Методи амортизації та амортизаційна політика

Відповідно зі статтею 145.1.5 Податкового кодексу України [2, с. 25], всі підприємства, у тому числі будівельні, мають змогу здійснювати власну амортизаційну політику, обираючи на свій розсуд один із п’яти передбачених у ПКУ методів амортизації, а саме:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до 4-ої групи (машини та обладнання) та 5-ої (транспортні засоби). Відповідно до статті 145.1 ПКУ [2, с. 24], мінімально допустимі строки використання машин, обладнання та транспортних засобів становлять 5 років. Тобто річна норма амортизації дорівнює 20%.

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Таким чином, амортизаційні відрахування можуть бути: однаковими у часі, збільшеними або зменшеними. На відміну від інших складових витрат будівельного підприємства (оплата матеріалів, заробітна плата, тощо) амортизаційні відрахування – це кошти, що закладаються у ціну будівельної продукції, і залишаються у самому підприємстві. Це фінансове джерело для простого відтворення основних засобів, а в сукупності з капіталізованою частиною чистого прибутку – для розширеного їх відтворення. У разі прискореної амортизації: абсолютний розмір оподаткованого прибутку і чистого прибутку зменшується (зменшується і розмір сплачуваного податку), і у більш ранішні періоди накопичуються амортизаційні відрахування, тобто фінансові джерела для якомога швидшого оновлення технічної бази. І навпаки. У разі уповільненої амортизації: сукупні витрати на будівельну продукцію зменшуються, що сприяє зростанню конкурентоспроможності підприємства при пошуку замовлень. Абсолютний розмір оподаткованого прибутку і чистого прибутку збільшується (збільшується і розмір сплачуваного податку), і при цьому свідомо відтерміновується оновлення техніки за рахунок амортизаційних відрахувань. Згідно зі статтею 145.1.9 чинного ПКУ, підприємствам дозволяється щомісяця змінювати свою амортизаційну політику [2, с. 25].

Наведемо приклад обґрунтування амортизаційної політики будівельного підприємства в умовах чинного податкового середовища. Критерій обрання кращого методу амортизації – максимум нагромадженої суми амортизаційних відрахувань станом на кінець 5-ого року з урахуванням та без урахування можливості капіталізації зазначених коштів впродовж п’яти років. Прийнятний рівень прибутковості використання капіталу – 28% річних. [3, 4]. Розрахунки виконані на прикладі амортизації вартості машин, обладнання та транспортних засобів. Це спричинено наступним. По-перше, їх частка у загальній структурі основних виробничих фондів найбільша і становить 60 – 65% [2]. По-друге, до них можуть застосовуватись всі без обмежень методи амортизації. У прикладі не розглядається п’ятий (виробничий) метод амортизації, оскільки він базується на конкретних показниках виробничої діяльності підприємства.

У табл. 4.2 наведені розрахунки амортизаційних відрахувань. Вихідні дані: первісна вартість машин, обладнання та транспортних засобів – 10000 тис. грн. Мінімальний строк використання – 5 років; відповідна річна норма амортизації – 20%.

Пояснення до розрахунків.

1. Прямолінійний метод.

Річні амортвідрахування: 10000 / 5 років = 2000 тис. грн.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Амортвідрахування по роках:

1-ий рік: 10000 *20% = 2000 тис. грн.

2-ий рік: (10000 – 2000)* 20% = 1600 тис. грн.

3-ій рік: 6400 * 20% = 1600 тис. грн і т.д.

Таблиця 4.2

Визначення амортизаційних відрахувань різними методами (тис. грн)

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

1-ий рік: 10000 х 20% * 2 = 4000 тис. грн.

2-ий рік: (10000 – 4000) * 20% * 2 = 2400 тис. грн.

3-ій рік: 3600 х 20% х 2 = 1440 тис. грн і т.д.

4. Кумулятивний метод (метод суми років)

Сума років = 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.

1-ий рік: (10000 / 15) * 5 = 3333 тис. грн.

2-ий рік: (10000 / 15) * 4 = 2667 тис. грн.

3-ій рік: (10000 / 15) * 3 = 2000 тис. грн і т.д.

Амортвідрахування разом за 5 років без врахування їх можливої капіталізації впродовж цього терміну визначається як проста сума амортвідрахувань за роками.

1. Прямолінійний метод.

2000 + 2000 + 2000 + 2000 + 2000 = 10000 тис. грн.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

2000 + 1600 + 1280 + 1024 + 819 = 6723 тис. грн.

Зазначимо, що за цим методом первісна вартість за 5 років не амортизується. Залишкова вартість дорівнює майже третини первісної вартості.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

4000 + 2400 + 1440 + 864 + 518 = 9222 тис. грн.

4. Кумулятивний метод (метод суми років)

3333 + 2667 + 2000 + 1333 + 667 = 10000 тис. грн.

Амортвідрахування разом за 5 років з врахуванням їх можливої капіталізації впродовж цього терміну з прийнятною для інвестора рентабельністю капіталу (28% річних) визначається за формулою складного відсотка з приведенням різних у часі сум до кінця 5-ого року.

1. Прямолінійний метод.

2000*1,284 + 2000*1,283 + 2000*1,282 + 2000*1,281 + 2000 = 17400 тис. грн.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

2000 * 1,284+ 1600*1,283 + 1280*1,282 + 1024*1,28 + 819 = 12916 тис. грн.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

4000 * 1,284+ 2400*1,283 + 1440*1,282 + 864*1,28 + 518 = 19714 тис. грн.

4. Кумулятивний метод (метод суми років)

3333 * 1,284+ 2667*1,283 + 2000*1,282 + 1333*1,28 + 667 = 20140 тис. грн.

Висновок. Рейтинг методів амортизації у напрямку спадання значення обраного критерію (максимум приведеної станом на кінець 5-ого року накопичуваної суми амортвідрахувань за умови їх капіталізації): 4 метод – 20140; 3 метод – 19714; 1 метод – 17400; 2 метод – 12916 тис. грн. Обидва методи, які посіли перші місця, налаштовані на прискорену амортизацію (рис. 4.2). Метод 4 у порівнянні з методом 3 має дві суттєві додаткові переваги. По-перше, при його застосуванні амортизується впродовж мінімально припустимого терміну (5 років) вся первісна вартість основних засобів, при методі 3 – 92,2% (табл. 4.2). По-друге, цей метод без обмежень можна застосовувати для всіх груп основних засобів, а метод 3 – виключно для об’єктів 4 групи основних засобів (машини та обладнання) та 5 групи (транспортні засоби).

Рис. 4.2. Амортизація за прискореними методами

Таким чином, застосування 4-ого (кумулятивного) методу найбільш сприяє інвестиційній діяльності підприємства. По-перше, зростають власні джерела фінансування інвестицій (амортизаційний фонд). По-друге, оскільки, згідно зі статтею 138.8 ПКУ, амортизаційні відрахування є складовою собівартості виконаних робіт [2, с. 22], зменшується податкове навантаження на підприємство.

Фінансові джерела придбання та відтворення ОВФ:

а) власні кошти (статутний капітал, амортизаційний фонд, нерозподілений прибуток);

б) позикові кошти – довгострокові кредити комерційних банків;

в) лізинг. [9].

Лізин – це товарна форма довгострокового кредиту з метою отримання машин, техніки, устаткування, засобів транспорту, комп'ютерів і інших видів активної частини ОВФ з першочерговим правом подальшого викупу об’єктів лізингу, коли залишиться неамортизованою менш 40% їх первісної вартості. Не можуть бути об’єктами лізингу земля, майнові комплекси, окремі будівлі, споруди.

В економічно розвинених країнах частка ОВФ за угодами лізингу сягає 35%; в Україні – 6 – 10% по економіці в цілому, у будівництві – 9%. [26]. За прогнозами експертів, лізинговий ринок в Україні у 2013 р. має зрости на 15% за умови, якщо девальвація гривни буде в межах 10 %. Основні економічні переваги лізингу порівняно з іншими джерелами фінансування:

– зменшення ризику морального старіння техніки. Притаманна галузі мінливість видів робіт дозволяє гнучко налаштовуватись на найбільш прийнятну техніку та не обтяжувати при цьому свій баланс непотрібними, або неефективними засобами, оскільки у будь-який час техніку можна повернути лізингодавцю;

– фінансуються відразу всі 100 % ОВФ. В разі звичайного кредиту банк може надати кошти у розмірі 60 – 70% від загальної вартості ОВФ. Решта коштів – мають бути власні кошти підприємства;

– заставою є сам об’єкт лізингу. В разі звичайного кредиту вартість високоліквідної застави може у 1,5 – 3 рази перевищувати розмір потрібного кредиту;

– відповідно до чинного законодавства [2], лізингові платежі (амортвідрахування, відсотки за кредит, комісійні, страхові платежі, ПДВ) включаються до складу витрат, тобто зменшують оподатковуваний прибуток і тим самим – податкове навантаження на підприємство. У разі придбання техніки за власні кошти (наприклад, за рахунок чистого прибутку) – такої податкової преференції вже нема.

Лізингові операції здійснюються у вигляді фінансового й оперативного лізингу.

Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем за заявкою орендаря машин і механізмів із наступною передачею їх у користування орендаря на строк їх повної амортизації, після чого вони стають його власністю.

Оперативний лізинг передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строк їх повної амортизації. По закінченні строку дії лізингового контракту орендоване майно повертається власнику (лізингодавцю) для подальшого використання. Основні фонди, які передані в оперативний лізинг, залишаються на балансі лізингодавця.

Середньорічна вартість ОВФ (Фсер)

,

де Ф_пр – вартість ОВФ на початок року;

Ф_в – вартість введених у дію ОВФ на протязі року;

t_в – кількість місяців експлуатації введених ОВФ до кінця року;

Ф_л – вартість основних фондів, що вибули на протязі року;

t_л – кількість місяців, що залишилися до кінця року після вибуття ОВФ.

Приклад. Вихідні дані (тис. грн): вартість ОВФ на початок року – 10400; введено в дію у січні ОВФ на суму 2300; вибули ОВФ у серпні на суму 1500.

Ф_сер = 10400 + (2300 * 11 – 1500 * 4) / 12 = 12008,3 тис. грн.