Компетенція органів конституційного контролю.

Повноваження органів конституційного контролю за своїм обсягом різні в окремих країнах. Це залежить від виду даних органів, від об’єктів конституційного контролю тощо. Перш за все до їх компетенції органів конституційного контролю належить розгляд справ про відповідність (несуперечність) законів та інших актів парламенту, актів президента, уряду, міністрів і деяких керівників центральних органів виконавчої влади, місцевих державних органів і місцевого самоврядування до конституції та конституційних законів. Іншими повноваженнями органів конституційного контролю є перевірка проектів міжнародних договорів або вже підписаних міжнародних договорів до їх ратифікації на відповідність конституції. Перевірці також підлягають дії державних органів та посадових осіб. Рішення про неконституційність дій посадових осіб, як правило, спричиняють їх усунення від посади за процедурою імпічменту.

Об’єктом конституційного контролю є акти та дії громадських організацій, в тому числі політичних партій, які відповідно до закону мають певні владні повноваження. Органи конституційного контролю вирішують спори про компетенцію між вищими державними органами, а в федеративних державах – між федеральними органами державної влади суб’єктів федерації, а також між вищими державними органами суб’єктів федерації.

Важливим для правозатосувальної діяльності є право органів конституційного контролю давати загальнообов’язкове тлумачення конституції.

До специфічних функцій можна віднести право виносити рішення про законність обрання президента та віце-президента, народного представника (Болгарія), вирішення скарг про затвердження мандата депутата парламенту (Словаччина) тощо.