарства.

Кургани скіфської знаті,їх ще називають "царськими" за пишність поховального обряду. Ці старожитності У-ІУ ст. до н.е. мають важливе значення для розуміння соціальних взаємин у скіфському суспільстві та його політичного ладу. "Царські" кургани зосереджені у південній, сте­повій, зоні України на території сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Херсонської та інших суміжних областей. Дослідження їх роз­почалося ще в минулі століття.

Одним з найдавніших поховань скіфської знаті (VI ст. до н.е.) є Литий (Мельгуновський) курган біля с. Кучерівка Кіровоградської області. Він був розкопаний 1763 р. за дорученням губернатора Новоросійської губернії О. П. Мельгунова (звідси й назва). Разом з похованням одного зі скіфських племінних вождів тут було виявлено залізний меч у золотих піхвах, при­крашених зображеннями крилатих левів, які стріляють з лука, і крилатих биків з людськими обличчями. Знайдено також золоту діадему, золоті бляш­ки — нашивки у вигляді орлів, срібні прикраси. Ці речі та їх орнаментику вчені пов'язують з впливом на скіфів VI ст. до н.е. Ассирії та Вавилонії.

Скіфський курган Солоха поблизу с. Велика Знам'янка Запорізької об­ласті був розкопаний у 1912-1913 рр. М. І. Веселовським. Під курганним насипом 18 м заввишки було виявлено два поховання: центральне, пограбоване ще в давнину, і бічне, яке збереглося. Про багатства погра­бованого поховання можна здогадуватися, виходячи з уцілілої могили двох коней, вуздечки яких були прикрашені золотими рельєфами на дерев'яній основі: налобники у вигляді риби і нащічники у вигляді крил. З предметів, що супроводжували саме "царське" поховання, збереглися золота голка і нашивні бляшки для одягу, срібна чаша і бронзовий кубок. В окремому приміщенні стояли бронзові візок і великий котел з їжею.

Рис. 56. Матеріали Скіфської культури:

1~3 — мечі; 4 — реконструкція кінської збруї; 5 — зображення змієногої богині на деталі кінської збруї; 6-8, 9-П, 14-17 — вістря для стріч; 12, 13—наконечники списів.

У бічній катакомбі разом з "царем" був похований насильно умерт­влений слуга — юнак-зброєносець. Трохи віддалік знайдено могилу п'яти коней з конюхом. Навколо "царського" поховання було виявлено зброю, посуд, золоті і срібні побутові предмети, серед них — золоту чашу і три бронзових котли з їжею. На лівій руці похованого було два, а на правій — три золотих браслети. На шиї "царя" знаходилася золота гривна, прикрашена зображеннями лев'ячих голівок. Біля голови лежали бронзовий шолом і майстерно виконаний масивний золотий гребінь, на спинці якого зображено фігури.п'яти лежачих левів, а над ними — сцена бою двох вершників І піхотинця: поранений кінь одного з вершників упав; прикриваючись щитом, воїн, що спішився, намагається відбити натиск вершника зі списом. Завер­шить перемогу піхотинець, який кидається на ворога з мечем. За задумом художника, загибель вершника, який спішився, неминуча. Гребінь виконано у стилі античного грецького мистецтва.

Курган Чортомлик розташований біля м. Нікополя Дніпропетровської області і є одним з найбільших скіфських курганів (висота 19,5 м, довжина кола в основі 350 м). Досліджений у 1862-1863 рр. І. Є. Забєліним.

Під насипом відкрито поховальні споруди — центральну та бічну ката­комби. Вхідна яма центральної гробниці мала форму прямокутного, роз­ширеного донизу, колодязя глибиною понад 10 м. Від кутів цієї ями були зроблені проходи у чотири радіально розміщені підземелля.

Головною гробницею було південно-західне підземелля. У ньому вияв­лено поховання "царя". Навколо його черепа лежало 29 золотих блях від конічного головного убору, на шиї — золота гривна, на руках — по золо­тому брелку та персню. Біля бойового пояса був меч з піхвами, оздобле­ними золотом, рештки гориту зі стрілами, золота стрічка від нагайки та ніж. На гомілкових кістках — поножі. Поряд з черепом знайдено чотири нако нечники до списів, бронзову і срібну посудини та сагайдак зі стрілами. Біля південної стінки гробниці лежав кістяк зброєносця з золотою гривною, срібним браслетом і каблучкою, бойовим поясом, мечем, сагайдаком та ножем.

Рис. 57. Зразки творів мистецтва зі скіфських курганів:

І — срібна з позолотою ваза з кургану Чортомлик; 2 — фрагмент золотої пскторалі з кургану Товста Могила; 3 — сцена бою на золотому гребнеє! з кургану Солоха; 4 — зображення на пластинці з кістки з кургану Гашшнова Могила.

У північно-західному підземеллі відкрито поховання "цариці", її супро­воджували оздоблений золотом головний убір, золоті гривна, сережки, два браслети та десять перснів, бронзове дзеркало. У цій же гробниці лежав кістяк юнака — "виночерпія", біля якого знайдено залізний та бронзовий браслети, ніж, наконечники стріл, а також 14 амфор. У кутку споруди стояла І Всесвітньо відома сьогодні срібна амфора з фризом, на якому зображені І скіфи, що приборкують коней, а також лутерій (специфічна миска на ніжках).

Біля входу до південно-східного підземелля відкрито кістяк собаки, бронзовий казан, п'ять амфор, рештки кількох сагайдаків зі стрілами. У самому підземеллі зібрано 350 золотих прикрас від головних уборів.

Біля входу до північно-східного підземелля лежав кістяк чоловіка, поряд знайдено бронзову гривну, золоту каблучку, сагайдак зі стрілами та ніж, У самому підземеллі було шість амфор, зотліла скринька, срібна ложка та близько 2500 золотих прикрас від вбрання.

На захід від вхідної ями до катакомби виявлено три ями з кістяками 11 коней, які мали вуздечки та сідла з золотими і срібними прикрасами. Одна вуздечка з бронзовим набором лежала окремо. Поряд з цими ямами виявлено поховання двох "конюхів", серед супровідного інвентаря були при­краси І речі військового озброєння (наконечники списів, дротика, стріл).

Бічна катакомба, розташована на захід від центру кургану на глибині 11 м від поверхні, була прямокутної форми (7 м х 5 м). Це приміщення згодом порушено грабіжницьким підкопом. У ньому лежав зруйнований кістяк чоловіка з двома перснями, каблучкою та золотим окуттям піхов. Поряд стояли скіфський бронзовий казан та світильник античної роботи. У стінах підземелля відкрито три глибокі ніші. В них виявлено мечі з оздобленими золотими руків'ями, золоту оправу від ножа, бронзову чашу, 700 золотих прикрас і зотлілий одяг, бойові бронзові пояси, золоті ажурні бляхи, горит з золотим окуттям із зображенням сцен з міфу про Ахіллеса, точильце у золотій оправі, золоте намисто та бляшки. У грабіжницькому лазі знайдено залишки кістяків та уламки речей.

У 70-80-х роках XX ст. спільними зусиллями українських, російських і німецьких археологів (А. Ю. Алексєев, В. Ю. Мурзін, Рената Ролле) було проведено додаткові стаціонарні дослідження на місці кургану Чортомлик. Важливим результатом цих розкопок стали відкриття і розчистка великої кам'яної крепіди, яка опоясувала курган в його основі. По периметру основи кургану виявлено скупчення амфор і кісток тварин, пов'язаних, очевидно, з тризною. За результатом досліджень створено реконструкцію первісного вигляду кургану, що являв собою в давнину монументальну архітектурну споруду. Вчені з'ясували важливі деталі загальної характе­ристики захоронень у центральній гробниці та супровідних поховань за її межами. Матеріали досліджень узагальнено у колективній монографії: Курган датується IV ст. до н.е.

Курган Кудь-Оба розташований біля м. Керч, досліджений у 1831 р,³ П. Дюбрюксом. Насип кургану висотою 10 м, споруджений з плитняку.

Рис. 58. Матеріали зі скіфських курганів:

І — план поховальної камери кургану Куль-Оба; 2, 3 — Куль-Оба; 4 — Золотий курган; 5 Маріупольський курган.

В ньому був кам'яний склеп, до якого вів коридор. Саме приміщення похо­вальної камери прямокутне у плані (4 х 4,3 м) зі склепінням висотою 5 м.

У східній частині склепу стояв дерев'яний саркофаг, в якому виявлено кістяк чоловіка. На черепі збереглися залишки повстяного головного убору з золотими віночком і конусом на завершенні. На шиї була золота гривна з кінцями у вигляді скульптурних зображень скіфів-вершників, на руках — п'ять золотих браслетів. Біля кістяка лежали поножі, меч з руків'ям та піхвами у золотому окутті, точильце у золотій оправі, золота стрічка від нагайки та золота чаша. На піхвах вигравіювано ім'я грецького майстра ІІорнаха. Неподалік від саркофага виявлено чотири золоті пластинки із зображеннями скіфа з торитом та одна — зі сценою побратимства скіфів.

Біля західної стінки саркофага лежав жіночий кістяк. На черепі була слектрова діадема, на шиї — гривна з кінцями у вигляді левів та сканне намисто, на руках — по золотому браслету. Поховання супроводжували дві золоті підвіски з зображенням голови статуї Афіни з Парфенона, ство­реної Фідієм, а також дві витончені за виконанням золоті сережки. В ногах стояв нині широко відомий електровий келих із зображенням скіфських воїнів. Біля голови знайдено шість ножів і бронзове дзеркало.

У склепі біля східної стіни виявлено поховання "слуги", а в південно-західному кутку — поножі, шолом і кістки коня. Біля західної стіни знай­дено два наконечники списів, а також срібний лутерій з трьома срібними келихами і чашею. Біля входу до склепу стояли бронзовий казан, гідрІя, тарілка та амфора.

Зі склепу Куль-Обинського кургану походять також велика золота при­краса у формі оленя з монограмою грецького майстра (ПАЇ), бронзова з золотим плануванням гривна зі скульптурними зображеннями лев'ячих голів на кінцях.

Мелітопольський курган був досліджений в 1954 р. О. І. Тереножкіним. Під курганним насипом висотою 6 м відкрито дві пограбовані катакомби: центральну — з чоловічим і бічну — з жіночим похованням. Через вхідну яму був пробитий грабіжницький хід; у ньому виявлено кістки чоловіка і жінки, наконечники стріл, сокиру та фрагменти залізного панцира.

У центральній гробниці були розкидані кістки чоловіка, наконечники стріл, уламки золотих прикрас. У підлозі знайдено схованку, де лежали пояс, прикрашений 50 золотими бляхами із зображенням сидячої богині та скіфа перед нею, горит зі стрілами, оздоблений золотим окуттям, на якому зображено сцени з міфу про Ахіллеса, і пояс із бронзових пластин.

Бічна гробниця була пограбована частково. Тут знайдено зруйнований кістяк жінки на дерев'яному помості. Від її вбрання залишилися частина кайми від головного убору, складена із золотих бляшок, пронизок і намис­тин, стрічка із золотих блях та рештки шкіряного взуття, обшитого золо­тими бляшками. Поряд з похованою стояли три зотлілі дерев'яні скриньки з великою кількістю фаянсових і скляних намистин. У земляній основі поховальної камери, перекопаній грабіжниками, виявлено близько 4 тисяч золотих прикрас (налобний віночок, сережки, каблучка, підвіски, а також намистини, ґудзики, кришка від червонофігурної лекани, ручка срібного кіліка, ніжки від бронзової посудини). За кількістю золотих прикрас це одна з найбагатших могил у скіфських курганах IV ст. до н.е.

У коридорі підземелля на дерев'яному помості лежав кістяк молодої жінки — "служниці". Поряд знайдено бронзові сережки з золотим плаку­ванням, намисто, залізні браслети, пару глиняних пряселець та червонола-кову чашечку. Біля похованої стояли бронзовий казан з кістками барана, амфора та ярмо від колісниці, а вздовж обох стін коридора — 10 амфор.

На захід від вхідної ями було поховано двоє коней. Біля одного з них знайдено вуздечку з бронзовими прикрасами і залишки сідла, біля іншого, крім цього, був бронзовий грудний набір. У вхідній ямі відкрито залізні колісні шини, окуття маточин, скоби і великі гвіздки від колісниці.

Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки Запорізької області був досліджений у 1969-1970 рр. В. І. Бідзілею. Висота насипі становила 8 м, по колу він був обкладений кам'яною кртидою. У насипі виявлено залиш­ки тризни (кістки тварин, уламки амфор, вуздечок) та бронзові оздоби поховального кортежу (навершя, вуздечкові набори, пронизки та бляхи).

Під курганним насипом відкрито чотири могили — центральну і три бічні. Всі поховання виявилися пограбованими. У центральній гробниці знайдено останки чоловіка та уламки деяких речей. Поряд виявлено могили двох коней із золотими вуздечковими прикрасами.

В одній з бічних могил виявлено дитяче поховання. Серед поховальних речей тут були фрагменти срібної з позолотою гривни, золота сережка, бронзове навершя шпильки та пастове намисто. Поряд було розташоване жіноче поховання, біля входу до якого лежав кістяк слуги. У гробниці зі­брано 800 золотих бляшок від вбрання жінки. Тут же знайдено уламки кістяної пластинки Із зображенням змієногої богині та сцени боротьби скіфів з чудовиськом.

До іншої (північної) бічної гробниці вели дві вхідні ями глибиною бли­зько 8 м, на дні яких лежали залишки розібраних колісниць. У самій гроб­ниці знайдено сліди трьох поховань. Біля одного з поховань виявлено схо­ванку, до якої було поставлено три срібні посудини, два ритони з золотими оздобами, дві дерев'яні чаші, окуті золотими пластинками, і срібну з позо­лотою чашу. На широкому фризі цієї чаші зображено бесіду вельможних скіфів.

Біля ніг небіжчиків лежали кістяк коня з бронзовим вуздечковим набо­ром та останки двох рабів. У стіні могили відкрито нішу, в якій знайдено два бронзові казани, сітулу, залізну жаровню, чотири амфори та бронзову тацю, кілік, ойнохою, цідилок, ажурний черпак і залізні кліщі. Перед нішею лежав кістяк воїна-"охоронця".

У третій бічній могилі виявлено зруйноване жіноче поховання. Тут знай­дено уламки залізних мечів і наконечники до списів, рештки бронзового пояса, залізні шила, кістяний гребінь із зображенням собак, частини вере­тена, пастові підвіски, золоті пронизки і підвіски, нашивні бляхи, окуття дерев'яного посуду та ін.

Курган Товста Могила на околиці м. Орджонікідзе Дніпропетровської області був досліджений у 1971 р. Б. М. Мозолевським. Насип кургану мав висоту 8,6 м. Він був оточений ровом, заповненим уламками амфор та кіст­ками тварин. Тут відкрито викладений уламками амфор майданчик для тризни. Під насипом було дві могили — центральна і бічна. На схід від центральної гробниці знайдено дві могили з кістяками шести коней. Збе­реглися залишки вуздечок, прикрашених золотими та срібними наборами, і бронзовий нагрудник. Поряд відкрито три поховання "конюхів", одне з яких супроводжували золота гривна, залізний браслет, сагайдак і два ножі.

До центрального підземелля вела глибока (8,5 м) вхідна яма (2x4 м). Біля входу лежав кістяк слуги. Центральна гробниця виявилася пограбова­ною. Тут разом із зруйнованим чоловічим кістяком виявлено уламки заліз­ного панцира, бронзовий пояс і булаву, залишки бронзових поножів і сріб­них посудин, а також понад 600 золотих прикрас (нашивки). У дромосі знай­дено бронзові світильник і лугерій, велику амфору, три сагайдачних набо­ри, золоті оздоби нагайки, меч з обкладеним золотом руків'ям і піхвами та унікальну золоту пектораль із зображеннями сцен зі скіфського побуту.

У бічній могилі (вона не була пограбована) лежали кістяки жінки й ди­тини. Біля входів до цієї гробниці знайдено рештки дерев'яних колісниць, а над вхідною ямою — бронзові прикраси поховального кортежу (шість ажурних наверш, кілька вуздечкових наборів, бубонці, пронизки, бляхи). Вбрання жінки було розшите золотими бляхами, головний убір оздоблений золотими пластинками. На небіжчиці були також масивна гривна, пара сережок, підвіски, три браслети, перев'язі з намиста і 11 перснів. Поряд стояв срібний кубок, чорнолакова миска, скляні посудини тощо. Вбрання дитини також було оздоблене золотими бляшками. Серед супровідних речей знайдено золоті сережки, гривну, перстень, обручку, браслет, мініатюрну електрову чашу, кілік та ритон із золотим наконечником.

Крім жіночого і дитячого поховань у склепі та в окремій поховальній камері виявлено кістяки чотирьох слуг. У невеликій господарській ніші знайдено бронзовий казан і сковорідку та кістки тварин від жертовної їжі.

Великий Рижапівськип курган (Звенигородський район Черкаської облас­ті). Його висота — 9м, діаметр насипу в основі — 35 м. У 1884 р. розкопки на кургані розпочав Ю. Талько-Гринцевич. У1887 р. роботи були продовжені Г. Осовським. Тоді було досліджено катакомбну могилу, яка містила багате поховання молодої жінки — представниці соціальної верхівки скіфів. Було виявлено майже 500 золотих і срібних предметів. Серед них — золоті аплікації святкового одягу, біжутерія та срібний, бронзовий і керамічний грецький посуд. На особливу уваї-у заслуговують золоті колти і срібне гор­ня зі сценою боротьби, перлина грецьких майстрів, та два персні, виготовлені з золотих монет-статерів Пантікапею, датованих 330-315 рр. до н.е.

У 1995-1998 рр. дослідженнями цього кургану займалась українсько-польська археологічна експедиція під керівництвом С. Скорого і Я, Хохо-ювського. Як показали матеріали розкопок, підземна могильна камера (кургану була заінсценізована з одної сторони як житлова хата, а з другої — вигляді кочовища. Глиняні стіни могили були вкриті білою тканиною, |а основа — викладена ликом та ситцем. У "житловій частині" знаходилася [модель печі, вирізаної посеред поховальної камери у лесовій основі грунту. [Всередині змодельованої печі стояло два величезні бронзові казани, а біля них— підставка для тліючого жару, ніби для розпалювання вогнища.

