М) Показники однорідності продукції. 4 страница

В цілому система забезпечення якості включає в себе такі головні елементи:

1. Адміністративна відповідальність. Забезпечення якості повинно стати чітко викресленою політикою підприємства. Для цього потрібно чітко визначити ступінь відповідальності і обсяг повноважень і обов’язків службовців, які займаються питаннями якості на підприємстві (визначення цілей, шляхів досягнення і підтримки рівня якості, контролю якості і ін.), необхідну кількість інспекторів і контролерів, проводити їх навчання і забезпечити необхідними засобами контролю. Розробкою і реалізацією програми якості підприємства повинен керувати спеціально призначений керівник.

2. Контроль проекту. Всі проекти повинні ретельно контролюватися. Починається контроль проекту з ретельного планування, чіткого визначення його характеристик, складання заключної документації з основними характеристиками продукції, що розробляється. В процесі виконання проекту необхідно слідкувати за всіма змінами, вносити їх у відповідну документацію і контролювати відповідність параметрів проекту встановленим на початку вимогам.

3. Контроль документації. Вся діяльність підприємства повинна документуватися. Процеси розробки, розподілення і змін в документації повинні ретельно контролюватися і документуватися.

4. Контроль сировини, матеріалів, комплектуючих частин і виробів (контроль закупок). Всі закупки повинні перевірятися і оцінюватися на відповідність вимогам до якості товарів чи послуг, що закуповуються, ці вимоги повинні чітко визначатися в контрактних документах на поставку. Система забезпечення якості продукції субпідрядних організацій і поставщиків повинна відповідати встановленим стандартами вимогам.

5. Контроль технологічного процесу. Потрібно чітко спланувати виробничий процес, виготовлення продукції повинно відбуватися в контрольованих умовах, а для цього потрібна документація, чіткі інструкції, контроль технологічних процесів як в процесі виготовлення так і кінцевого результату - готової продукції, необхідно чітко визначити критерії відповідності. продукція повинна ідентифікуватися і контролюватися по одиницям або по партіям на всіх стадіях виробництва. Всі матеріали, сировина і комплектуючі перед використанням потрібно перевіряти на відповідність. Результати всіх перевірок і контролю повинні документуватися і ретельно зберігатися визначений час.

6. Обладнання для перевірки, вимірювань і тестування продукції. Необхідно чітко визначити перелік необхідного обладнання, провести його повірку, періодично проводити перевірку точності вимірювань, оцінювати результати.

7. Корегування виробничого процесу. Потрібно визначати причини дефектів, виправлятися повинні як конкретні дефекти так і причини їх появи, необхідно постійно оцінювати ефективність заходів щодо корегування процесів. Результати всіх перевірок і заходів по усуненню причин дефектів повинні документуватися і ретельно зберігатися визначений час.

8. Управління товарно-матеріальними запасами, складське зберігання, упаковка і транспортування. Необхідно розробити методи управління товарно-матеріальними запасами, методи їх зберігання, упаковки і доставки, всі процеси повинні ретельно контролюватися і результати перевірок документуватися.

9. Підготовка персоналу. Необхідно визначити: задачі, для виконання яких, потрібен кваліфікований персонал; потребу в навчанні і забезпечити своєчасну підготовку або перепідготовку кадрів.

10. Обслуговування. Визначається необхідність і обсяги технічного обслуговування продукції, розробляються процедури, обслуговування проводиться згідно з технічними умовами оформленими документально, для проведення обслуговування повинні існувати чіткі інструкції.

11. Внутрішні перевірки якості. Необхідно плануватися і проводити внутрішні перевірки якості продукції і технологічних процесів, з результатами перевірок ознайомлювати управлінський персонал, всі виявлені недоліки усувати.

12. Статистичні методи контролю якості продукції і технологічних процесів. Визначаються необхідні статистичні методи контролю параметрів якості продукції і використовуються для перевірки її характеристик і точності технологічних процесів.

Стандарти ІSО описують елементи, які повинна включати система якості, а не способи і методи її впровадження. Тому системи якості різних підприємств, побудовані на основі стандартів ІSО можуть і будуть різними.

4.) Стандарти, які відносяться до систем менеджменту якості.

