Діалектика національного та загальнолюдського в національному характері. Фактори розвитку національного характеру

Слід зазначити, що як загальне проявляється в одиничному, так і за-

гальнолюдські риси проявляються в національному характері.

Діалектика національного та загальнолюдського полягає в тому, що

загальнолюдські риси специфічно проявляються в конкретних соціаль-но-економічних та історичних умовах життя певної нації. Саме це специ-

фічне, своєрідне і є змістом національного характеру, але виникає воно в

результаті прояву загального в одиничному.

З цієї закономірності випливає дуже важливий висновок стосовно

вивчення національного характеру. Як вважає ряд фахівців, вивчення на-

ціонального характеру повинно проходити не шляхом знаходження спе-

цифічних особливостей психіки певного народу та протиставлення їх

особливостям іншого народу, а через аналіз прояву загальнолюдського в

національному.

Наприклад, такі загальнолюдські риси, як працьовитість, свободолюб-

ство, миролюбність у кожної нації мають свій специфічний вияв. Ось як

говорить про вияв хоробрості росіян і французів Л. Толстой у творі "На-

пад": "Француз, що сказав при Ватерлоо: "Гвардія вмирає, але не здаєть-

ся", -- та інші, особливо французькі герої, які говорили достопам'ятні

вислови, були хоробрими та справді говорили достопам'ятні вислови; але

між їхньою хоробрістю та хоробрістю капітана (російського) є та різниця,

що якби велике слово, в якому б то не було випадку, навіть і ворушилося

в душі мого героя, я певен, він не сказав би його; по-перше, він побоявся

б цим зіпсувати важливу справу, а по-друге, тому, що коли людина відчу-

ває в собі сили зробити велику справу, яке б то не було слово не потрібне.

Це, на мою думку, особлива та висока справа руської хоробрості".

А ось що говорять психологи про таку загальнолюдську рису, як пра-

целюбність та її вияв у національному характері. Праця сама по собі, як

процес, -- пише Г. Куницин, -- має загальнолюдський характер. Став-

лення того чи іншого народу до праці не може бути якоюсь генетичною

рисою, що притаманна лише певному народові. Визначальними тут є ті

історичні та соціально-економічні умови, в яких живе цей народ. Немож-

ливо ігнорувати також географічний фактор. Так, працездатність в умо-

вах тропіків знижується у два-три рази порівняно з країнами, де панує

континентальний клімат. Крім того, для отримання деяких продуктів іс-

нування там не потрібно великих затрат фізичної енергії. Безумовно, ге-

ографічний фактор не має вирішальної ролі у виробленні установок що-

до праці, але, як підкреслює академік Д. Лихачов, географічний фактор

існує, і цього ніхто ніколи не заперечував [4].

Найповніше національний характер проявляється у національній

культурі, яка виражає етнічну своєрідність народу. Але національна

культура також наповнена загальнолюдським змістом. Так поєднується

національне та загальнолюдське в національному характері.

Що стосується факторів, які найбільше впливають на формування на-

ціонального характеру, то тут вирішальну роль відіграють історичні та

соціально-економічні чинники, за ними йдуть чинники культурні, релі-

гійні та географічні.

Наприклад, така риса, як працьовитість, виглядає по-різному в різні

часи та в різних народів. І. Кон пише з цього приводу: "Для стародавньо-

го грека фізична праця -- діяльність, яка недостойна вільної людини.

Для середньовічного ремісника -- це доля, що не викликає ані захвату,

ані жалю, яку треба приймати як щось само собою зрозуміле. Протес-

тантська ж етика піднімає працю до ступеня релігійного визнання і т. ін.

Тобто все залежить від соціально-історичних умов" [20].

Цінності, що сформувались у процесі історичного розвитку, склада-

ють основу, з якої карбуються риси національного характеру. Зокрема, на

прикладі формування єврейського національного характеру А. Васильєв

доводить це у статті "Єврейський характер" ("Комсомольская правда",

1991 р., 17 липня), де він пише: "Протягом віків євреї жили так, що кож-

ну хвилину були готові втікати. Тому вони, як правило, не працювали на

землі, а віддавали перевагу професіям, що пов'язані з грішми: торговці,

міняйли". Часто згадується така риса єврейського національного харак-

теру, як інтелектуальність. А. Равицький так пояснює цей феномен: "Ос-

кільки євреїв звідусіль гнали, вони навчились пристосовуватись до обс-

тавин, до нової ситуації. Це особливим чином формує мозок і спонукає

до навчання. Склався навіть стереотип єврейської матері, яка постійно

заставляє свою дитину вчитись. Тому серед нас так багато вчених. Окрім

того, -- мозок -- це найзручніший капітал в умовах постійних гонінь".

Але якщо існують причини та умови, що породжують позитивні ри-

си національного характеру, то повинні існувати протилежні їм умови,

під впливом яких формуються негативні риси національного характеру.

До таких умов, наприклад, належала тоталітарна система, що була за-

проваджена в Російській імперії після 1917 р., або фашизм у Німеччині.

Комунізм і фашизм, безумовно, негативно вплинули на національний ха-

рактер народів цих країн. Але в цих народів вже існували риси націо-

нального характеру (можливо, і національного складу), що зробили мож-

ливим виникнення тоталітарних систем.

Так, німці протягом багатьох років виховувались у дусі відданості

Прусській мілітаристській державі. У національному характері народів,

що населяли Російську імперію протягом сторіч, коли існувало кріпосне

право, з'явились такі риси, як покірливість, пасивність, байдужість. У

національній психології існував стереотип непогрішимості тих, у чиїх

руках була влада. Ці риси й були використані комуністами для запрова-

дження диктатури особистої влади.

Отже, існує цілий ряд факторів, таких, як соціально-економічний уст-

рій, географічні умови, культура, релігія, політичний лад, що тим чи ін-

шим чином впливають на національний характер