Тіло небіжчика, одягнене у червоні штани і білий кафтан, підперезаний поясом, було покладено в куті могильної камери на підставці з дубових дощок. Покійний мав на собі масивний золотий нашийник з кінцівками у формі фігурок левів. З лівого боку (під рукою) був кинджал з рукояткою, окутою в золото, і сагайдак з луком та стрілами. Два додаткові сагайдаки зі стрілами повішені на гаках, вбитих у стіну над головою і ногами покій­ного. Біля ніг прикріплено на залізних гаках до стіни камери також спис і п'ять рогатин з залізними вістрями.

Навпроти останків, у другому куті могильної камери, розміщено п'ять рівно зрізаних пенькІв-стІльців, на яких виявлено грецький чорнолаковий посуд. Біля стіни камери стояли дві амфори, в одній з яких був рйтон, кухоль для пиття вина, окутий сріблом і золотом з золотим закінченням у формі голови лева. Дві інші амфори, а також бронзові кубок і миска були покладені біля входу до могильної камери.

В місці інсценізованого вогнища з казанами були таця з м'ясом та ціле кінське стегно. В казанах були кістки від ягняти і кінське стегно. Тут покладе­но також бронзове відерце з двома срібними посудинами — кубком та горням усередині. Останній посуд прикрашено сценами розривання оленя та бика грифонами.

На землі, в основі поховальної камери, лежав святковий одяг жінки, що складався з покриття на голову та велону. Він символізував присутність (Дружини покійного. Центральне захоронення супроводжувалось похован­ням чоловіка-"зброєносця" та коня у вхідній камері. Над замкнутою могилою, у бічній частині кургану, пізніше було поховано дружину у головному уборі та сукні, розшитих золотими бляшками, з поясом, також оздобленим золотими шіатівками-розетками.

Рис. 59. Матеріали скіфського поховального кортежу:

І — уявна реконструкція поховальної колісниці (Бердянський курган); 2, 3 — на-вєршя із зображеннями грифонів; 4 — навершя із зображенням бога Папая.

Великий Рижанівський курган датується дослідниками-скіфологами III ст. до н.е., тобто періодом, коли скіфів починають витісняти сармати, що просунулись у степи Північного Причорномор'я з-за Дону та Волги.

Опис скіфських курганів дає можливість визначити соціальну структуру скіфського суспільства У-ГУ ст. до н.е.: на нижньому щаблі були раби і збіднілі кочовики, потім ішли прості скотарі, степова аристократія, багачі і, нарешті, роди скіфських царів. Знайдені в курганах зразки ювелірного виробництва Й торевтики вказують на тісні зв'язки скіфів з античною дав­ньогрецькою культурою Причорномор'я.

Одним з центральних осередків скіфської держави кінця У-Ш ст. до н.е. вважається Кам'янське городище. Воно розташоване в центрі степової Скіфії (поблизу с. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області). Площа горо­дища близько 12 км². Акрополь давнього міста займав 32 га. На цій тери­торії археологи відкрили залишки кам'яних будинків. Виявлено багато античної кераміки. Б. М. Граков, під керівництвом якого досліджувалося Кам'янське городище, вважав, що на акрополі мешкала аристократична частина населення. Тут же, очевидно, були адміністративні громадські бу­динки та храми. На решті площі Кам'янського городища досліджено чис­ленні залишки житлових каркасних споруд. Великі будинки розміром 20 х 10 м складалися з кількох помешкань з вогнищами. Відкрито примі­щення службового призначення.

Зафіксовано залишки кварталів, де проживали майстри — металурги і ковалі. Залізоробне, ковальське та ливарне виробництва, розраховані на попит степового скіфського населення, були досить розвинуті.

Серед керамічних виробів на Кам'янському городищі, крім місцевого ліпного керамічного посуду, виявлено уламки античних амфор та фрагменти чорнолакових посудин (кіліки, канфари, чаші). Знайдено також античні монети. По обох берегах Нижнього Дніпра зафіксовано ряд синхронних з Кам'янським городищем неукріплених поселень з розвинутими металур­гійним і ковальським ремеслами.

Пам'ятки калліпідів — мішаного скіфо-еллінського населення, що мешкало на землях-Причорномор'я між Дніпром і Дністром, відомі за поселеннями та курганами. На Бузькому лимані відкрито понад 50 таких поселень. Для ІУ-ІІІ ст. до н.е. відомі й городища. Вони добре описані Г. І. Мелюковою, яка досліджувала ці пам'ятки. Розкопані кашІІпідські кур­гани за поховальним обрядом подібні до звичайних могил степових скіф­ських кочовиків.

Пам'ятки Лісостепу.За скіфського часу (УІІ-ІІІ ст. до н.е.) в лісостепо­вому Правобережжі мешкало населення, не пов'язане з власне скіфським етносом. Тут виділяють київську, східноподільську, західноподільську та волинську локальні групи. Це були, очевидно, нащадки носіїв чорноліської культури Дністро-Дніпровського межиріччя. Отже, населення Правобереж­ного Українського Лісостепу, яке продовжувало традиції осілих землероб­ських чорноліських племен, можна розглядати як праслов'янське. До них прилягала і ворсклинська група пам'яток Лівобережної України, також пов'язаних з чорноліською матеріальною культурою за походженням. Інші лівобережні групи пам'яток УІІ-ІИ ст. до н.е. — посульська і сіверсько-донецька — пов'язані з власне скіфським степовим населенням. Окремо стоїть молдовська група. Генетичне пов'язана з фракійським гальштатом, вона представляє, очевидно, давнє північнофракїйське населення.

Старожитностям усіх зазначених груп, незважаючи на локальні особли­вості, властиві загально скіфські форми металевих виробів та основні риси поховального обряду.

Київська локальна групаохоплює пам'ятки скіфського часу ранньо­го, розвинутого і пізнього періодів. Однією з найдавніших пам'яток е посе­лення на Тарасовій горі поблизу с. Жаботин в Чигиринському районі. Посе­лення функціонувало в УІІ-УІ ст. до н.е. Тут на площі в 43 га відкрито 20 великих (5 х 10м) будівель напівземлянкового й землянкового типу зі стінами дерев 'яної каркасної конструкції, зверху обмазаними рідкою глиною. Іноді стіни размальовувалися червоною фарбою. В одній з будівель від­крито глиняний жертовник. На Жаботинському поселенні, крім типового для лісостепу ліпного керамічного посуду, було знайдено дві клепані брон­зові посудини зі "звіриними" ручками, а також бронзові вудила з двокільце-вими кінцями, бронзові шпильки, наконечники стріл та кістяні вироби. Для часу побутування пам'ятки характерна чорнолощена багато орна­ментована кераміка.

Городища виникають у VI ст. до н.е. і функціонують до ІУ-ІІІ ст. до н.е. Вони розміщуються на високих берегових мисах. У розрізі земляних валів виявлено дерев'яні конструкції фортечних стін. Найбільш відомими є Мотронинське (поблизу с. Мельники Чигиринського району), а також Пастирське, Шарпівське, Макіївське і Буда-Макіївське городища.

Пастирське городище (УІ-ІІІ ст. до н.е.) округле у плані. Тут на площі близько 18га відкрито 15 невеликих(13,5 м²) жител землянкового типу та досліджено залишки жертовника. Розкопки провадили В. В. Хвойка (1898 і 1901 рр.), М. Ю. Брайчевський (1949 і 1955 рр.).

Найбільшим за розмірами є городище поблизу с. Трахтемирів (біля м. Канева). Воно овальне у плані, має площу 500 га. Датується VI ст. до н.е. На городищі досліджено 35 жител наземного і землянкового типів з каркасними дерев'яними стінами, обмазаними глиною. В одному з примі­щень відкрито залишки глиняного жертовника. На городищі виявлено ліпні горщики з проколами і розчленованим валиком по краю, миски з наколами під краєм, а також пролощений посуд (черпаки і корчаги). Крім кераміки, тут знайдено бойову і звичайну сокири, наконечники стріл, ножі, виявлено сліди бронзоливарного виробництва. Трапляються амфори, фарбована антична кераміка.

Рис. 60. Матеріали скіфського часу з Правобережного Лісостепу: І — київська локальна група; Й — пам 'ятки Східного Поділля.

Зафіксовано також порівняно невеликі неукріплені поселення ІУ-ИІ ст. (.; до н.е. — Грищинці біля Канева, Мала Салтанівка на р. Стугна та ін.

Східноподільська локальна групапредставлена рядом городищ скіф­ського часу. Широко відоме Немирівське городище, овальне у плані, розта­шоване на площі близько тисячі гектарів. Вали городища сягають 5-9 м заввишки. Всередині городища розміщене відокремлене укріплення Г-подібної форми — "Зайчисько". Саме ця частина городища була заселеною в VII-VI ст. до н.е. Решта величезної території залишалася вільною. На городищі виявлено наземні житла, землянки з вогнищами, складеними з каменю і глини, а біля жител відкрито господарські ями. Крім типового посуду лісостепових племен на городищі знайдено бронзові наконечники стріл, шпильки, кістяні псалії із зооморфними голівками. Представлені фрагменти родоське-іонійської античної кераміки VII-VI ст. до н.е.

Северинівське городище (VI ст. до н.е.) розташоване на високому березі р. Ров (басейн середньої течії Південного Бугу). Його площа становить 1,5 га. На городищі виявлено чимало типової для лісостепових племен скіфського часу простої і лощеної кераміки, а також бронзове дзеркало, залізний ніж, глиняні прясельця.

Поблизу сіл Переорки І Якушинці розташовані городища з досить склад­ними системами валів і ровів. На обох цих городищах зібрані уламки керамічного посуду ІУ-ПІ ст. до н.е. Крім городищ, на землях Південного Побужжя зафіксовані також рештки неукріплених поселень VI-!її ст. до н.е.

Серед пам'яток скіфського часу Східного Поділля відомі й кургани. Групу ранньоскіфських курганів досліджено в 1972-1973 рр. на лівому березі Південного Бугу (с. Тютьки Вінницької області). Поховальний об­ряд трупопокладення супроводив керамічний посуд, що має аналогії у пам'ятках Середнього Подністров'я VIII-VII ст. до н.е., а також у старо-житностях, досліджених у Жаботині на р. Тясмин (Черкаська область).

Кургани УІ-ІУ ст. до н.е. досліджено в 1947 р. поблизу с. Переорки. У пограбованих в давнину могилах знайдено наконечники списів, ножі, бляш­ки, намисто і типовий ліпний посуд лісостепового населення.

Широко відомі Іллінецький і Новоселицький кургани, досліджені у 1901-1902 рр. Під великим (висота 8,5 м) насипом Іллінецького кургану вияв­лено простору стовпову гробницю; у пограбованій могилі знайдено золоту обкладинку від горита із зображенням сцен з міфу про Ахіллеса, набір наконечників стріл, панцир, золоті бляшки, кінські вуздечки зі срібними прикрасами, а також місцевий ліпний посуд та античні амфори.

Біля с. Новоселиця розкопано шість курганів. В одному з них (курган № 4) під насипом відкрито дерев'яну стовпову гробницю (5x7 м), в якій поховано чоловіка й жінку. Чоловіка супроводжували золота сережка, на­мисто із золотих кілець, залізний бойовий пояс з мечем, два сагайдачні набори зі стрілами, вудила, глечик, три наконечники списів, дротик, брусок, бронзовий казанок та амфора. Біля жіночого кістяка знайдено залишки головного убору з золотими вінцями, золоті сережки, намисто з бляшок з підвісками, золоті бляшки від одягу, на руках — пов'язки з намиста. Поряд виявлено кістяк коня з вуздечкою та бронзовими прикрасами.

Західноподільська групалісостепових старожитностей скіфського часу була поширена на території Тернопільської, Хмельницької, придніст­ровських районів Вінницької і Чернівецької областей. На цих землях відомі численні неукріплені селища і городища. Відкриті поселення вивчалися поблизу сіл Селище, Ленківці (Г. І. Мелюкова), Непоротове (Л. І. Крушельни-цька) у Чернівецькій області, Лука-Врублівецька (І. Г. Шовкопляс, Є. В. Мак­симов) у Хмельницькій області, Сухоставці, Іване-Пусте (І. К. Свєшніков, О. Д. Ганіна) у Тернопільській області.

