Основні визначення і поняття. Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк експлуатації яких більше одного року [13]. Складові основних засобів: земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель; основні виробничі фонди та основні фонди невиробничого призначення (житлові будинки, гуртожитки, лікувальні установи, спортивні бази, бази відпочинку, інші культурно-побутові об’єкти, автобуси та легковий транспорт, бібліотечні фонди, багаторічні насадження, тощо). Мінімальна вартість облікової одиниці ОВФ має перевищувати 2500 тис. грн.

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це грошове вираження засобів праці, що приймають участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи свою натурально-речовинну форму, а свою вартість переносять на вартість готової будівельної продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань на вартість виробленої будівельної продукції. Номінальна вартість облікової одиниці ОВФ має перевищувати 2500 грн. Структура основних виробничих фондів будівельних підприємств України наведена на рис. 4.1.

А

Б

А – активна частина (58,6%);Б – пасивна частина (41,4%).

Рис. 4.1. Структура основних виробничих фондів [27].

За нормативними термінами використання,відповідно до чинного ПКУ [2] основні фонди розподілені на 16 груп.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. У табл. 4.1 наведені групи по видах ОВФ лише будівельних підприємств.

Таблиця 4.1

Групи та види ОВФ будівельних підприємств