Фізична реабілітація. Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.18.Вправи для зміцнення м'язів тазо­вого дна

користовують ще й гідромасаж у вигляді підводного душ-масажу. Останнє здійснюють таким чином: спочатку масажують паравертебральні зони попере­кових і нижньогрудних спинномозкових сегментів, потім м'язи живота, товсту кишку (масажують за годинниковою стрілкою) при тиску 1,5-2 атм. Застосову­ють ніжне погладжування при зазорі між шкірою І наконечником шланга 25^0 см, циркулярні розтирання при зазорі не менше 10 см і вібрації при зазорі 3 с.

Добрим доповненням рефлекторного впливу на кишечник при хронічних

колітах є загальний масаж всієї підошви. При цьому особливо ретельно ма­сажують проекційні зони кишечнику (рис. 5.19, зони 11,20,34). Рекомендуєть­ся проводити самомасаж живота.

Фізіотерапію застосовують для зрівноваження процесів збуджен­ня і гальмування у ЦНС, підвищення її регулюючої функції; підтримання до­сягнутого рівня функцій травної системи; загального зміцнення і загартуван-

Рис. 5.19. Топографія рефлексогенних зон на підошвах : І — очі; 2 — бронхи; З — потилиця; 4 — вухо; 5 — легені; 6 — плече; 7 сонячне сплетення; 8 — серце; 9 — надниркові залози; 10 — селезінка; 11 — низхідна товста кишка; 12 — кульшовий суглоб; 13 — стегно; 14 — колінний суглоб; 15 — сідничний нерв; 16 — куприк; 17 — апендикс; 18 — клапан; 19 — сечовий мі­хур; 20 — тонкий кишечник; 21 —сечовід; 22 — поперечна кишка; 23 — нирка; 24 — грудний відділ хреб­та; 25 — підшлункова залоза; 26 — щитовидна залоза; 27 — шлунок; 28 — горло, мигдалики; 29 — шия; ЗО — гіпофіз; 3 і — лобні пазухи; 32 — печінка; 33 — жовчний міхур; 34 —- висхідна товста кишка

ня організму. Рекомендують електросон, діадинамотерапію, грілку або зігрі­ваючий компрес, грязьові і парафіно-озокеритні аплікації, ультразвукову те­рапію за ходом товстої кишки, електростимуляцію м'язів живота, загальні вологі укутування, ванни прісні, хвойні, радонові, перлинні, душ Шарко і циркулярний, пиття мінеральної води, кишкові промивання, клІматоліку-вання.

Працетерапію застосовують для підтримання загальної фізичної і професійної працездатності та нервово-психічного тонусу пацієнтів. Рекомен­дують роботи на свіжому повітрі, у садку, на присадибній ділянці.

В період ремісії показано санаторно-курортне лікування на бальнеопиттє-вих і кліматичних курортах.

Фізична реабілітація

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

5.3.5. Холецистит і жовчнокам'яна хвороба

Холецистит — запалення жовчного міхура. Захворювання виникає внаслі­док проникнення інфекції у жовчні шляхи і жовчний міхур, дискінезії жовчови­відних шляхів і пов'язані з нею порушення відтоку і застій жовчі, зміну її складу, утворення жовчних каменів, гастриту, коліту та інших патологічних процесів в органах травлення. Виникненню холециститу сприяє також жирна та гостра їжа, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя, слабкість м'язів живота.

Перебіг захворювання, переважно, хронічний з періодами загострення, під час яких з'являється сильний біль у правому підребер'ї, що іррадіюють у ді­лянку правого плеча і лопатки та супроводжуються нудотою, блюванням, ви­сокою температурою. Хворих госпіталізують і призначають жовчогінні, боле­заспокійливі, протизапальні медикаменти, дуоденальні зондування, дієтотера­пію, пиття мінеральної води, тепло.

Жовчнокам'яна хвороба-— утворення каменів у жовчному міхурі чи жовчних протоках. Причинами захворювання можуть бути застій жовчі, пору­шення обміну речовин І нормального складу жовчі, інфекція, нераціональне харчування, гіпокінезія, ожиріння, спадковість. Виникненню каменів сприяє холецистит, а запалення жовчного міхура зумовлюється жовчнокам'яною хво­робою. В обох хворобах симптоми схожі, як і перебіг захворювань.

Типовим проявом жовчнокам'яної хвороби є біль, який називають печін­ковою колікою. Зумовлена вона переміщенням каменів, спазмом м'язів міхура і протоків, гострим порушенням відтоку жовчі. Біль гострий, ріжучий, надрив­ний в ділянці правого підребер'я, поширюється на увесь живіт і віддає в ділян­ку правої лопатки, плеча, міжлопатковий простір. Коліка триває від кількох хвилин до кількох годин і супроводжується нудотою, блювотою, запором, здут­тям живота, підвищенням температури.

Лікування жовчнокам'яної хвороби комплексне і нагадує консервативну терапію при холециститі. Однак, якщо таке лікування не має результатів, то застосовують хірургічне втручання. У комплексному лікуванні хворих на холе­цистит і жовчнокам'яну хворобу у лікарняний і післялікарняний періоди реа­білітації призначають фізичну реабілітацію.

У лікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний ма­саж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають після стихання гострих проявів захворювання у постільному чи напівпостільному режимі за І періодом, а у подальшому — II періодом. ЛФК протипоказана при значних бо­лях, частих нападах жовчнокам'яної хвороби, загостренні супутніх захворю­вань травної системи.

Завдання ЛФК: зменшення і ліквідація запального процесу; усунення застою і порушень відтоку жовчі, сприяння виведенню дрібних каменів; покра­щання крово- та лімфообігу і трофічних процесів у печінці та інших органах травлення; зміцнення м'язів живота, активізація функцій травної системи; нор­малізація діяльності ЦНС і вегетативної нервової системи, підвищення загаль­ного тонусу організму.

Методику ЛФК будують з урахуванням анатомо-топографічного розташу­вання печінки, жовчного міхура і протоку, форми дискінезії жовчовивідних шляхів та інших чинників. Насамперед це стосується вихідних положень, що найбільш вигідні для відтоку жовчі. Найкращими є положення на лівому боці, в упорі стоячи на колінах, при яких жовч у міхурі вільно переміщується під впливом сили ваги в сторону вивідного протоку і дванадцятипалої кишки. Ви­порожнити жовчний міхур можна і з положення лежачи на животі за рахунок пресорної дії на нього, що є наслідком підвищення тиску в черевній порожни­ні. Такого результату можна досягнути і в положеннях сидячи та стоячи (рис. 5.20), застосовуючи нахили, повороти тулуба у сполученні з рухами кін­цівками, а також використовуючи вправи для м'язів живота і дихальні. Остан­ні у сполученні з уповільненням дихальних рухів на вдиху і видиху допомага­ють зменшити диспептичні явища (нудота, відрижка) та больові відчуття. Зас­тосовують вихідне положення лежачи на правому боці, що сприяє посиленню масуючої дії діафрагми на печінку та покращанню кровообігу в ній.

Наявність та характер дискінезії жовчних шляхів теж впливає на побудову методики занять лікувальною гімнастикою. Розрізняють гіпокінетичну (ато­нічну) форму порушення скоротливості жовчного міхура і гіперкінетичну (спастичну). Це визначає добір і особливості виконання вправ та навантажен­ня у заняттях лікувальною гімнастикою, що, в основному, ідентичні тим, які застосовуються у хворих на хронічний коліт з атонічними іспастичними запо­рами у І та II періоди ЛФК. Однак у хворих з дискінезією жовчних шляхів три­валість занять дещо більша за рахунок збільшення часу для відпочинку (2-3 хв), що сприяє виділенню жовчі з жовчного міхура. Перед проведенням лікувальної гімнастики хворим слід надавати пасивний відпочинок 5-7 хв, ре­комендується прогрівати ділянку печінки, що стимулює випорожнення жовч­ного міхура під час занять фізичними вправами.

Лікувальний масаж призначають при стиханні загострення про­цесу для нормалізації діяльності вегетативної нервової системи; ліквідації зас­тою жовчі і для попередження утворення жовчних каменів, стимуляції тонусу жовчного міхура при гіпотонічній формі дискінезії і усунення спазму при гі-перкінетичній; покращання крово- та лімфообігу у печінці та інших органах травлення, для активізації моторно-евакуаторної функції кишок. Застосовують сегментарно-рефлекторний і класичний масаж. Масажують паравертебральні зони спинномозкових сегментів СЗ—С4, D6—D10, рефлексогенні зони правої половини грудної клітки, ділянку сонячного сплетення, живота, печінки і жов­чного міхура. Масаж печінки роблять кінчиками пальців і долонею, виконую­чи ніжні погладжування в ділянці органу знизу, ліворуч і праворуч догори; роз­тирання пальцями під реберним краєм І ніжну вібрацію, підштовхування, стря­сання печінки. Масаж ділянки жовчного міхура при атонії його стінок: ніжні циркулярні погладжування, розтирання і безперервна вібрація пальцями, рит­мічні неглибокі натискування. Масаж печінки і жовчного міхура у лікарняний період реабілітації має щадний характер.

Фізіотерапію призначають з перших днів перебування хворого у лі­карні. її завдання: усунення болю і спазмів, ліквідація запального процесу;