При розробці СМК і в процесі її функционирования необхідно керуватися обов’язковими для сертифікації стандартами:

ISO 9001:2008 Quality management systems - Requirements. Системи менеджменту якості. Вимоги.

ISO 19011:2002 Guidelines for quality and/or environmental management systems auditing. Рекомендації по аудиту систем менеджменту якості і/або навколишнього середовища.

Крім того, можливо додатково сертифікувати спеціалізовані системи менеджменту на відповідність стандартам:

ISO 14001:2004 Environmental management systems - Specification with guidance for use. Системи управління навколишнім середовищем. Вимоги і керівництво по застосуванню.

ISO/TS 16949:2002 Системи менеджменту якості для підприємств - поставщиков автомобільної промисловості.

OHSAS 18001:2007 Системи управління охороною здоров’я та безпекою персоналу. Вимоги.

ISO 22000:2005 Food safety management systems - Requirements for any organization in the food chain. Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги.

ISO/IEC 27001:2005 Information technology. Security techniques. Information security management systems. Requirements. Інформаційна технологія. Методи забезпечення безпеки. Системи менеджменту інформаційної безпеки. Вимоги.

При розробці СМК рекомендується використовувати додаткові роз’яснювальні стандарти:

ISO 9000:2005 Quality management systems - Fundamentals and vocabulary. Системи менеджменту якості. Основні положення і словар.

ISO 9004:2000 Quality management systems - Guidelines for performance improvements. Системи менеджменту якості. Рекомендації по поліпшенню діяльності.

ISO 10001:2007 Quality management - Customer Satisfaction - Guidelines for codes of conduct for organizations. Менеджмент якості. Задоволення споживача. Керівні вказівки по кодексам поведінки організацій.

ISO 10002:2004 Quality management - Customer Satisfaction - Guidelines for complaints handling in organizations. Менеджмент якості - Задоволення споживача. - Керівництво по підходу до претензій, які надходять на адресу організацій:

Стандарт содержит роз’яснення для організацій, у випадках коли споживач незадоволений якістю продукції або послуг - це керівництво по підходу до претензій, яке в кінцевому рахунку дає оптимальні результати як для організації, так и для "скривдженого" споживача.

ISO 10003:2007 Quality management - Customer Satisfaction - Guidelines for dispute resolution external to organizations. Менеджмент якості. Задоволеність споживачів. Керівні вказівки по вирішенню зовнішніх спорів організації.

ISO 10005:2005 Quality management systems - Guidelines for quality plans.

ISO 10006:2003 Quality management systems - Guidelines for quality management in projects. Системи менеджменту якості. Керівництво по менеджменту якості при проектуванні.

ISO 10007:2003 Quality management systems - Guidelines for configuration management.

ISO/TR 10013:2001 Guidelines for quality management system documentation. Керівні вказівки по документуванню СМЯ.

ISO 10014:2006 Quality management - Guidelines for realizing financial and economic benefits. Менеджмент якості. Керівні вказівки для понимания фінансових і економічних вигод.

ISO 10015:1999 Quality management - Guidelines for training. Менеджмент якості. Керівні вказівки по навчанню.

ISO/TR 10017:2003 Guidance on statistical techniques for ISO 9001. Керівництво по статистичним методам применительно к ИСО 9001.

Питання для перевірки знань студентів.

1. У чому полягає системний підхід комплексу стандартів якості ISO серії 9000?

2. Для якої мети в системі забезпечення якості продукції потрібна документація всіх процесів?.

3. Наведіть складові «петлі якості».

4. Наведіть принципи, які положені в основу стандартів якості ISO серії 9000.

5. Який стандарт наводить рекомендації по застосуванню статистичних методів контролю?

Тема 17. Сертифікація промислової продукції

План

1. Загальні поняття в галузі сертифікації

2. Сертифікація продукції в Україні.

1.) Загальні поняття в галузі сертифікації

Сертифікація в загально прийнятій міжнародній термінології визначається як встановлення відповідності. В перекладі з латинської „сертифікація” означає „зроблено вірно” (сertum – вірно, fасere – робити). В документах ІSО „сертифікація відповідності – дія третьої сторони, яка доводить, що забезпечується необхідна впевненість утому, що відповідним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу”.

