Горизонтальної частини.

Направляюча частина профілю горизонтальної свердловини може мати вертикальну ді­лянку, ділянку початкового викривлення, тангенціальну ділянку і ділянки збільшення зеніт­ного кута або складатися з вертикальної ділянки і ділянки збільшення зенітного кута.

Призначення направляючої частини профілю горизонтальної свердловини полягає у виве­денні стовбура під визначеним кутом в точку продуктивного пласта із заданими координатами.

При проектуванні горизонтальних свердловин використовують тільки J-подібний тип про­філю.

Горизонтальна частина профілю може бути увігнутою або випуклою, а також прямолі­нійною або хвилеподібною. Горизонтальна частина залежно від кута падіння продуктивного пласта може бути розташована під будь-яким заданим кутом до вертикалі, в тому числі і під кутом 90°.

Направляюча і горизонтальна частини профілю горизонтальної свердловини можуть роз­раховуватися окремо. Однак вони мають бути спряжені одна з одною.

Свердловини з горизонтальною частиною протяжністю понад 500 м для зниження сил опору при переміщенні бурильного інструменту у свердловині та створення достатнього наван­таження на долото проектуються тільки з великим радіусом кривизни. При цьому використо­вують профілі 1, 2 і 5 (рис.25).

Проходження окремих ділянок профілю 2 або 5 горизонтальних свердловин можна здійс­нювати неорієнтовано, тобто з використанням КНБК, що істотно спрощує технологію бу­ріння таких свердловин і скорочує час на проведення інклінометричних робіт. Однак КНБК можуть використовуватися тільки при бурінні гірських порід, в яких забезпечується надійна робота КНБК, а саме у разі стійкості порід на проектній траєкторії. Це слід враховувати при проектуванні горизонтальних свердловин з великим радіусом кривизни.

Точність розкриття продуктивного пласта при бурінні горизонтальних свердловин з серед­нім радіусом кривизни істотно підвищується у порівнянні з бурінням із великим радіусом кри­визни. Тому підвищується також точність буріння горизонтальної ділянки в самому пласті. Дов­жина горизонтальної ділянки для профілю із середнім радіусом кривизни становить 800—1000 м.

Для проектування профілю з середнім радіусом кривизни використовують переважно про­філі 1, 2, 3, рідше 4 і 5 (рис.25).

Тангенціальну ділянку включають у тих випадках, коли потрібно забезпечити кінцеве від­хилення направляючої частини профілю від вертикалі на проектній глибині, яка перевищує при цьому радіус кривизни ділянки збільшення зенітного кута, а також для проектування го­ризонтальних свердловин на родовищах, де не відпрацьована технологія орієнтованого бурін­ня і тому існує велика ймовірність відхилення фактичного профілю від проектного. В остан­ньому випадку свердловину можна пробурити, не змінюючи конструкції відхилювача, при цьому збільшуючи або зменшуючи довжину тангенціальної ділянки профілю.

При проектуванні свердловини із середнім радіусом кривизни проектну інтенсивність збільшення зенітного кута приймають на 10—20% меншою від максимальної інтенсивності збільшення зенітного кута, що забезпечується відхилювачем, який є в розпорядженні буро­вого підприємства.

Профілі з малими і ультрамалими радіусами кривизни використовують для проектування профілю додаткового стовбура свердловини, буріння якого проводиться із вирізаної ділянки обсадної колони, а також для розкриття горизонтальним стовбуром малопотужних продуктив­них пластів. Такі свердловини проектують переважно за профілем 7.