Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК

Методика ЛФКвизначається завданнями, що ставляться перед цим мето­дом лікування та засобами і формами ЛФК, що добираються для їх вирішення на етапах реабілітації. Методика може видозмінюватись залежно від загально­го стану хворого, перебігу захворювання, рухового режиму, відповідних реак­цій організму на фізичне навантаження^ що поступово збільшується. Величи­на його залежить від характеру, загальної кількості вправ і їх повторень, вихід­них положень, темпу, ритму, амплітуди рухів, складності і ступеня силових напружень, інтенсивності фізичних вправ, щільності і тривалості занять, емо­ційного рівня їх проведення (схема 3.1).

Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидак­тичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індиві­дуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ре­тельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднува­ти рухи з фазами дихання. При диханні звертають увагу на те, щоб вдих відпо­відав випрямленню чи прогинанню тулуба, розведенню або підняттю рук і мо-

Схема3.1. Дозування фізичного навантаження

менту найменшого зусилля у вправі, а видих ■— згинанню тулуба чи ніг, зве­денню або опусканню рук і моменту найбільшого зусилля у вправі.

Методика передбачає застосування вправ малої, помірної, великої і макси­мальної інтенсивності, що залежить від рухового режиму, періоду використан­ня ЛФК на етапах реабілітації.

До вправ малої інтенсивності відносять рухи невеликих м'язових груп, що виконуються переважно у повільному темпі, статичні дихальні вправи і вправи на розслаблення м'язів. Фізіологічні зрушення при виконанні цих вправ незначні.

У вправах помірної інтенсивності залучають до роботи середні і великі м'язові групи кінцівок, тулуба, застосовують динамічні дихальні вправи, ходь­бу в повільному і середньому темпі, малорухливі ігри. При цьому фізіологічні параметри серцево-судинної та дихальної систем відновлюються до стану нор­ми через 5-7 хв.

Вправи великої інтенсивності змушують працювати велику кількість м'язових груп і виконуються вони у середньому і швидкому темпі. Це, в пер­шу чергу, гімнастичні вправи на приладах, з медицинболами, швидка ходьба, біг, рухові і спортивні Ігри та ін. Після виконання цих вправ тривалість віднов­ного періоду у показниках ЧСС, артеріального тиску, легеневої вентиляції ста­новить понад 10 хв.

Вправи максимальної інтенсивності характеризуються одночасною робо­тою великої кількості м'язів, яка виконується у швидкому темпі, що викликає істотні зміни у діяльності серцево-судинної і дихальної систем, обміну речо­вин. Ці вправи переважно використовуються у реабілітації спортсменів.