Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів по поліпшення умов і підвищення безпеки праці і є економічним вираженням соціальної значущості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, одержуваними при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшенню умов праці.

Результати зміни соціальних показників наступні:

1. Підвищення продуктивності праці.Воно досягається в результаті:

• збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. Наприклад, на підприємствах одним з основних шкідливих виробничих факторів є надлишки теплоти. Цей фактор, що визначає мікрокліматичні умови праці у робочій зоні, істотно впливає на працездатність й продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26 – 30 °С працездатність людини становить усього 20%, а при температурі 18°С - 50%.

Для багатьох підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях через наявність в них однобічного природного освітлення, захаращеності цехів великогабаритним устаткуванням й недостатнім доглядом за освітлювальними пристроями (що потребує періодичне очищення світлових прорізів, світильників, заміну перегорілих ламп).

Так, при незадовільному освітленні (в 2 - 4 рази нижче норми) продуктивність праці знижується на 4 - 8%, та завдається велика шкода для органів зору;

• попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Усяке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів змушує організм людини додатково витрачати енергію для протидії несприятливому впливу шкідливих виробничих факторів. Так, наприклад, при інтенсивності шуму на робочому місці 90дБА робітник у середньому затрачає на 20% більше фізичних зусиль і нервово-психологічного навантаження для того, щоб зберегти рівень виробітку, який він забезпечує при інтенсивності шуму 70дБА, значная шкода завдається органам слуху;

• підвищення ефективності використання устаткування й фонду робочого часу за рахунок зниження внутрішньозмінних простоїв через погіршення самопочуття від умов праці й мікротравм. При комплексному впливі на робітника одночасно декількох шкідливих виробничих факторів. Ці простої можуть становити 20 - 40 % цілоденних втрат, обумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю;

• підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату внаслідок поліпшення умов праці.

2. Зниження непродуктивних витрат часу й праці.Ці витрати складаються через несприятливі умови праці, обумовлені організацією робочих місць без урахування вимог ергономіки. Звичайно непродуктивні витрати години й праці, що збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, з прийняттям незручних поз внаслідок невдалого розташування органів керування устаткуванням, конструктивного оформлення робочих місць й одержання зайвої інформації.

3. Збільшення фонду робочого часу. Воно має бути отримано за рахунок скорочення цілоденних втрат через неявку на роботу в результаті виробничої травми або захворювання. Умови праці істотно впливають не тільки на професійну захворюваність, але й на виникнення та тривалість загальних захворювань. 25 - 30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці.

Результати досліджень свідчать, що перевищення температури повітря в робочій зоні виробничих приміщень на 1 °Ссупроводжується збільшенням втрат робочого часу через серцево-судинні захворювання в середньому на 4,1дні в розрахунку на 100 робітників, а перевищення рівня шуму на робочому місці на 10 - 20 дБАзбільшує тривалість тимчасової непрацездатності з тієї ж причини в середньому на 2,7дні на 100 працюючих.

4. Економія витрат на пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги й компенсації, як скорочений робочий день й додаткова відпустка, пов'язані зі значними трудовими втратами й супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витратою значних коштів. Створення умов праці, що відповідають вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково скасувати ці пільги й компенсації, що дає значну економію витрат.

5. Зниження витрат через плинність кадрів за умовами праці. Із загального числа осіб, які звільнилися за власним бажанням, близько 21% становлять особи, не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На деяких підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. Плинність робочої сили завдає істотної шкоди підприємствам, тому що особи, які звільняються, деякий період часу працюють зі зниженою продуктивністю, а прийняті замість їх нові робітники вимагають виробничого навчання. Процес звільнення і наймання також супроводжується витратами коштів. У цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значні економічні втрати, тому що кожен, хто звільнився, займаючись працевлаштуванням на нове місце, при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця. Загальна сума річного економічного збитку в народному господарстві від плинності кадрів внаслідок незадоволеності умовами праці становить біля1 млрд. грн

8.3. Розрахунок розміру витрат на покращення умов і охорону праціЗгідно Закону України «Про охорону праці» для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання здійснюється згідно п о с т а н о в и Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. N 1423 «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання».

Для підприємств місячна (річна) сума страхового внеску визначається за формулою:

Ств = (ФОПхР_С)/100

Де: Ств – сума єдиного страхового внеску;

ФОП – фонд оплати праці за попередній період (місяць, квартал, рік) (під час розрахунку витрат на оплату праці потрібно звернути увагу на наказ Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати»;

Р_с – страховий тариф на наступний календарний рік для підприємств одного класу професійного ризику виробництва, % (встановлюється відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

- фонду основної заробітної плати (включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків);

- фонду додаткової заробітної плати (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (суміщення професій (посад); розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці; інтенсивність праці; роботу в нічний час; керівництво бригадою; високу професійну майстерність тощо;

- фонду компенсаційних виплат включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

Виплати, що не належать до фонду оплати праці:

1. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: (допомога по тимчасовій непрацездатності;допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини;допомога на поховання; допомога по частковому безробіттю тощо.

3. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

4. Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

5. Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей.

6. Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам).

7. Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

8. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

9. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

10. Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

11. Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду та інші.

Розмір страхового тарифу на наступний календарний рік для підприємств одного класу професійного ризику виробництва, % (встановлюється відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В даному законі визначають клас професійного ризику від 1 до 67 та розмір єдиного внеску та особливості його застосування в різних сферах економічної діяльності. Наприклад, для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3відсотка визначеної бази нарахування. Приклад класів професійного ризику виробництва та розміру єдиного соціального внеску наведено в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Приклад класів професійного ризику

Крім того, в ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках). Наприклад, для 1 класу професійного ризику (таблиця 8.2):

Таблиця 8.2

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску, %

Для того, щоб визначити яка саме економічна діяльність належить до відповідного класу професійного ризику необхідно скористатися Постановою КМУ від 13 вересня 2000 року № 1423 «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

В даній постанові наведена класифікація галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва. Наприклад, до 1 класу належать такі види економічної діяльності:

- діяльність адвокатських об'єднань та індивідуальна адвокатська діяльність;

- нотаріальна діяльність;

- керівництво підприємствами.

До 67 класу професійного ризику:

- підземне видобування кам'яного вугілля.

Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» встановлюються знижки чи надбавки до страхового внеску застосовуються Фондом з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік і визначаються за формулами

Ппід = ВШпід / СВпід ;

Пкл = ВШкл / СВкл,

де Ппід - питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році;

ВШпід - сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році;

СВпід - сума страхового внеску підприємства;

Пкл - питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва;

ВШкл - сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВкл - сума страхових внесків цих підприємств.

Знижка страхового внеску провадиться в таких розмірах:

Надбавка до страхового внеску провадиться в таких розмірах: