Політизація національного руху

У кін. ХІХ ст.. починають формуватися українські політичні партії. Першою такою стала Русько-українська радикальна партія, утворена в 1890р. у Львові радикалами на чолі з І.Франком (на світлині) та М.Павликом. партія вважала своєю метою створення незалежної української держави. Але протиріччя між радикалами обумовили слабкість партії.

У 1899 р. народовці на чолі з Є.Левицьким та В.Охримовичем утворили Українську національно-демократичну партію, до якої приєдналися М.Грушевський та І.Франко. Партія стояла на ліберальних їх, головною метою проголосила незалежну українську державу. З часом націонал-демократи перетворилися на найбільшу партію в Західній Україні.

У 1899 р. була створена Українська соціал-демократична партія (М.Ганкевич,С.Вітик), яка стояла на позиціях марксиз­му. Широкої соціальної бази партія не мала, бо чисельність робітників, на яких вона орієнтувалася, була незначною.

Таким чином, XIX ст. стало періодом справжнього національного відродження: зросла національна свідомість українців, значних успіхів досягла українська куль­тура. Національно-визвольний рух як в Наддніпрянській, так і в Західній Україні пройшов шлях від культурно-просвіт­ницького до політичного етапу, висунувши гасло політичної самостійності України.