ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ТУШИНСЬКОГО 3 страница
Становлення українських середніх навчальних закладів відбувалося дуже повільно. Тільки в 1874 р. українська мова навчання вводиться в першій (академічній) гімназії Львова. Під кінець панування Австро-Угорщини на Галичині існувало 5 державних українських чоловічих гімназій, в яких навчалося менше 4 тисяч учнів, що становило 22% всіх учнів гімназій. Крім4 державних, працювали 2 приватні українські чоловічі (Городенка, Рогатин) та 3 приватні утраквістичні (німецько-українські) гімназії (Яворів, Рогатин, Турка).
Становище з вищою освітою в Західній Україні не можна було назвати задовільним. На початку ХХст. тут функціонувало лише 4 вищих навчальних заклади: університети у Львові (1661) та Чернівцях (1875), політехнічний Інститут у Львові (1844) та академія ветеринарної медицини теж у Львові (1897). У другій половині XIX ст. реформувалася і педагогічна освіта. В Галичині й на Буковині почали створюватися вчительські семінарії з 4-річним терміном навчання.
5. ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ Ю.ФЕДЬКОВИЧА
Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 р. у Сторонці-Путилові на Буковині в родині сільського урядника-мандатора. Його батько Адальберт Гординський Федькович походив із польського шляхетного роду, з Галичини. Освіту Юрій отримав у нижчій реальній школі в Чернівцях, куди був змушений переїхати його батько, помінявши впливове становище мандатора на роботу невисокого урядовця. На 19-му році життя Ю.Федькович, за порадою батька, вступив до війська й прослужив там 10 років, брав участь у війні з Італією. Після звільнення повернувся на Буковину і віддався письменницькій праці. Проживав у Путилові в домі своєї матері, як простий гуцул-селянин, займався не тільки господарськими та громадськими справами, але й літературній праці. У рідному селі він здобув таку довіру, що односельчани вибрали його війтом.
Педагогічну діяльність Ю.Федькович розпочав 1869 р. шкільним інспектором Вижницького повіту, в якому на той час було 7 народних шкіл, ще 7 з'явилося в перший рік його інспекторської роботи. Протягом першого року роботи Ю.Федьковичу вдалося підготувати співаник і подати його до Крайової Шкільної Ради з проханням запровадити його в народні школи. Дозвіл було отримано, і в 1870р. співаник вийшов у Відні під назвою "Співаник для господарських діточок". На розгляд КШР був запропонований також календар для дітей, написаний живою українською мовою. Обґрунтовуючи свій намір використати в ньому фонетичний (а не етимологічний) правопис, Ю.Федькович підкреслював, що саме такий правопис є найлогічнішим з усіх слов'янських і неухильно зростаюча потреба в ньому змушує перебороти схоластичні середньовічні норми, У відповідь надійшла відмова КШР. Проте цей календар, як і багато інших педагогічних творів, був виданий Ю.Федьковичем у видавництві товариства "Просвіта", коли він увійшов до її редакції.
Погляди Ю.Федьковича на народне шкільництво випереджували сучасні йому на Буковині на цілі десятиріччя. Про це свідчать його глибокі інспекторські звіти.
У першому звіті Ю.Федькович розмірковує про стан шкіл, вчителів, місцевої шкільної ради Вижницького повіту. Ці роздуми дуже тривожні: "учні ходять до школи нерегулярно, селян доводиться примушувати посилати дітей до школи. З учителів тільки двоє відповідно підготовлені до навчально-виховної роботи в школі, іншим ще необхідно самим навчатися на педагогічних курсах. Місцевих шкільних рад або немає, або вони не знають своїх прав і обов'язків. Інспекторами шкіл нема кого вибрати, бо придатних для цього людей бракує. Про деяких місцевих інспекторів не варто й говорити, бо вони не доросли до своєї посади. Економічний стан шкіл незадовільний. Громади не дають потрібних коштів на утримання шкіл, вчителям платять мало й невчасно, так що вони поневолі мусять вдаватися до інших заробітків".
У 1871р. у м.Вижниці під керівництвом Ю.Федьковича відбулася перша повітова вчительська конференція. На ній було запропоновано створити вчительські бібліотеки, де можна було б здійснювати самоосвіту, наполягалося на необхідності переходу від так званого етимологічного правопису до фонетичного (Ю.Федькович подав детально розроблений проект такого переходу ), узгоджене 250
положення про запис дітей до школи, підготовлено звернення до уряду з вимогою терміново вирішити "прожиточне діло" вчителів.
У лютому 1872 р. Ю.Федькович в останній раз інспектував школи свого повіту і пересвідчився, що рівень навчання у школах підвищився, вчителі більш сумлінно виконують свої обов'язки, зросла кількість учнів, які регулярно відвідують заняття, приміщення шкіл охайніші. Проте, після поїздки він захворів і більше не повертався до інспекторської праці.
У червні 1872р. Ю.Федьковича запросили до редакції видавництва "Просвіти", і в перших числах липня він переїхав до Львова, де взявся готувати популярні книжечки для народу, в тому числі й освітні, а також драматичні твори для театру "Руської Бесіди". Проте умови роботи були кабальними, а заробіток мізерним, що й змусило його покинути "Просвіту" та повернутися до Путилова. Після смерті батька Ю.Федькович оселився в його хаті на околиці М.Чернівців, деякий час готував до видання свої написані раніше літературно-освітні твори. На короткий час співпрацював при часописі "Буковина", де приділяв велику увагу висвітленню стану освіти на Буковині і давав поради щодо його покращення, та при видавництві "Бібліотека для молодіжи".
Творчі завдання і реферати
1. Етнічні і родинні засади виховання М. Драгоманова.
2. Українознавство як основа поглядів М. Грушевського.
3. Концепція історичної освіти М. Грушевського.
4. Етнічні засади виховання у діяльності Наукового товарист
ва ім.Т.Шевченка.
Питання для роздумів і проблемні запитання
1. Які ознаки українства як етносу виділяє М.Грушевський?
2. Зміст національного виховання (за М.Драгомановим).
3. Взаємозв'язок між українознавством і ідеєю національного
виховання, за М.Грушевським.
4. Окресліть зміст національного виховання у діяльності НТШ.
Тест
1. Перший шкільний закон на західноукраїнських землях датується:
а) 1774-м роком; б) 1805-м роком; в) 1832-м роком.
2. Загальною тенденцією розвитку шкільництва в Галичині у
другій половині XIX століття було:
а)зменшення кількості шкіл, що супроводжувалося значним зменшенням грамотності серед населення;
б)збільшення кількості шкіл, що супроводжувалося значним зростанням грамотності серед населення; в)з6ільшення кількості шкіл, що супроводжувалося недостатнім зростанням грамотності серед населення;
3. Першим культурно-освітнім товариством на Західній Україні
вважається: а) "Галицько-Руська Матиця"; б) "Головна Руська
Рада";
в) "Товариство галицьких уніатських священиків".
4. Ініціатором заснування у м.Львові Товариства
ім.Т.Шевченка був:
а)Г. Кониський; б)М.Грушевський; в)ІФранко.
5. Роль М.Грушевського у створенні Української Академії На
ук визначається тим, що він: а) був першим президентом УАН; б)
об'єднав українські наукові сили в одне вогнище наукової теорії й
практики; в) здійснював довголітнє керівництво НТШ.
6. В основу виховання дітей М.Драгоманов пропонував поклас
ти:
а) працю; б) мистецтво; в) кращі народні традиції.
ТЕМА XVI
УКРАЇНСЬКА ШКОЛА Й ПЕДАГОГІКА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
1. Характеристика системи освіти в Україні на початку XX
століття.
2. Освітньо-педагогічні погляди /.Франка.
3. Педагогічні ідеї Л. Українки.
4. Освітня й педагогічна діяльність Т.Лубенця.
Література
1. Історія української культури / Під ред. І.Крип'якевича. -
Зшиток VII - IX. - К.: АТ "Обереги", 1993.
2. Крип'якевич І.П. Історія України. - Львів: Світ, 1990.
3. Огієнко І. Історія української літературної мови. —
К.:Либідь, 1995.
4. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лек
цій.-Тернопіль, 1994.
5. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-
сенюк/. - Житомир, 1999.
6. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М.
Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.
7. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах,
картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.
Ключові СЛОВА ТА ТЕРМ ти
Мережа "Просвіт", часопис "Літературно-Науковий Вісник", підручник "Древня історія східних народів", "Общеполезньїй задачник", український буквар Лубенця.
1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Початок ХХст. був відмічений поворотними соціально-політичними подіями, що змінили культурно-освітній фон України на користь української мови та української школи.
Царськими указами цього періоду разом з проголошенням свободи зборів друку, слова, спілок з'явилася реальна можливість відродження національного шкільництва: у сфері науково-педагогічній, суто організаційній, соціально-педагогічній і т.ін.
Починаючи з 1905р., на території України з'являється мережа ""Просвіт". Перше громадське культурно-освітнє товариство такого типу з'явилося у Львові ще у 1898р. Вже за кілька років "Просвіти" заснувалися у Києві, Одесі, Катеринославі, Житомирі, Миколаєві та інших містах. Постійну підтримку громади "Просвіт" отримували з боку українських парламентських груп у Державній Думі Російської імперії; полеміка серед депутатів якої сьогодні дає можливість прослідкувати хід культурно - освітніх процесів на території України.
Товариства "Просвіти" ставили перед собою цілий ряд навчально-виховних завдань, серед яких головне - загальноосвітня діяльність в широких масах населення. Основними завданнями діяльності "Просвіт" були визначені: а) розгортання мережі початкових шкіл; б) післяпочаткова освіта (для тих, хто закінчив українську школу та тих, хто отримав початкову освіту у інших навчальних закладах); в) загальноосвітня діяльність в широких масах населення, а саме: ознайомлення з історією та культурою України; виховання патріотизму, формування українського виховного ідеалу; налагодження видавничої справи, опікування засобами масової інформації, бібліотеками; соціально-педагогічна, театрально-видовищна діяльність.
Для поширення своїх педагогічних ідей "Просвіти" провели у Києві курси народних вчителів (1906), де було прийнято резолюцію про українську школу.
Курс народної школи повинен бути розширений до шести років (до цього, як правило, народна школа проводила одно-трирічний курс навчання). Усе навчання має проводитися рідною мовою. Державна мова (тобто російська) повинна вивчатися в старших класах як один з предметів навчання.
В усіх середніх та вищих навчальних закладах України навчання мусить вестися українською мовою. При цьому передбачалось ввести у навчальні програми цих закладів вивчення української мови та літератури, історії та географії України.
Діяльність товариств "Просвіта" залежала від об'єктивних та суб'єктивних умов існування. Вони відрізнялися за структурою, формами роботи, типом управління; різними були навіть назви. Так, у м.Києві -товариство "Просвіта" їм. Т.Шевченка. До структури товариств могли входити різноманітні комісії та підкомісії -театральна, видавнича, артистична тощо.
Всеукраїнська спілка вчителів і діячів народної освіти (травень 1906 р.) повинна була стати основною структурно-організуючою одиницею в освітній сфері України, а в перспективі - основою українського Міністерства освіти. Однак Всеукраїнська спілка вчителів під тиском реакції 1907 р. не змогла повноцінно працювати, а відновила свою діяльність в добу Центральної Ради.
Слід зазначити, що діяльність "Просвіт" була нерозривно пов'язана з українознавчими процесами в середовищі духовенства, частина якого активно відстоювала право українського народу вивчати біблійні тексти та молитви українською мовою. Так, почесним членом Кам'янець-Подільської "Просвіти" став місцевий єпископ Парфеній. Він же є автором одного з перекладів на українську мову Святого Євангелія, ініціатором викладання в духовних навчальних закладах української літератури та історії України.
СИСТЕМА ОСВІТИ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Початкова, вища початкова, загальна та професійна,
середня педагогічна освіта
Учительський інститут (3 роки)
Учительська семінарія (4 роки)
Двокласне
училище
(5років)
Ремісничі, сільськогосподарські,
торгові та інші училища і школи
(Зароки)
т Т
Вище Початкові
початкове училища: земські,
училище (4 роки) міністерські, цер-
ковно-приходські
(3-4 роки)
Система середньої та вищої освіти
Університет (4роки) Вищі технічні, сільськогосподарські, економічні тощо навчальні заклади (4-5 років) Вищі жіночі курси (4-5 років) Духовна академія (4 роки) богословські класи
А ▲ А А А А А А
чоловіча реалне комер- кадет- жіноча єпархі- інсти- духовна
гімназія учи- ційне ський гімназія альне тут семінарія
(8 років) лище учи- корпус з иед. кл. учи- шляхе- (6-7 р.),
(7 р.) лище (7 р.) (7-8 р.), лище тних духовне
(7-8 р.) прогім- (7-8 р.) дівчат училище
назія (8 р.) (4 роки)
(4 роки)
2. ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ І. ФРАНКА
Від смерті Т.Г.Шевченка ніхто з українських майстрів письменства не добув собі більшого імені й ширшого розголосу на просторах Західної України, як Іван Франко. Зі сторінок своїх публіцистичних праць він постає ще й як педагог-просвітитель, у багатьох творах і виступах якого гостро критикується сучасна система освіти й виховання.
Народна освіта в Галичині вимагала наполегливої праці. І.Франко разом з М.Павликом, О.Тарлецьким та іншими педагогами стали на шлях боротьби за дійсно народну, по-справжньому демократичну й гуманістичну, відповідну інтересам народу освіту. Основний недолік існуючої освітньо-виховної системи він убачав у тому, що молоді люди виходили зі школи нездатними до праці на користь народу, "слугами теперішнього несправедливого ладу, п'явками народними". Разом з гнівним осудом він неодноразово чітко формулював мету й завдання народної освіти: піднести весь народ на таку височінь, на яку підносить людину сучасна наука, озброїти широкі маси народу всіма здобутками людської думки.
Спрямованість освітньо-
виховного впливу ІФранко вба
чав у тому, щоб оволодіння
науковими знаннями йшло в
парі з розвитком тіла в процесі
фізичної праці. Недопустимою
вважалась присутність у вихо
ванні будь-яких релігійних, мо
ральних чи суспільних пере
судів. Виховання правдивого,
всебічно розвинутого й сильно
го покоління можливе лише
завдяки боротьбі з реальними
життєвими труднощами, в якій
очі дітей не повинні бути за
криті на протилежні аргументи
____ й докази. У протистоянні про
тилежних ідей відточуватиметься їх мислення. Отже, зв'язок на
вчання з працею, широка освіта, позбавлена будь-яких забобонів,
використання всього того кращого, що здобуто досвідом цілого
життя попередніх поколінь, всебічний розвиток мислення дітей -
такі завдання, на думку І. Франка, має виконувати навчальний про
цес.
У праці "Чого хоче галицька робітнича громада?" І.Франко у таких положеннях пояснює вимоги робітничого руху у справах освіти:
1. Громадський характер навчання і виховання підростаючого покоління.
17"
2. Освіта для всього народу.
3. Всебічний розвиток усіх здібностей в учнів.
4. Відокремлення школи від церкви.
Широка, всебічна, звільнена від усяких забобонів, глибоко народна, національна за формою і одночасно загальнолюдська гуманна школа - таким є освітній ідеал І.Франка,
У поглядах І.Франка на освіту значна увага приділяється початковій (народній) школі. Блискуче використовуючи статистичний матеріал, він доводить мізерність кількості народних шкіл в Галичині проти кількості населення. В інших статтях він відмічає, що ці школи дають не справжні знання, а лише ''хвостики", "обрізки" знань, а іноді й зовсім одне "лушпиння", перетворюючи учня в машину, яка "бубнить регулярно... задані уроки", тоді як насправді школа повинна давати учням широке коло знань про навколишній світ, його природу, суспільство й саму людину, забезпечувати розумовий розвиток, прищеплювати високі моральні, естетичні і трудові якості.
Свої думки про середню й вищу освіту І.Франко висловив у ряді спеціальних статей (напр,, "Середні школи в Галичині), Зокрема, він бачить призначення освіти у підготовці інтелігенції: з шкіл мають виходити ті, "що згодом стають духовними провідниками народу". Тому школи заслуговують на значно більшу увагу, ніж їм приділяють. Він виступає проти однобічного класицизму, формалізму й схоластики, закликає перебудувати навчальні заклади відповідно до сучасних потреб, щоб вони "не були позорищем образо-ваного світу". У зв'язку з цим, ІФранко наводить такі статистичні дані:
1) на одну середню школу в Галичині припадає переважно на
205 тисяч мешканців. У цьому відношенні Галичина стоїть на
останньому місці між усіма країнами Європи. Для Існуючої кілько
сті учнів у Галичині потрібно було б 42 середні школи замість дію
чих 29;
2) існуючі гімназії переповнені;
3) наш народ прагне до гімназій;
4) реальні школи в Галичині знаходяться в стані повної дегра
дації, упадку;
5) якщо в Галичині загальна кількість учнів у порівнянні до кі
лькості населення є значно меншою, ніж в інших країнах, то виною
цього є тільки нестача учбових закладів.
У середній освіті значне місце І.Франко відводив рідній мові й літературі. Цьому питанню спеціально присвячена його велика стаття "Кінечність реформи навчання української літератури в наших середніх школах". Мету навчання рідної мови він визначає як ознайомлення учнів з живою народною мовою. Щодо літератури, то він домагається від учителів критичного аналізу творів, уміння показати учням зв'язок їх з життям, їх суспільну вартість.
І.Франко наполягає на необхідності реформи середніх і вищих учбових закладів, щоб вони були пов'язані з "дійсними умовами народного життя. Він глибоко усвідомлював вирішальну роль учителя у початковій, середній та вищій школах.
Значне місце в просвітницькій та науковій діяльності І.Франка займає співпраця з М.С.Грушевським: у НТШ, у редакції часопису "Літературно-Науковий Вісник" (Франко був фактичним редактором першого періоду існування ЛНВ), у лавах Національно-Демократичної Партії. Спільна діяльність на теренах Західної України цих двох найвизначніших учених та ідеологів стала основою всеукраїнського єднання.
3. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Леся Українка (Лариса Петрівна КосаЧ'Квітка) (1871-1913) - видатна українська поетеса, громадський діяч. Народилася у м.Новоград-Волинському. Леся Українка була не просто талановитим поетом, але й драматургом, прозаїком, перекладачем, публіцистом. В питаннях освіти її турбував напрямок діяльності українських буржуазних націоналістів по організації шкіл для народу. У нарисі "Школа" вона виступала проти злочинної політики царизму, що була спрямована на обмеження бюджетних асигну-
вань
для народних шкіл, на пригноблення вчителів та учнів. З раннього дитинства Леся Українка цікавилась питанням освіти і культури. У 19 років вона написала для своїх молодших сестер підручник "Древня Історія східних народів", що був надрукований після смерті поетеси у 1918 році.
Велику увагу у своїх публіцистичних творах вона приділяла розгляду ролі вчителя в народній школі. Про ідеал вчителя вона пише в листах до А.С.Макарової: "Уже одно то, что в школе єсть человек неплохой, не черствая педантка, и притом честная, єсть большая польза для детей".
Мету сімейного виховання Леся Українка вбачала у формуванні громадянина-борця. В оповіданні "Помилка" письменниця приходить до висновку, що досягти цієї цілі можливо тільки розвиваючи природні здібності дитини.
Леся Українка також займалася питанням освіти дорослих, наполягаючи на організації колективних читань для народу. З цією метою нею був складений каталог видань для таких читань. Спадщина Лесі Українки є цінним вкладом не тільки в скарбницю української та світової літератури, але й прогресивної педагогічної думки.
4. ОСВІТНЯ Й ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТЛУБЕНЦЯ
Лубенець Тимофій Григорович
(1855-1936) - видатний педагог, послідовник К.Ушинського в Україні, громадський діяч. Народився в м.Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти на Україні, герой праці. Протягом понад півстоліття самовіддано трудився на ниві освіти рідного народу Тимофій Григорович Лубенець. Він розпочав свою вчительську діяльність ще 18-річним юнаком в с.Вороньки на Чернігівщині. На ранніх етапах своєї педагогічної діяльності
зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878р. Т.Лубенець був звільнений з роботи за написання підручника "Загальнокорисний задачник", кожна задача якого містила відомості з життя і тим самим пов'язувала предмет арифметики з практикою.
У 1881р. Т.Лубенець витримав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбового округу. З 1883р. працював викладачем підготовчого класу Київської першої гімназії. Близько дванадцяти років відпрацював директором народних училищ Київської губернії.
Багато і плідно працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв'язку навчання з життям. Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них -основна праця "Педагогічні бесіди", дослідження "Про наочне викладання", книга для читання в початковій школі "Зернятко" в чотирьох частинах, що витримала більш як десять видань, методичний посібник для навчання арифметиці у недільних школах І класах для дорослих "Арифметичні задачГ і "Методика арифметики". У цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки.
Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці. У 1883р. під псевдонімом Норець вийшов український буквар Лубенця - "Граматка", в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року під псевдонімом Т.Хуторного вийшла його "Читанка". Обидва підручники були створені на народній основі.
Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів'ях незамінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше.
Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, навчатися за ними в народних школах міністерством заборонялося.
В постреволюційний період Т.Лубенець продовжував створювати підручники для початкової школи ("Буквар", чотири "Читанки"), книги і посібники для нової трудової школи, займався ліквідацією неписьменності. Читав лекції вчителям, виступав зі статтями в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.
Творчі завдання і реферати
1. Аналіз шкільних підручників Т. Лубенця.
2.1.Франко про місце казки у розвитку дитячої особистості.
3. Діяльність громадських просвітницьких товариств на Во
лині (1900-1917 рр.).
4. Характеристика загальної чоловічої і жіночої освіти у м.
Житомирі (1900-1917 рр.).
Питання для роздумів і проблемні запитання
1. З якою метою у 1905-1907 рр. в Україні з'являються громад
ські товариства "Просвіта"?
2. Чому вчать дітей казки (за І. Франком)?
3. Хто є автором "Педагогічних бесід"?
4. У чому полягає демократизація освітніх процесів після 1905
року?
Тест
1. Навчали дітей граматиці методом (за ІФранком - "Грицева
шкільна наука"):
а) звуковим; б) цілих слів; в) буквоскладовим.
2. Автор "Букваря Южноруского"? а) ТМубенець; б)
Х.Алчевська; в)Т.Шевченко.
3. "Наш друг" - це: а) нарис Л.Українки; б) підручник
К. Ушинського; в)підручник М.Корфа; г) книга Х.Алчевської.
4. Автор оповідання "Школа": а) Л.Українка; б) ТЛубенець;
в) М.Корф.
ТЕМА XVII
ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА УКРАЇНИ (ЕТАПИ УНР ТА НАЦІОНАЛЬНОГО КОМУНІСТИЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ: 20-ТЇ РОКИ),
1. Розробка завдань та змісту національної освіти в УНР.
2. Ідея національної школи С. Русової.
3. Ідея національного рідномовного виховання І. Огієнка.
4. Особливості розбудови загальної, професійної й вищої
школи у 20-ті роки.
5. Національний виховний ідеал Г. Ващенка.
Література:
1. Константинов С. А., Струминский В. Я. Очерки по истории
начального образования в России. - М, 1953.
2. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лек
цій. -Тернопіль, 1994.
3. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-
сенюк/. - Житомир, 1999.
4. Любар О. О. та ін. Історія української педагогіки /за ред.
М. Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.
5. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах,
картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.
КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ
Всеукраїнська вчительська спілка, Педагогічна Академія, "Український буквар", "Українські шкільні мотиви", Народний Комісаріат Освіти, "Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології", педологія, антропологія, анатомія, фізіологія, історія, етнологія, етнографія.
1. РОЗРОБКА ЗАВДАНЬ ТА ЗМІСТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УНР
Відновлення діяльності товариства "Просвіт" за доби Центральної Ради (8.03.1917 - 30.04.1918) відбувалося на основі становлення незалежності української держави. Основними принципами, на яких формувалася система освіти України, стали для початкової школи її світській характер, загальність, обов'язковість та безплат-
ність; для семирічної школи - загальнодоступність; для системи освіти національних меншин - рівноправність; для приватних навчальних закладів - право на організацію навчання та рівноправне існування з державними школами.
У червні 1917 р. універсал Центральної Ради проголосив автономію України і створив перший структурний підрозділ для управління системою освіти - Генеральний Секретаріат Освіти. Його діяльність очолив голова дещо раніше створеної Ради Товариства Шкільної Освіти Іван Стешенко.
Центральна Рада розробила структуру управління освітою, відновила діяльність Всеукраїнської вчительської спілки. Всеукраїнська вчительська спілка визначила певні напрями своєї діяльності. У сфері підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів - організація короткотермінових курсів та наступне відкриття спеціальних навчальних закладів (вищі педагогічні курси у м. Києві, що займалися додатковою освітою для вчителів, були перетворені 1917 р. у Педагогічну Академію).
У сфері розбудови середньої освіти - розгортання широкої мережі українських шкіл (початкових, середніх та гімназій). У сфері науково-педагогічній - організація Українського Національного Університету (заснований у жовтні 1917 р.), розробка та видання науково-педагогічної та методичної літератури, створення української наукової термінології, українського правопису тощо. У сфері матеріального забезпечення освіти - залучення приватного капіталу, коштів релігійних конфесій та громадських організацій до фінансування навчальних закладів.
Доба Гетьманщини (30.04.1918р. - 15.12.1918р.) В уряді гетьмана П. Скоропадського питаннями освіти покликане було займатися Міністерство освіти на чолі з проф. М.Василенко. Першочерговими кроками новоствореного міністерства у справі реформування освітньої галузі стали:
Дата добавления: 2014-12-12; просмотров: 1121;