Д. Чижевський про риси українського національного характеру

Спеціальних праць, присвячених національному характеру як україн-

ського, так і російського народів за часів Радянського Союзу, майже не

видавалось. Але існував ряд досліджень, що видавались за рубежем. Це,

зокрема, праці Д. Чижевського, які цитує у своїй роботі, присвяченій на-

ціональному характеру, П. Гнатенко [7].

Д. Чижевський підкреслював те, що національний характер не є од-

номанітним. Кожна нація має різні психологічні типи, різні соціальні ти-

пи. Крім того, існують відмінності, що викликані місцевими умовами.

Все це ускладнює картину національного характеру народу, робить її різ-

нобарвною та різноманітною.

Як же визначити національний тип? Д. Чижевський пропонує три

шляхи.

1. Дослідження народної творчості.

2. Вивчення найяскравіших історичних епох.

3. Характеристика найвизначніших представників народу.

Д. Чижевський вважає плідним перший шлях, однак одразу поперед-

жає, що якби ми, наприклад, звернулися до народної мудрості, то на всі

запитання знайшли б діаметрально протилежні відповіді, оскільки вони

беруть початок як у дохристиянський, так і у християнський період, від

православ'я, від уніатів, католиків, аріан, селян, козаків і шляхти, від ас-

кетичного погляду Лаври і барокової писемності Київської академії. Ду-

же багато елементів народної творчості спільні для України та її сусідів,

інших слов'янських народів [7]. Аналізуючи народну творчість україн-

ців, учений наголошує на таких якостях, як емоційність, сентименталь-

ність, ліризм. Одним з проявів емоційності є своєрідний український гу-

мор. Крім того, Д. Чижевський виокремлює в національному характері

українців індивідуалізм і свободолюбність. Причому він наголошує як

на позитивних, так і негативних рисах індивідуалізму, який, з одного бо-

ку, може призвести до самоізоляції й конфліктів, а з іншого -- породити

різноманітні форми творчості й активності.

Д. Чижевський аналізує також негативні риси українського народу,

що сформувалися на тлі кривавих сторінок його історії і виявилися у

тенденціях до знищення як власних, так і чужих життєвих форм. Окрім

того, важливими моментами розвитку національного характеру Д. Чи-

жевський вважає "постійне тло української історії" -- природу України і

два її історичні періоди -- княжу добу й добу бароко.

Що ж до визначених Д. Чижевським історичних епох, то перша з

них -- "княжі часи" -- позначилася двома культурними подіями в Укра-

їні тих часів -- прийняттям християнства і запровадження письма. Ці по-

дії помітно вплинули на розвиток літератури.

Барокову добу пов'язували з розквітом пластичного мистецтва й літе-

ратури. Як вважав Д. Чижевський, основною духовною рисою бароко є

декоративність, для якої ціннішим є широкий жест, аніж глибокий зміст.

Він робить висновок, що ці особливості позначилися на певних рисах

українського народу, які називають психологічним авантюризмом [7].

Отже, Д. Чижевський виокремлює насамперед екологічні та культур-

ні чинники, які помітно впливають на національний характер українців.