Сертифікат відповідності – документ, оформлений у відповідності з правилами системи сертифікації, який вказує, що відповідним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Система сертифікації – система, яка має власні правила процедури та управління для проведення сертифікації відповідності.

Знак відповідності – захищений у відповідному порядку знак, який застосовується або видається у відповідності із правилами системи сертифікації. Він засвідчує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що продукція відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

17.1. Сертифікація продукції в Україні

Правові основи сертифікації в Україні встановлені Декретом Кабінету Міністрів „Про стандартизацію і сертифікацію” [3]. Цим Декретом зокрема передбачено:

Стаття 13. Види сертифікації та її мета

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі су6'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співро6ітництві та міжнародній торгівлі.

Стаття 14. Державна система сертифікації

Державну систему сертифікації створює Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації-національний орган України сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:

визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

затверджує переліки продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;

призначає органи з сертифікації: продукції;

акредитує органи з сертифікації та випро6увальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів;

встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

веде реєстр державної системи сертифікації;

організує інформаційне за6езпечення з питань сертифікації.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Стаття 15. Обов'язкова сертифікація

1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірки та випро6ування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

3. Випро6ування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випро6увальними ла6ораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів методами, що визначаються органом із сертифікації чи органом який виконує його функції.

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державній системі сертифікації під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу : сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом.

Знак відповідності не може 6ути застосований, якщо порушено правила його використання.

Стаття 17. Обов'язки виготівників, постачальників, виконавців, продавців продукції при обов’язковій сертифікації

Виготівники, постачальники, виконавці, продавці продукції, яка підлягає о6ов'язковій сертифікації та реалізується на території України, зо6ов'язані:

провести у встановлені терміни і порядку сертифікацію продукції;

за6езпечувати виготовлення продукції згідно з вимогами нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована;

реалізувати продукцію виключно за наявності сертифіката відповідності;

припиняти а6о зупиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено, що вона не відповідає вимогам нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована, а6о якщо термін дії сертифіката закінчився а6о дія сертифіката припинена а6о зупинена рішенням органу з сертифікації.

Стаття 22. Добровільна сертифікація

1. До6ровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції: вимогам, що не віднесені актами законодавства та нормативними документами до обов’язкових вимог, з ініціативи виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій та окремих громадян на договірних умовах між заявником та органом із сертифікації.

2. До6ровільну сертифікацію мають право проводити підприємства, організації, інші юридичні осо6и, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, що акредитовані в державній системі сертифікації.

3. Правила до6ровільної сертифікації встановлюються органами з до6ровільної сертифікації, які подають Державному комітетові України по стандартизації, метрології та сертифікації інформацію для їх реєстрації у встановленому комітетом порядку.

Керівництво сертифікацією в Україні здійснює ДержСпоживстандарт, яким створена система сертифікації УкрСЕПРО.

В склад системи УкрСЕПРО входять:

національний орган по сертифікації ДержСпоживстандарт України;

науково-технічна комісія;

органи по сертифікації продукції, систем якості, персоналу;

аудитори;

науково-методичний і інформаційний центр;

територіальні центри ДержСпоживстандарту;

Український учбово-науковий центр зі стандартизації, метрології, стандартизації.

Питання для перевірки знань студентів.

1.Яка продукція підлягає обов’язковій сертифікації?

2. Назвіть мету добровільної сертифікації.

3. Поясніть поняття «сертифікація» продукції.

4. Ким повинні проводитися випро6ування з метою обов'язкової сертифікації?

5. Які підприємства, організації, інші юридичні осо6и мають право проводити до6ровільну сертифікацію?

6. Які організації входять до складу УкрСЕПРО.

Тести

для самоконтролю знань по курсу «Основи стандартизації та управління якістю»

1. Стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави:

А) державна;

Б) регіональна;

В) галузева;

Г) національна;

Д) міжнародна.

2. Документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів:

А) нормативно - технічний документ;

Б) нормативний документ;

В) стандарт;

Г) кодекс усталеної практики.

