Порядок організації, структура і функції муніципальних органів.

Характеризуючи організацію місцевого управління у зарубіжних країнах, необхідно враховувати, що специфіка муніципальних організаційних форм, поєднання і взаємодія місцевого самоврядування і державного управління визначаються історичними, географічними, демографічними особливостями тієї чи іншої країни, політичним режимом, а також правовою системою. У Бельгії бургомістр призначається королем із числа членів комунальної ради, будучи одночасно представником короля і головним магістратом комуни. У Нідерландах бургомістр, який є головою виконавчого органу муніципалітету, призначається королівським указом за рекомендацією королівського комісара у справах даної провінції після консультації з муніципальною радою.

Первісним осередком місцевого самоврядування у зарубіжних країнах є, як правило, міські та сільські комуни, які можуть іменуватися по-різному. В Данії, наприклад, вони іменуються муніципалітетами (комуни, громади). У деяких країнах утворюються невеликі самоврядні територіальні осередки, які не мають статусу муніципалітетів. Наприклад, в Іспанії нараховується більше 3670 місцевих громад, розмір яких менший від розміру комуни. Вони мають назви: хутір, посад, прихід (парафія) тощо.

Підсумовуючи сказане про зарубіжні системи місцевого управління, підкреслимо, що під впливом політичних факторів ідея самоврядування призвело до плутання термінів "влада" і "самоврядування", необґрунтованого протиставлення понять "державне керівництво", "управління", "місцеве самоврядування". Відбувається, отже, підміна понять, і за допомогою категорії "місцеве самоврядування" робиться спроба трактувати органи, які стоять найближче до населення, як недержавні, вивести їх за межі державного механізму. У Пояснювальній доповіді Ради Європи до Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року зазначається, що однозначно визначити, якими саме питаннями повинні займатися місцеві влади, взагалі неможливо. Адже насправді більшість проблем, які розв'язуються ними, мають як місцеве, так і загальнонаціональне звучання, і обмеження компетенції місцевих органів лише суто локальними, другорядними питаннями означало б відведення місцевому самоврядуванню другорядної ролі.

Основною організаційно-правовою формою роботи місцевих представницьких органів є сесії. У Франції та Японії, наприклад, муніципалітети збираються на чергові засідання 4 рази на рік, в Італії - не менше 2 разів на рік. У Великобританії муніципальні ради графств збираються на чергові засідання щоквартально, а інші ради - щомісячно. У США засідання рад скликаються щотижнево, один раз у два тижні або щомісяця. Засідання рад мають відкритий характер, але муніципалітет може прийняти рішення про проведення закритого засідання.

До функцій муніципальних органів у зарубіжних країнах можна віднести такі напрями їх діяльності. Історично перша така функція — це адміністративна опіка. Вона припускає, що рішення органів місцевого самоврядування не можуть набрати сили, поки не одержать схвалення місцевого адміністратора, призначеного чи уповноваженого зверху (префекта, губернатора, бургомістра і т.п.). У схваленні могло бути відмовлене по мотивах як незаконності, так і недоцільності рішення. В даний час система адміністративної опіки зустрічається досить рідко, представляючи собою пережиток бюрократичної централізації.

Сьогодні переважає функція адміністративного нагляду, що обмежується перевіркою тільки законності рішень органів місцевого самоврядування. Звичайно адміністратору для перевірки рішення дається невеликий термін, після закінчення якого, якщо не надійшло заперечень, рішення набирає сили. Нова тенденція полягає в тому, що адміністратор може заперечити проти рішення тільки в судовому порядку. Адміністративний нагляд застосовується іноді навіть у суб'єктах централізованих федерацій і в регіонах, що користаються державною автономією, причому в його здійсненні часом бере участь глава держави (Індії, Фінляндії). У свою чергу, органи місцевого самоврядування можуть у судовому порядку захищати свою автономію не тільки від запопадливих місцевих адміністраторів, але навіть від парламентів, президентів і урядів.