Городища зафіксовані у Придністров'ї поблизу сіл Вищий Ольчедаїв, Дерешова, Григорівка, Ломазів, Нижчий Ольчедаїв Вінницької області, Пи-жівка і Гуменці Хмельницької області, Молодове, Білоусовка, Волошкове, Кулішівка, Поливанів Яр, Дарабани Чернівецької області.

Відкриті поселення і городища скіфського часу на території Західного Поділля засвідчують осілий землеробський побут місцевого населення. Воно мешкало в наземних дерев'яних каркасних будинках, а також у напів­землянках з глинобитними печами і вогнищами на кам'яній вимостці. На поселеннях знайдено ліпну місцеву кераміку, кам'яні зернотерки, прясель­ця; трапляються бронзові й кістяні наконечники стріл. На селищі Іване-Пусте виявлено чимало обгорілих зерен злакових і бобових культурних рослин (тверда і м'яка пшениця, ячмінь, просо, сочевиця, горох). Допоміжну роль у господарстві відігравало приселищне скотарство, про що свідчать кістки великої та дрібної рогатої худоби, свині, коня. Західноподільські пам'ятки датуються за знахідками античних амфор УІ-ІУ ст. до н.е.

На території Західного Поділля е чимало курганів скіфського часу. Ха­рактерною їх ознакою є використання каменю для зведення поховальної камери і насипу. Такі кургани досліджено в селах Оселівка, Долиняни, Круглик і Ленківці Чернівецької області. Групу курганів виявлено і до­сліджено у 1947-1951 рр. поблизу с. Лука-Врублівецька Хмельницької об­ласті (І. Г. Шовкопляс, Є. В. Максимов). Під насипами знайдено поховання з трупопокладенням і трупоспаленням у керамічних урнах. Серед ритуаль­них речей знайдено два керамічних черпаки, бронзовий браслет, точильце, бронзову голку, мініатюрну посудинку. Поховання з кремацією в урнах належать до давнього місцевого поховального обряду.

У могильній ямі кургану в с. Круглик Г. І. Смирнова виявила разом з кістяком людини характерний скіфський набір речей: бронзове відро, за лізну бойову сокиру, бронзові та залізні стріли, залізний наконечник, шість керамічних посудин.

Рис. 61. Фрагменти кінського спорядження західноподільськоїгрупи скіфського часу (бронза, залізо, кістка).

1-4, 7-9 —бронза; 5, 10 — кістяні псалії: б—вудила з псаліяии; II —залізні вудила.

Під кам'яною конструкцією насипу кургану біля с. Ленківці Г. І. Мелюкова виявила залишки вогнища, в якому знайдено близько ЗО бронзових наконечників стріл і залізну бойову сокиру, кинд­жал, три пари вудил, бронзове дзеркало. Поблизу вогнища стояли керамічні посудини. Залишків поховання не було. Отже, цей курган є кенотафом. Його насипано на честь воїнів, що загинули на чужині.

Курган скіфського часу був відкритий поблизу с. Верхні ПанІвці Ка-м'янець-Подільського району. Під насипом знаходилося поховання. Його супроводжували уламки бронзового литого дзеркала, бронзові тригранні наконечники для стріл та фрагмент скроневої золотої підвіски VI-V ст. до н.е. Тут же виявлено амулет, виготовлений зі щелепи леопарда. Передня частина щелепи обкована срібною пластиною. В тильній частині у спеціаль­них отворах була бронзова дужка — підвіска.

Матеріальна культура Західного Поділля скіфського часу близька до І Іобужжя і Київщини, але, як вважають вчені, вона має й окремі фракійські елементи. З VI ст. до н.е. в Західне Поділля проникає власне скіфська куль­тура. Про це свідчать, крім уже наведених, знахідки з курганів біля сіл Дуплисько, Новосілка-Гримайлівська. В них виявлено бронзові й залізні наконечники стріл, бойову сокиру, залізні вудила, панцир та інші типові скіфські речі.

Показовою є місцева кераміка. В ранніх курганах біля Луки-Врублівець-кої, на Рудковецькому городищі та на неукріплених поселеннях Середнього Подністров'я знайдено тюльпаноподібні горщики з валиком по краю і по гулову, близькі до кераміки чорноліської культури. Представлені й типові чорноліські горщики з проколами по краю і гладким валиком на плічках. Лощена кераміка УІ-ІУ ст. до н.е. (миски із загнутими краями, черпаки) подібна до виробів з Побужжя і Подніпров'я. Разом з тим у курганах VI-V ст. до н.е. поблизу сіл СерватинцІ, Новосілка-Гримайлівська, Круглик і на поселенні Іване-Пусте виявлено сіроглиняні кружальні посудини, які похо­дять з фракійських центрів Карпатського регіону. До античного імпорту нале­жать уламки амфор другої половини VI — початку V ст. до н.е. і чорнолакові посудини V ст. до н.е. з Іване-Пусте, бронзові ольвійські дзеркала з курганів.

Таким чином, на Поділлі Існувала культура скіфського типу, яка склалася в результаті розвитку місцевого землеробського населення чорноліської і голіградської культур під впливом більш східних старожитностей Побужжя і Подніпров'я.

У Рівненській, на півночі Хмельницької і в Житомирській областях виділяється волинська локальна групапам'яток скіфського часу. На території Східної Волині представлені старожитності раннього залізного віку, що належать до другого ступеня чорноліської культури І до раннього скіфського часу. Загалом вони подібні до синхрошшх пам'яток Київщини і Південного Побужжя. У Житомирській області залишки чорноліських поселень досліджували С. С. Березанська, М. М. Шмаглій, В. К- Гончаров. Чимало таких поселень було і на захід від Житомира (в басейні річок Горинь і Вілія). Вони розміщувалися на берегових схилах і на дюнних підвищеннях у заплавах річок. Це були, очевидно, родові селища, що складалися з кількох наземних жител і землянок.

На Волині за скіфського часу переважав поховальний обряд трупоспа-лення з похованням у керамічних урнах. Біля с. Могиляни на північ від Острога М. Ю. Смішко дослідив могильник другої половини VII — першої половини VI ст. до н.е. На могильнику відкрито кілька поховань у негли­боких ямах (до 0,6 м) з урнами (горщиками). Серед жертовного посуду були горщики і черпаки. Відомі й окремі трупопокладення. Так, під наси­пом кургану VI ст. до н.е., дослідженого в XIX ст. поблизу с. Сивки на південь від Острога, знайдено кістяк у скорченому положенні, а поряд — типові горщики і черпаки.

Особливості матеріальної культури виявляються у масовій ліпній ке­раміці, В ранньоскіфський час поряд з тюльпаноподібними виділяються високі горщики, черпаки-кружки, миски з вінцями, загнутими всередину під кутом. Загалом, кераміка подібна до придніпровської, тільки простіша, архаїчніша. Як показують матеріали, Волинь не перебувала під прямим впливом скіфської культури, тут не знайдено й античної амфорної тари. Пам'ятки, які б засвідчили майнове розшарування, невідомі. Тут, очевидно, стійко зберігалася родова община.

Ворсклинська локальна група скіфської культури була поширена на правобережжі р. Ворскла у межах Сумської і Полтавської областей. Нині тут відомо близько 50 неукріплених поселень і 5 городищ. Важливе значення мають розкопки Б. М. Тракова і Б. А. Шрамка на Нільському городищі (Полтавська область). Система фортифікацій городища в плані має форму рївнобедреного трикутника, повернутого вершиною на південь. Довжина зовнішніх валів становить ЗО км. Укріплення й обмежені ними ділянки включають три городиша площею 120, 67 і 15 га. Дослідження показали, що на місці майбутнього городища у VII-VI ст. до н.е. існували неукріплені поселення. Городище було споруджене наприкінці VI і проіснувало до Ш ст. до н.е. У різних нашаруваннях городища виявлено чорнолощену кераміку з різьбленим орнаментом, у більш пізніх — разом з простим місцевим посудом знайдено фрагменти імпортних хіоських і протофазоських амфор кінця VI і V ст. до н.е.

Більське городище було важливим ремісничим та адміністративним цент­ром з розвинутими залізоробним, бронзоливарним І ювелірним ремеслами. Знайдений тут уламок форми для лиття бляхи у вигляді фігури оленя засвідчив виробництво речей скіфського звіриного стилю і на городищах Лісостепу. На городищі виявлено також багато кістяних зооморфних пса-лій, бронзових шпильок, браслетів, сережок, наконечників стріл скіфського типу. Б. А. Шрамко та деякі інші дослідники вважають старожитності БІль-ського городища залишками скіфського міста Гелона, згадуваного Геродотом. Фортифікації скіфського часу виявлено також поблизу сіл Опішня, Бо-голюбівське, Сосонка і Кам'янка.

У басейні р. Ворскла розкопано понад 130 курганів. Найчастіше вони групуються біля неукріплених поселень і городищ. Наприклад, біля посе­лення поблизу с. Мачуха виявлено курганний могильник зі 160 насипами. Під Нільським городищем досліджено групу курганів "Скоробор". Великий і Малий Скоробори — два величезні кургани цієї групи. Інші кургани розта­шовані п'ятьма рядами по вісім у кожному. Групи курганів зафіксовані також поблизу сіл Кириківка і Глинище.

Рядові могили під курганами на Ворсклі мали вигляд ям з дерев'яним перекриттям. У стовпових гробницях на спеціальних дерев'яних долівках, помостах з дощок і лубу ховали заможних небіжчиків. У деяких курганах, у насипах над могилами, виявлено вогнища зі слідами жертвоприношення.

Серед поховальних речей багато кераміки (миски, черпаки, горщики, кубки). У чоловічих похованнях, крім того, знаходять зброю і кінське спорядження, у жіночих — прикраси і предмети туалету.

На території Поворскля речі скіфського типу з'являються з середини VI ст. до н.е., але найбільше їх у похованнях У-ІУ ст. до н.е. З V ст. до н.е. з'являються й античні керамічні вироби. Жертвоприношення коней відсут­ні. Іноді у могилах біля ніг основного поховання знаходять кістяки рабів або рабинь.

Таким чином, за матеріалами поховань фіксується наявність майнової нерівності у населення УІ-ІУ ст. до н.е. Дослідники вважають, що локальна група в басейні Ворскли сформувалася внаслідок міграції за пізньочорно-ліського часу частини населення з Правобережжя. Саме тому старожит­ності скіфського часу на Ворсклі стоять дещо відокремлено від інших па­м'яток Лівобережжя.

Пам'ятки Посулля представляють населення скіфського часу в серед­ній течії р. Сула, басейнах Псла і почасти Сейму. Посульська локальна група скіфських старожитностей була виділена В. А. Іллінською.

У ПосуллІ відомі неукріплені поселення і городища скіфського часу. Городища виникають не пізніше середини VI ст. до н.е. Вони розташовані на відрогах плато або високих берегових підвищеннях. Біля с. Басівка на р. Хмелівка досліджено одне з найбільших городищ цього періоду площею 12 га. До городища прилягає велике передмістя, обнесене валом і ровом. Площа передмістя становить 75 га. Під час розкопок на Басівському горо­дищі були відкриті залишки наземних і напівземлянкових приміщень. В обох типах жител були печі з глиняним склепінням на каркасній основі.

Рис. 62- Матеріали скіфського часу з Лівобережного Лісостепу;

І — старожитності з городищ (і, б, 8 — Нільське; 2 5. 7, 9 — Басівськє); її — старожитності у курганів біля с. Оксюпшнці (10 — курган №3 в ур. Стайкин Верх; 11-15 - - Старша Могила).

Площі Сухоносівського і Глинського городищ становлять по 12, Клепачів-ського — 7, Свиридівського І Книшівського — по 5 га. Серед знахідок на цих укріплених поселеннях переважає ліпна кераміка, але трапляється й імпортна антична амфорна тара, а також античний художній посуд. Відомі також типові скіфські бронзові й залізні наконечники стріл, пластини від панцирів. З побутових предметів знайдено залізні ножі, серпи, кам'яні зерно-терки, бронзові шпильки, браслети, різноманітні вироби з кістки.

На берегах Сейму виявлено групу городищ порівняно невеликих розмірів. Найповніше з них вивчено Ширяєвське (друга половина УІ-ЛУ ст. до н.е.), розташоване на високому береговому мисі. Тут відкрито залишки стовпового каркасного житла, аналогічного житловим спорудам Басівського городища.

Кургани на Посуллі розташовані переважно на високих мисах уздовж річок. Найбільші курганні групи виявлено поблизу сіл Оксютинці, Великі Будки, Басівка, Вовківці, Плавинище, Герасимівка. На південь від Ромен курганні групи відомі біля сіл Чеберяки, Глинськ, Ярмолинці, Сурмачівка, Лозова, Полівка, Малий В'язівок, Хитці, Тишки і Постав-Мука. На правому березі Псла поблизу сіл Броварки і Дудчанці є дві великі групи курганів. Усього в Посуллі розкопано близько 400 курганів УІ-ТІІ ст. до н.е., в яких досліджено поховання рядових поселян, воїнів і представників вищої знаті.

У рядових курганах могильні ями були перекриті дерев'яними балками, а в багатих влаштовувались гробниці у вигляді зрубів зі стовпами по кутках. У випадках спалення гробниці для поховального вогнища над перекриттям гробниці споруджували глиняну площадку. Поряд з вогнищами трапляють­ся залишки тризни (уламки посуду, кістки тварин, вугілля).

Для поховань характерне випростане положення кістяка. Багатих небіж­чиків ховали у повному військовому спорядженні: з мечем, списами, бойо­вими сокирами, сагайдаками зі стрілами. Поряд клали і кінське споряджен­ня (вуздечки). Особливістю посульських курганів е відсутність в них кін­ських поховань. У багатих гробницях У-ІП ст. до н.е. виявлено бронзові казани, античні амфори і столовий посуд. Поряд з останками багатих воїнів знаходять золоті шийні гривни, золоті бляшки, якими був прикрашений одяг. У багатих жіночих похованнях У-ІП ст. до н.е. зустрічаються античні золоті прикраси, а також місцеві вироби (цвяхоподібні шпильки і бронзові браслети для ніг, дзеркала і кам'яні блюда).

Найважливішими з досліджених курганів є Попівські, Оксютинські, Вовківецькі.

Пам'ятки сіверсько-д енецької локальної групискіфського часу відо­мі за городищами, неукріпленими поселеннями та курганами, розміщени­ми на правому березі Сіверського Дінця. Найбільший внесок у їх вивчення зробили С. А. Семенов-Зусер, 1.1. Ляпушкін, Б. А. Шрамко, П. Д. Ліберов.

На Харківщині виявлено значну групу городищ і неукріплених посе­лень. На багатьох з них проведено розкопки. За призначенням городища поділяються на сховища і місця постійного проживання. Городища-схо-вища (Яковлівське, Водянське) мали вал і рів з боку поля. Більш складною була система фортифікацій на городищах з постійним населенням. Навколо таких городищ виникали одне або два передмістя. Таку топографічну струк­туру мали, наприклад, городища Караван і Циркуни. Кожне з них було невеликим за площею (близько 12 га). Найбільше з городищ скіфського часу на Сіверському Дінці розташоване поблизу хутора Городище. Основна територія городища була обнесена двома концентричними лініями оборо­ни. Зовнішнє передмістя з боку поля прикривалося двома і трьома валами й ровами. Городище поблизу Люботина, на відміну від інших, було зведено на рівному полі, йому передувало неукріплене поселення.

Фортифікації городищ Харківщини відзначаються своєю потужністю. У земляних валах виявлено залишки спалених дерев'яних конструкцій фортеч­них стін. Іноді вали зміцнювали спеціальними кам'яними обкладками.

Неукріплені поселення розташовані, в основному, поблизу городищ. Наприклад, біля городища Караван зафіксовано чотири селища. Для поселень характерні зольники, пов'язані з наземними житловими спорудами. Розміри каркасних жител 5 х 8 м. Виявлено житла круглої форми (6,5 м у діаметрі) з каркасними стінами і стовпом посередині. У житлах зафіксовано сліди вогнищ.

На городищі Караван Б. А. Шрамко відкрив залишки глиняного жертов­ника. На поселеннях переважає місцева ліпна кераміка, але трапляються й зразки імпортного античного посуду. Про осілий землеробський побут свідчать знайдені на поселеннях кам'яні зернотерки, залізні серпи, ножі, кам'яні точильні бруски. Зафіксовано залишки залізоробного і мідноли­варного виробництв. Важливим центром залізообробки було Люботинське городище, що виникло в VI ст. до н.е. На ньому було знайдено майже повний комплект ковальських знарядь.

На землях Сіверського Дінця — на річкових вододілах і підвищеннях — поблизу стародавніх городищ і селищ розташовано чимало курганних груп. Кургани належали переважно простим общинникам. Під невисокими наси­пами виявлено ями, перекриті дерев'яними балками. Трапляються і дере­в'яні стовпові гробниці (Люботинська група). У насипах розкрито залишки тризн (сліди вогнища, битий посуд, кістки тварин). У могилах знаходять наконечники стріл, списів, дротиків, прикраси, глиняний посуд, прясла, кістки тварин від жертовної їжі. У багатій могилі під курганом поблизу с. Циркуни знайдено меч, кілька десятків наконечників стрт та античну амфору IV ст. до н.е.

Для масової кераміки Сіверського Дінця характерна відсутність чорно-лощеного посуду. Типологічно і за орнаментами вона найближче стоїть до пам'яток посульської групи, що дало підставу для твердження про тісні зв'язки цих локальних груп. Крім посуду, з глини тут виготовляли прясла, зооморфні й антропоморфні фігурки.

Зв'язки давнього населення Харківщини з античними містами фіксу­ються, головним чином, уламками античної амфорної тари У-Щ ст. до н.е.

На території України відомі культури раннього залізного віку, що знахо­дилися за межами Скіфії Геродота: кизил-кобинська культура Гірського І Криму, носіїв якої ототожнюють з таврами; в басейні Десни і Сейму — юхнівська культура, яку пов'язують з меланхленами; у Верхньому Подні­пров'ї і на південь від Прип'яті — підгірцівсько-мілоградська культура, носіями якої вважають неврів Геродота. З територією Закарпаття пов'язана | куштановицька культура.

У межиріччі Дністра і Дунаю (Молдова) для скіфського часу відомі старожитності типу Сахарна-Солончени-Цахнауці, що належали давньому | північнофракійському населенню.

Перелічені культури різнилися між собою характером розвитку про­дуктивних сил і суспільним укладом місцевих племен. Кожна з них маласвої неповторні риси, але поступалася скіфській рівнем розвитку.