Пізньоскіфські пам'ятки Нижнього Дніпра

У результаті просування сарматів у Північне Причорномор'я частина скіфського населення була сконцентрована у пониззі Дніпра. Воно мало тісні зв'язки зі Скіфським царством у Криму. Зберігаючи певну автономію, пізньоскіфське населення у політичному плані, очевидно, було підпорядковане Скіфському царству в Криму, У матеріальній та духовній культурі пізньоскіфського осілого населення Нижнього Подніпров'я тісно переплелися елементи власне скіфської, сарматської, давньогрецької, римської і фракійської культур. При цьому простежуються певні впливи з боку ранньослов'янського зарубинецького населення Середнього Подніпров'я.

Пізньоскіфське населення кінця Ш ст. до н.е. —Ш-ІУ ст. н.е. мешкало на Нижньому Дніпрі в неукріплених поселеннях, а також на городищах. Вперше городища привернули до себе увагу вчених у XIX ст. На початку XX ст. від­крито городища поблизу сіл Золота Балка, Гаврилівка, Ганнівка, Саблуківка, Консулівка, Червоний Маяк, Вербівка, Миколаївка, Понятівка, Білозерки, Любимівка. Широкі дослідження на І Іижньому Дніпрі пов'язані з будівницт­вом у 50-х роках XX ст. Каховської ГЕС. Тоді були здійснені розкопки горо­дищ біля сіл Знам'янка, Лепетиха, Каїри, Горностаївка, Львове (А. В. До-бровольський, Л. Д. Дмитров, Н. М. Погребова, М. І. Вязмітіна, Н. Г. Єла-гіна, О. І. Фурманська).

Поблизу городищ розміщувалися неукріплені селища. Городища, зазвичай, виникали на місцях давніх селищ ІУ-ІІІ ст. до н.е. У перших століттях нової ери життя на цих городищах припинилося у зв'язку з на­падами сарматів і гуннів.

Городища будували на високих ділянках берегів Дніпра та його приток. Вони складалися з центральної частини (акрополя) та зовнішнього міста (передгороддя). І акрополь, і передгороддя були обнесені досить потужни­ми фортифікація ми (вали, кріпосні стіни, рови). Стіни акрополя і зовніш­нього міста складали з необтесаних каменів і забутовували дрібним камін­ням, щебенем і землею. Площа акрополів становила від 1,3 до 3,6 га. Най­більша площа передгороддя 35 га. Вулиці 1,5-4 м завширшки, іноді бруко-вані, поділяли територію городищ на окремі ділянки з умовними квар­талами і садибами. На городищах виявлено кам'яні, глинобитні з кам'яною основою та каркасні споруди. Вони складалися з двох або кількох примі­щень, розташованих по одній лінії. Будинки іноді мали внутрішнє подвір'я і були повернуті до нього своїми фасадами. Житла чергувалися з господар­ськими приміщеннями, площа яких становила 24-85 м².

Основну масу будинків городища Золота Балка зведено до І-ІІ ст. н.е. Це були житла з кількома приміщеннями, об'єднаними невеликим внутріш­нім подвір'ям. На городищі відкрито кам'яні засіки і ями, а також вогнища з використанням кам'яних конструкцій, глини і керамічних жаровень. Ціка­вими є залишки кам'яного будинку і споруди культового характеру площею 36 м² з двома вогнищами і орнаментованим жертовником

.

Рис. 66. ПізньоскіфськІ старожитності:

1-4- античний посуд з пізньоскіфських пам яток; 5 - напівземлянкове житло з Нижнього Дніпра; 6~І1 — пізньоскіфський посуд.

Археологи виявили три могильники, пов'язані з городищами Червоний Маяк, Миколаївка і Золота Балка. У могильнику Золота Балка досліджено 85 могил зі 173 індивідуальними і груповими похованнями. Переважають могили у вигляді невеликих катакомб. Виявлено також три могили з ка­м'яними ящиками. Зафіксовано ями із залишками тризни. Серед супровід­них речей у похованнях знайдено залізні мечі, списи, наконечники стріл, ножі, бронзову голку, ліпні та червонолакові посудини, уламки амфор, на­мисто, браслети, сережки, каблучки, пряжки, амулети у формі дзвіночків, мініатюрних відерець та зуби хижих тварин, що також були амулетами. '

Поховання Миколаївського могильника датуються І-ІІІ ст. н.е. У моги­лах- (ямах і катакомбах) виявлено ножі, кам'яні точильні бруски, бронзові зеркала, гребінці, фібули, пряжки, намиста, браслети, сережки, амулети у вигляді відерець і зубів тварин, ліпний, сіроглиняний гончарний і червоно-лаковий посуд, окремі скляні посудини. Знайдено також зброю та речі кінського спорядження. Винятковий інтерес становлять дві геми із зобра­женням голови негра та пастуха з козою.

На Кам'янському городищі відкрито поховання представника скіфської знаті II ст, до н.е. На лице небіжчика було накладено наочники та нагубник з листового золота. Біля похованого знайдено золоті пронизки і мегарську чашу, ліпну мисочку зарубинецької культури, намисто.

ПізньоскіфськІ городища, неукріпленІ поселення і могильники дають уявлення про характер матеріальної і духовної культури населення Ниж­нього Подніпров'я ІУ-ІІ ст. до н.е. та рубежу й перших століть нової ери. Ця частина пізньоскіфського населення вела осілий спосіб життя. Земле­робство і приселищне скотарство були основою їхньої господарської діяль­ності. Мешканці пізньоскіфських городищ знали залізоробну і бронзоли-варну справу, користувалися знаряддями, побутовими предметами, виготов­леними з заліза і бронзи. Предмети озброєння (їх порівняно небагато) характеризують заключний етап існування скіфської культури у пониззі Дніпра. Тут знайдено сарматські мечі, трапляються також зразки латенсь-кого європейського типу. Наконечники стріл дрібні, черешкові, з трьома перами. Предмети кінського спорядження представлені бронзовими псаліями вісімкоподібної форми, добре відомої культурі пізніх скіфів. Є й залізні вудила рубежу нової ери з колесоподібними псаліями з північного Кавказу, а також, очевидно, місцеві вудила з петлями на кінцях.

Кераміці властиві ліпні й гончарні місцеві вироби, відомі також при­візні пізньоантичні зразки (амфори і червонолаковий посуд). Вплив пізньо-античної культури простежується і за деякими теракотовими та ювелірними виробами.