Діалектика національного та загальнолюдського в національному характері. Фактори розвитку національного характеру
Слід зазначити, що як загальне проявляється в одиничному, так і за-
гальнолюдські риси проявляються в національному характері.
Діалектика національного та загальнолюдського полягає в тому, що
загальнолюдські риси специфічно проявляються в конкретних соціаль-но-економічних та історичних умовах життя певної нації. Саме це специ-
фічне, своєрідне і є змістом національного характеру, але виникає воно в
результаті прояву загального в одиничному.
З цієї закономірності випливає дуже важливий висновок стосовно
вивчення національного характеру. Як вважає ряд фахівців, вивчення на-
ціонального характеру повинно проходити не шляхом знаходження спе-
цифічних особливостей психіки певного народу та протиставлення їх
особливостям іншого народу, а через аналіз прояву загальнолюдського в
національному.
Наприклад, такі загальнолюдські риси, як працьовитість, свободолюб-
ство, миролюбність у кожної нації мають свій специфічний вияв. Ось як
говорить про вияв хоробрості росіян і французів Л. Толстой у творі "На-
пад": "Француз, що сказав при Ватерлоо: "Гвардія вмирає, але не здаєть-
ся", -- та інші, особливо французькі герої, які говорили достопам'ятні
вислови, були хоробрими та справді говорили достопам'ятні вислови; але
між їхньою хоробрістю та хоробрістю капітана (російського) є та різниця,
що якби велике слово, в якому б то не було випадку, навіть і ворушилося
в душі мого героя, я певен, він не сказав би його; по-перше, він побоявся
б цим зіпсувати важливу справу, а по-друге, тому, що коли людина відчу-
ває в собі сили зробити велику справу, яке б то не було слово не потрібне.
Це, на мою думку, особлива та висока справа руської хоробрості".
А ось що говорять психологи про таку загальнолюдську рису, як пра-
целюбність та її вияв у національному характері. Праця сама по собі, як
процес, -- пише Г. Куницин, -- має загальнолюдський характер. Став-
лення того чи іншого народу до праці не може бути якоюсь генетичною
рисою, що притаманна лише певному народові. Визначальними тут є ті
історичні та соціально-економічні умови, в яких живе цей народ. Немож-
ливо ігнорувати також географічний фактор. Так, працездатність в умо-
вах тропіків знижується у два-три рази порівняно з країнами, де панує
континентальний клімат. Крім того, для отримання деяких продуктів іс-
нування там не потрібно великих затрат фізичної енергії. Безумовно, ге-
ографічний фактор не має вирішальної ролі у виробленні установок що-
до праці, але, як підкреслює академік Д. Лихачов, географічний фактор
існує, і цього ніхто ніколи не заперечував [4].
Найповніше національний характер проявляється у національній
культурі, яка виражає етнічну своєрідність народу. Але національна
культура також наповнена загальнолюдським змістом. Так поєднується
національне та загальнолюдське в національному характері.
Що стосується факторів, які найбільше впливають на формування на-
ціонального характеру, то тут вирішальну роль відіграють історичні та
соціально-економічні чинники, за ними йдуть чинники культурні, релі-
гійні та географічні.
Наприклад, така риса, як працьовитість, виглядає по-різному в різні
часи та в різних народів. І. Кон пише з цього приводу: "Для стародавньо-
го грека фізична праця -- діяльність, яка недостойна вільної людини.
Для середньовічного ремісника -- це доля, що не викликає ані захвату,
ані жалю, яку треба приймати як щось само собою зрозуміле. Протес-
тантська ж етика піднімає працю до ступеня релігійного визнання і т. ін.
Тобто все залежить від соціально-історичних умов" [20].
Цінності, що сформувались у процесі історичного розвитку, склада-
ють основу, з якої карбуються риси національного характеру. Зокрема, на
прикладі формування єврейського національного характеру А. Васильєв
доводить це у статті "Єврейський характер" ("Комсомольская правда",
1991 р., 17 липня), де він пише: "Протягом віків євреї жили так, що кож-
ну хвилину були готові втікати. Тому вони, як правило, не працювали на
землі, а віддавали перевагу професіям, що пов'язані з грішми: торговці,
міняйли". Часто згадується така риса єврейського національного харак-
теру, як інтелектуальність. А. Равицький так пояснює цей феномен: "Ос-
кільки євреїв звідусіль гнали, вони навчились пристосовуватись до обс-
тавин, до нової ситуації. Це особливим чином формує мозок і спонукає
до навчання. Склався навіть стереотип єврейської матері, яка постійно
заставляє свою дитину вчитись. Тому серед нас так багато вчених. Окрім
того, -- мозок -- це найзручніший капітал в умовах постійних гонінь".
Але якщо існують причини та умови, що породжують позитивні ри-
си національного характеру, то повинні існувати протилежні їм умови,
під впливом яких формуються негативні риси національного характеру.
До таких умов, наприклад, належала тоталітарна система, що була за-
проваджена в Російській імперії після 1917 р., або фашизм у Німеччині.
Комунізм і фашизм, безумовно, негативно вплинули на національний ха-
рактер народів цих країн. Але в цих народів вже існували риси націо-
нального характеру (можливо, і національного складу), що зробили мож-
ливим виникнення тоталітарних систем.
Так, німці протягом багатьох років виховувались у дусі відданості
Прусській мілітаристській державі. У національному характері народів,
що населяли Російську імперію протягом сторіч, коли існувало кріпосне
право, з'явились такі риси, як покірливість, пасивність, байдужість. У
національній психології існував стереотип непогрішимості тих, у чиїх
руках була влада. Ці риси й були використані комуністами для запрова-
дження диктатури особистої влади.
Отже, існує цілий ряд факторів, таких, як соціально-економічний уст-
рій, географічні умови, культура, релігія, політичний лад, що тим чи ін-
шим чином впливають на національний характер
Дата добавления: 2014-12-22; просмотров: 3300;