3. Стандарти колишнього СРСР до часу їх заміни або скасування застосовуються як:

А) ГСТУ

Б) ДСТУ

В) СТТУ

Г) СТП

4. Головні ряди переважних чисел:

А) R5, R10, R20, R40;

Б) R5, R10;

В) R20, R40;

Г) R10, R20, R40, R80;

Д) R80, R160.

5. Відповідно до рекомендацій МЕК в радіоелектроніці найбільш широко використовують ряди переважних чисел:

А) Е3, Е6, Е12, Е24;

Б) ряди Е;

В) ступінчаті;

Г) Rа5, Rа10, Rа20, Rа40.

6. Метод створення машин, приладів та обладнання з окремих стандартних уніфікованих вузлів, які багаторазово використовуються при створенні різних виробів на підставі геометричної та функціональної взаємозамінності:

А) уніфікація;

Б) взаємозамінність;

В) агрегатування;

Г ) комплексна стандартизація.

7. Міжнародні стандарти ІSО та МЕК:

А) носять характер рекомендацій;

Б) обов’язкові для виконання країнами – членами ООН;

В) обов’язкові для виконання всіма країнами;

Г) обов’язкові для економічно розвинутих країн.

8. Теоретичною базою сучасної стандартизації є:

А) теорія ймовірності;

Б) ряди переважних чисел;

В) теорія масового обслуговування:

Г) керівні документи Держстандарту.

9. Функціонування системи стандартизації України здійснює:

А) Кабінет міністрів України;

Б) Міждержавна Рада зі стандартизації країн СНД;

В) УкрСЕПРО;

Г) Держстандарт України;

Д) ІSО.

10. Стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів усіх країн:

А) міждержавна;

Б) регіональна;

В) країн, які приймають участь;

Г) міжнародна.

11. Затвердження та реєстрація стандарту:

А) надання позначення стандарту;

Б) умова розробки стандарту;

В) стадія розробки стандарту.

Г) надання категорії стандарту.

12. Основний уповноважений орган, який здійснює держнагляд за виконанням стандартів в промисловості:

А) Кабінет міністрів;

Б) Держстандарт;

В) Міністерство економіки;

Г) Міністерство зовнішньоекономічної діяльності.

13. Об’єктами стандартизації є:

А) продукція державних підприємств;

Б) товари широкого вжитку;

В) продукція приватних підприємств;

Г) експортна продукція;

Д) всі варіанти вірні.

14. ДСТУ є обов’язковим:

А) для всіх організацій і установ України;

Б) для державних підприємств;

В) для всіх підприємств і організацій, які діють на території України;

Г) для приватних підприємств, які випускають продукцію народного споживання.

15. Ряди переважних чисел базуються на основі:

А) геометричної прогресії;

Б) арифметичної прогресії;

В) випадкових величин;

Г) вірні варіанти А) і Б);

Д) вірні варіанти А), Б), В).

16. Кількість переважних чисел в десятинному інтервалі для ряду R10 складає:

А) 5;

Б) 10;

В) 15;

Г) 20.

17. Ряди переважних чисел Rа вираховуються за формулою:

А)

Б)

В)

Г)

Д) інший варіант

18. Продукція, що витрачається при використанні:

А) сировина і матеріали;

Б) сировина та природне паливо;

В) вироби, що ремонтуються;

Г) сировина, природне паливо, матеріали та продукти і вироби, що витрачаються;

Д) вироби, що не ремонтуються.

19. Органолептичний метод оцінювання якості:

А) використовується при оцінці якості тільки разом з інструментальним методом;

Б) не використовується при оцінці якості;

В) є різновидністю експертного методу;

Г) використовується самостійно як метод вимірювання;

Д) один з соціологічних методів.

20. Оцінка якості визначає кількісно:

А) відносну якість;

Б) технічний рівень якості;

В) рівень якості;

Г) показник якості;

Д) ознаку продукції.

21. Якісна або кількісна характеристика властивостей чи станів продукції:

А) параметр;

Б) показник;

В) ознака;

Г) дефект;

Д) споживча властивість.

22. Необхідні умови забезпечення якості:

А) людські;

Б) технологічні;

В) адміністративні;

Г) людські, технологічні, адміністративні;

Д) технологічні, людські.

23. Ряди переважних чисел використовують для встановлення значень параметрів продукції:

А) промислового призначення;

Б) побутового призначення;

В) технічних виробів;

Г) для будь-якої продукції.

24. Для оцінки рівня якості продукції використовують методи:

А) експертний;

Б) розрахунковий;

В) соціологічний;

Г) експертний, розрахунковий, соціологічний;

Д) розрахунковий, соціологічний.

25. Ряд чисел 1,0; 1,6; 2,5; 4,0; 6,3; 10,0 – це ряд переважних чисел:

А) R5;

Б) R10;

В) R20;

Г) R40;

Д) R80.

26. Приведені числа переважного ряду в інтервалі значень від 1,0 до 10 - 1,0; 1,6; 2,5; 4,0; 6,3; 10,0 наведіть числа цього ряду для інтервалу від 0,1 до 1,0:

А) 0,1; 0,2, 0,4; 0,5; 0,8; 1,0;

Б) 0,1; 0,16; 0,25; 0,40; 0,63; 1,0;

В) 0,1; 0,25; 0,35; 0,40; 1,0;

Г) 0,1; 0,16; 0,25; 0,63; 1,0;

27. Оптимальний рівень якості продукції для споживача порівняно з оптимальним рівнем для виробника:

А) вищий:

Б) нижчий;

В) однакові;

Г) не пов’язані між собою;

Д) вищий або нижчий в залежності від обставин.

28. Показники призначення продукції:

А) довжина, собівартість, технологічна трудомісткість;

Б) колір, вага, ціна;

В) швидкість, місткість кузова, висота підйому;

Г) всі наведені.

29. Показники надійності:

А) швидкість, собівартість;

Б) напрацювання на відмову; коефіцієнт готовності;

В) ціна, собівартість, габарити;

Г) вірні варіанти А) і Б).

30. Ергономічні показники якості характеризують відповідність продукції:

А) силовим можливостям людини;

Б) енергетичним можливостям людини;

В) економічним можливостям людини;

Г) Вірні відповіді А) і Б);

Д) Вірні відповіді А), Б) і В).

31. До об’єктивних методів оцінки якості продукції відносять:

А) розрахунковий;

Б) експертний;

В) соціологічний;

Г) експериментальний;

Д) вірні відповіді А) і Г);

Е) вірні відповіді Б) і Г).

32. Економічні показники якості продукції це:

А) ціна, виробнича собівартість, питомі витрати на одиницю продукції;

Б) питомі витрати електроенергії на одиницю продукції, технологічна трудомісткість;

В) матеріалоємність продукції, коефіцієнт використання матеріалу, габаритні розміри;

Г) всі варіанти вірні.

33.Базові (еталонні) показники якості це:

А) прогнозуємі показники якості продукції;

Б) рекомендуємі міжнародними організаціями;

В) найкращі показники досягнуті на цей час;

Г) прогресивні показники стандартів і технічних умов;

Д) всі відповіді вірні.

34. Коефіцієнт вагомості показника якості:

А) показує наскільки важливий показник у сукупності параметрів, які характеризують якість;

Б) відноситься тільки до показників призначення (наприклад ваги);

В) рідко використовується для оцінки рівня якості продукції;

Г) використовується тільки в експертному методі оцінки.

35. Соціологічний метод використовується для визначення:

А) показників якості товарів приватних підприємств;

Б) чисельних значень показників призначення;

В) показників якості товарів широкого вжитку;

Г) тільки показників харчової промисловості.

36. Посадка виконана в системі вала:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

37. Посадка виконана в системі отвору:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

38. Позасистемна посадка:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

39. Основна умова отримання посадки з гарантованим натягом:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

40. Основна умова отримання посадки з гарантованим зазором:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

41. Основна умова отримання перехідної посадки:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

42. Гарантований зазор якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

43. Гарантований натяг якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

44. Середній натяг якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г). величина середнього натягу однакова для всіх наведених посадок.

45. Середній зазор якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г) величина середнього зазору однакова для всіх наведених посадок.

46. Гарантований зазор якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

47. Гарантований натяг якої посадки більше:

А) ; Б) ; В) ; Г) .

48. Об’єктами стандартизації є:

А) продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники;