Види і способи організації конституційного контролю.

В залежності від органів, що наділені загальною чи спеціальною компетенцією розрізняють конституційний контроль політичний і судовий. Політичний конституційний контроль здійснюється президентом, парламентом, урядом та іншими державними органами.

Судовий конституційний контроль поділяють умовно на американський та європейський. За американською системою конституційність нормативно-правових актів перевіряють суди загальної юрисдикції. У деяких країнах (США, Аргентині, Бразилії, Японії, Норвегії) конституційність законів має право перевіряти будь-який суд, а в інших це може здійснювати тільки Верховний Суд після розгляду конкретної справи нижчими судами (в Австралії, Індії, на Мальті).

Європейська система конституційного контролю передбачає заснування спеціальних судових або квазісудових органів (РФ, Болгарія, Угорщина, Словаччина, Чехія, Румунія, Німеччина, Італія, Іспанія тощо).

Розрізняють три способи формування органів конституційного контролю: парламентський, позапарламентський і змішаний. Парламентський спосіб застосовується у невеликій кількості держав: у Німеччині по вісім членів федерального Конституційного Суду обираються бундестагом і бундесратом, а члени конституційних судів земель – ландтагами. В Угорщині члени Конституційного Суду обираються Державними зборами, а у Хорватії – нижньою палатою за поданням верхньої.

Прикладом позапарламентського формування органу конституційного контролю є Японія, де 15 членів Верховного Суду призначає Кабінет Міністрів, в Головного суддю – імператор за поданням Кабінету Міністрів.

За часом здійснення розрізняють попередній і подальший контроль. За попереднього контролю акт перевіряється щодо відповідності до конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція), а подальший контроль стосується офіційно опублікованих діючих актів (США, Італія, Німеччина).

За характером правових наслідків конституційний контроль може бути консультативним або ухвальним. Рішення органу конституційного контролю, прийняте у порядку консультативного контролю, не набирає юридичної сили й має рекомендаційний характер, його виконання ґрунтується на авторитеті органу конституційного контролю. За ухвального контролю рішення є загальнообов’язковими як у разі визнання акта відповідним до конституції, так і в протилежному випадку.

За обов’язковістю проведення конституційний контроль може бути обов’язковим або факультативним. Обов’язків контроль проводиться у випадках, передбачених законом. Факультативний контроль здійснюється тільки у разі виявлення ініціативи уповноваженого суб’єкта конституційного контролю.

За формою конституційний контроль може бути абстрактним або конкретним. Абстрактний контроль здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв’язком з конкретною справою.Попередній контроль завжди є абстрактним. Конкретний контроль здійснюється найчастіше у зв’язку з конкретною судовою справою (подальший контроль).

За змістом конституційний контроль може бути формальним або матеріальним. При формальному контролі перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог (чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримані процесуальні норми та форма акта). Матеріальний контроль означає перевірку відповідності змісту акта до приписів конституції.